Ініціатива ОАЕ та Саудівської Аравії щодо припинення війни в Газі просувається під егідою Трампа. План поєднує звільнення заручників, роззброєння ХАМАС, виведення ізраїльських військ та відбудову Гази під міжнародним наглядом. Незважаючи на виклики коаліції, Нетаньяху має прийняти рішення на історичному роздоріжжі. Якщо вони досягнуть припинення вогню протягом наступних 24 годин – зустріч Нетаньяху-Трампа може відбутися.
«Це, можливо, найважливіше питання, яке обговорював президент США Дональд Трамп із лідерами країн Перської затоки, оскільки воно може покласти край війні в Газі та усунути головну перешкоду на шляху до його великого плану щодо нового порядку на Близькому Сході та довгострокового вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту».
Такими словами високопоставлений дипломатичний представник однієї з країн Перської затоки описує суть угоди щодо завершення війни в Газі, яка, за задумом, стане основою для ширшого регіонального врегулювання. За лаштунками нині тривають інтенсивні переговори між Ізраїлем та іншими сторонами з метою досягти головної мети Трампа: домовленості про припинення вогню до завершення його візиту до регіону.
«План для Нобелівської премії миру»
Ізраїлю дали зрозуміти, що якщо вдасться досягти припинення вогню, президент може зустрітися з Нетаньягу. Саме припинення вогню було головною темою вчорашньої розмови між прем’єр-міністром Ізраїлю та посланцем Віткоффом, а також ізраїльської делегації в Досі.
Базова пропозиція вже кілька місяців перебуває на столі, але перемога Трампа на виборах і його рішення здійснити свій перший візит до Затоки пришвидшили процес — почалися серії переговорів та обміну проєктами.
«План для Нобелівської премії миру», — так його охарактеризував дипломат із Затоки.
Ініціатива надійшла від найближчого союзника Ізраїлю в Перській затоці — Об’єднаних Арабських Еміратів, очолюваних Мохамедом бен Заїдом і міністром закордонних справ Абдуллою, його братом. Наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Салман долучився до ініціативи, використовуючи свій авторитет. Її широке представлення у Вашингтоні здійснив міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бен Фархан. Участь ОАЕ та Саудівської Аравії важлива, оскільки вони схильні підтримувати більшість ізраїльських вимог, на відміну від Катару та Єгипту.
На зустрічах між Трампом і його командою з бен Салманом та його представниками програма вже була детально обговорена. За словами міністра закордонних справ Саудівської Аравії, сторони погодилися з «необхідністю завершення війни та звільнення заручників» — загальні формулювання, що вказують на згоду із загальним планом. За даними Israel Hayom від арабських та американських джерел, існують кілька версій та формулювань, але суть однакова:
Основні положення плану:
Негайне припинення вогню згідно з базовим планом Віткоффа. Протягом кількох днів буде звільнено половину заручників, розпочнуться переговори щодо повного припинення війни.
ХАМАС у рамках переговорів віддасть усіх ізраїльських заручників, включно з тілами загиблих, а Ізраїль — палестинських в’язнів, за тим самим принципом, як і раніше.
Відновлення гуманітарної допомоги та її постачання в сектор Гази.
Ізраїль повністю припинить військові операції в Газі. Після перехідного періоду і надання гарантій безпеки Ізраїль виведе свої війська.
ХАМАС передасть усе озброєння арабській стороні — від ракет до легкої зброї. Військові лідери ХАМАСу, Ісламського джихаду та інших угруповань залишать Газу.
Будуть створені тимчасові житлові табори на період відновлення, буде дозволено виїзд із Гази — з пріоритетом для хворих і поранених.
Одразу після завершення війни розпочнеться відновлення сектора Гази, яке здійснюватиме спільна арабсько-американська комісія, що контролюватиме Газу. У її склад увійдуть ОАЕ, Саудівська Аравія, Єгипет, Йорданія, США та європейські представники. Палестинців представлятимуть цивільні особи: інженери, управлінці, економісти тощо.
Палестинська адміністрація (ПА) надасть формальну згоду, а згодом — після проведення суттєвих реформ — долучиться до управління відновленням, яке триватиме близько 10 років. Її участь залежить від структурних реформ для підвищення ефективності й боротьби з корупцією.
Питання безпеки — контроль за порядком і недопущення нових атак на Ізраїль — буде вирішуватись поступово: міжнародні, арабські й палестинські сили візьмуть відповідальність за території поза контролем Ізраїлю, паралельно з роззброєнням ХАМАСу.
Можлива участь колишніх поліціянтів ХАМАСу в нових палестинських силових структурах.
ОАЕ вимагають суттєвої реформи палестинської освіти — вилучення матеріалів, що розпалюють ненависть до Ізраїлю. Подібне вже відбулося в Саудівській Аравії. Реформу контролюватимуть Ер-Ріяд і Абу-Дабі.
Для Ізраїля — це найкраща з можливих угод, але вона суперечить позиціям частини коаліції, включно з Лікудом, які виступають за повний контроль над Газою й відновлення там ізраїльських поселень. Крім того, питання безпеки не врегульоване: Ізраїль навряд чи погодиться на повний відступ і вимагатиме довгострокового контролю над стратегічними ділянками, як-от північна межа. Багато членів коаліції також виступають проти участі ПА у відновленні та контролі над Газою.
Складний поворот
ХАМАС наразі відмовився від двох ключових умов — роззброєння та вигнання. Саме тому лідери ОАЕ та Саудівської Аравії звернулись до Трампа із закликом чинити тиск на Катар — головного покровителя ХАМАСу — аби той переконав керівництво організації піти на компроміс. Убивство Мухаммеда Сінвара в Хан-Юнісі має допомогти переконати ХАМАС.
Крім того, американці ведуть прямі переговори з ХАМАСом, що не подобається Ізраїлю, але саме ці контакти можуть стати проривом. У ХАМАСі стверджують, що США погодилися на участь організації в майбутньому палестинському керівництві — Вашингтон це заперечує, але один американський посадовець заявив:
«Зрештою, саме палестинці оберуть своїх лідерів».
Це викликає занепокоєння через те, що на останніх виборах 2006 року переміг саме ХАМАС.
Ключові суперечки
У країнах Перської затоки та США усвідомлюють складнощі ізраїльської коаліції, але обіцяють велику нагороду в майбутньому — нормалізацію відносин із низкою країн, передусім Саудівською Аравією, а згодом із Сирією, Ліваном та іншими арабськими й мусульманськими державами. Проте і цей процес залежить від прогресу в палестинському питанні.
Саудівці посилили вимоги: нормалізація можлива лише за умови чітко визначеного графіка переговорів, які завершаться створенням палестинської держави. І тут є різні варіанти — щодо самого поняття «держава» та етапів її створення. Один з варіантів — «план Трампа» 2020 року: створення палестинської держави на 70% Західного берега з визнанням суверенітету Ізраїлю над рештою 30%. Це має привабити ізраїльських правих. Тоді праві сили були розділені — частина вітала план, інша виступала проти, і зрештою його заморозили.
Саудівська Аравія та більшість арабських країн відкидають цей план і наполягають на «саудівській ініціативі» — палестинська держава в кордонах 1967 року з обміном територій в обмін на повну нормалізацію. Проте адміністрація Трампа налаштована реалізувати всеохопну угоду з великим економічним блоком і готова застосувати весь свій вплив.
Після останніх дій без узгодження з Ізраїлем (або всупереч його бажанням), можливо, Трамп знову спробує нав’язати угоду.
Для прем’єр-міністра Нетаньягу це критичне перехрестя
Якщо він погодиться на таку угоду, то, ймовірно, втратить підтримку правих «яструбів» і це може призвести до виборів, але він отримає підтримку опозиції — принаймні тимчасово. Можливо, він обмежиться лише першим етапом і спробує відокремити питання Гази від ширшого плану.
Колишній голова Ради нацбезпеки Меїр Бен-Шабат, близький до Нетаньягу, висловився так:
«Ізраїль має покладатися лише на себе і уникати участі в процесах, з яких важко вийти. Мирні угоди й нормалізація з Саудівською Аравією — дуже важливі цілі, але не за таку ціну. Ізраїль має досягти цього з позиції сили — після знищення загрози в Газі, вирішення питання ядерної програми та обережної політики щодо палестинського питання».
Джерело — Israel Hayom
