Автор: Von Jasmin Lörchner und Frank Thadeusz
Адаптивний переклад: t.me/in_factum
Політичні маніпулятори задовольняють своїх прихильників простими істинами, особливо в хаотичному світі.
SPIEGEL починає статтю посилаючися на Джо Рогана, найпопулярнішого американського подкастера, який має величезну аудиторію завдяки своєму подкасту "Досвід Джо Рогана". Мільйони людей слухають його, коли він виходить в ефір. Але свій зірковий ефір Роган представив 25 жовтня 2024 року. Того дня його кумир Дональд Трамп вперше завітав до нього особисто і говорив з ним три години.
На 25-й хвилині інтерв'ю подкастер різко почав виголошувати хвалебні промови про свого гостя. Про те, що люди втомилися від того, що хтось "говорить на цьому сміттєвому, фабричному політичному жаргоні". Все відрепетирувано, і ви ніколи не доберетеся до суті справи. Зовсім інакше з Трампом.
"Навіть якщо люди не погоджувалися з тобою в усьому, вони знали: цей хлопець, він справжній, він дійсно такий", - захоплювався Роган.
На подкасті Трамп сяяв від щастя. А через два тижні виграв президентські вибори в США. Причому з великим відривом. Дехто навіть вважає, що подкаст Рогана міг дати Трампу голоси, яких він потребував, особливо серед молоді.
Тим часом в старій добрій Німеччині, по той бік партійних ліній і садових парканів панувало здивування. Знову він? Але Трамп не проклав собі шлях до президентства путчем, а був обраний демократичним шляхом. Зрештою, мільйони американців були переконані, що він є правильною людиною.
Наскільки німці коливаються між захопленням і відразою перед обличчям американських культурних впливів, пояснив ще багато років тому північноамериканський дослідник Вінфрід Флюк на прикладі серіалу "Даллас".
Примхливі панянки, владолюбні мільйонери, інтриги, приватні літаки, коктейлі біля басейну: в ретроспективі серіал про неприємного нафтового магната виглядає так, ніби його продюсери зазирнули в замкову щілину сім'ї Трампа. У середині 1980-х німці були зачаровані американською мильною оперою. Щовівторка, коли показували "Даллас", до 18 мільйонів німецьких глядачів вмикали телевізор.
"Німецький дослідницький фонд надав значне фінансування для дослідницького проєкту про шкідливий вплив "Далласа" на німецьке суспільство", - пише Флюк.
Дослідники прийшли до наступного висновку, що настав час поставити критику американізації на науково обґрунтовану основу. Мета полягала в тому, щоб переконати німецьке суспільство, що загроза є реальною і що небезпека американізації німецького суспільства є неминучою.
Дональд Трамп, ймовірно, все ще буде об'єктом низки психологічних досліджень. Магнат і колишня зірка реаліті-шоу, який вважається імпульсивним психотипом, і який без зайвих слів і примх відпускає коментарі та образи на адресу будь-кого.
"Божевільна Ненсі Пелосі”, "Сплячий Джо Байден", "Божевільна Камала" – Трамп ніколи не втрачає можливості образити або принизити своїх опонентів.
Такі повідомлення не виглядають по-президентськи. Але серед знаменитостей подібна ворожнеча через соціальні мережі — звичайна справа; а культура шоубізнесу завжди ближча до виборців Трампа.
Завдяки X-мережі Трамп знайшов ідеальну платформу для прямого звернення до своєї аудиторії. І його виборці йому вірять. Імовірно, це пов'язано з особливою риторикою політика-олігарха. Політолог Елізабет Марковіц називає цей прийом Трампа "гіперчесністю". Він змушує людей повірити, що він говорить так, як є насправді.
"Якщо політик гіперчесний, то світ можна звести до простих істин. Чим більш гіперчесним є політик, тим менше він має турбуватися про свою мову", – пише Марковіц.
Попри багато неправди у своїх повідомленнях, близько 3/4 виборців-республіканців вважають Трампа чесною людиною. Команда під керівництвом когнітивіста Стефана Левандовського з'ясували причину цього: прихильники демократів і республіканців, мають різне уявлення про поняття чесності. Демократи дуже серйозно ставляться до фактів. Тоді як для республіканців важливіше, наскільки переконливо подаються заяви.
Це збігається зі словами Джо Рогана, який сказав, що людям набридли фрази політичних професіоналів. У них є відчуття, що Трамп говорить їм відверту правду. Тому такі політики, як Трамп, не просто виглядають як зірки, вони самі є зірками.
Що Трамп виріс і зміг побудувати свою бізнес-імперію лише завдяки значним грошовим вливанням від батька — це не має значення. Для своїх прихильників Трамп — це той, хто показує тим, хто нагорі, де висить молот.
Схожість між реальним Трампом і вигаданим комічним персонажем вражає. Це тому, що в костюмі кажана зображений Брюс Вейн – підприємець-мільярдер, який успадкував і керує величезним сімейним бізнесом. Як і Дональд Трамп, Брюс Вейн здобув репутацію плейбоя, який багато витрачає і часто з'являється в компанії красивих жінок.
Бетмен полює на злочинців у Готем-Сіті, який нагадує Нью-Йорк. Саме тут народився Трамп і саме тут він став магнатом. Брюс Вейн пишається своїм високим інтелектом, енергією, атлетизмом і культивованою жорстокістю. За винятком його атлетизму, це все якості, які Трамп також приписує собі. У костюмі Бетмена Брюс Вейн мстить за злочини. Він здійснює самосуд, іноді в досить жорстокий спосіб. Бетмен не чекає на вирок судді, він є суддею і катом в одній особі.
Очевидно, що Трамп сильно ідентифікує себе з міфом про Бетмена. Коли в 2011 році в Trump Tower знімали сцени для фільму "Темний лицар: Відродження легенди", виконавець ролі Брюса Вейна в костюмі Бетмена Крістіан Бейл згадує абсурдну, на перший погляд, сцену. У якийсь момент Трамп запросив його до свого кабінету.
"Я думаю, він подумав, що я Брюс Вейн, тому що я був одягнений як Брюс Вейн. Тож він розмовляв зі мною так, ніби я був Брюсом Вейном, і я погодився", - розповів актор.
Натомість Трампу доводиться жити з тим, що він є лише копією, а не оригіналом.
"Не Трамп винайшов Бетмена, а Бетмен винайшов Трампа", - пише соціолог Іван Лайт, професор Вюрцбурзького університету.
Для Лайта порівняння Трампа з "Готем-Сіті" - це не просто кумедний анекдот. Для дослідника це ключ до розуміння того, чому Трамп отримав таке схвалення від громадян США, бо факт, що історія Сполучених Штатів пронизана надією на Спасителя. У британських колоніях на східному узбережжі на початку XVI століття поширилася протестантська етика. Відповідно до вчення богослова Джона Кальвіна, важко зароблене процвітання розглядалося як ознака божественної обраності. Згідно з цією логікою, невдачу можна було інтерпретувати як свідчення, що Бог не був прихильний до цієї людини.
Після закінчення Першої світової війни християнські фундаменталістські ідеологи мали значний вплив на життя в США. Повернулася стара кальвіністська ідея, згідно з якою успіх і багатство ототожнювалися з особливою близькістю до Бога.
Соціал-дарвініст і економіст Вільям Грем Самнер вже наприкінці 19 століття сформулював виправдання американському капіталізму:
"Накопичення великого багатства — це аж ніяк не те, про що варто шкодувати. Навпаки, це необхідна умова для багатьох форм соціального прогресу".
Тож хіба неминуче, що рятівник нації мав бути успішним підприємцем?
Соціолог Лайт описує цей процес так:
"Томас Едісон винайшов електричне світло, але знищив газове освітлення; Генрі Форд винайшов масове виробництво автомобілів, але знищив виробництво карет; Джефф Безос винайшов онлайн-ритейл, але зруйнував торгові центри".
Передумовою в кожному випадку була геніальна іскра підприємця, який не дбав ні про що, окрім свого бачення.
Комічна фігура, яка втілює віру суспільства в Месію? Для вух освіченого європейця це звучить надто пронизливо. А з іншого боку, це не так, якщо врахувати, що згідно з опитуванням, тільки 39% дорослого населення США переконані, що смерть неминуча.
Оскільки Трамп так разюче схожий на Бетмена, американці швидко зрозуміли, "що темна сторона Трампа має зворотний бік. В інтернеті точаться палкі суперечки про те, скільки тоталітарної ідеології стоїть за образом Бетмена.
Євангельські християни є особливо впертими прихильниками Трампа. Багато з них переконані, що саме Дональд Трамп був обраний Богом для боротьби безбожниками, лібералами та ісламістами. Трамп міг покладатися на них навіть у кризові часи. Євангельські християни були особливо наполегливими в поширенні неправдивого твердження, що перемога Трампа на президентських виборах у листопаді 2020 року була вкрадена у нього.
Американська дослідниця Аня Стопфер у своєму есе "Хрестовий похід за християнську націю", пише:
"Зробити Америку "знову великою", здавалося, означало зробити її і білішою, і більш християнською". Нарешті, християнські ультра думали, що вони близькі до своєї мети "перетворення світської ліберальної демократії на християнську націоналістичну автократію".
Однією з особливостей євангельського віровчення є переконання, що Бог використовує недосконалість людини для втілення своєї волі. Саме тому, на думку деяких фундаменталістів, вади Трампа можуть зробити його особливо придатним на роль "останнього світового імператора".
У пророцтві йдеться про візантійського або римського царя, який поведе успішну війну проти сил ісламу і відкриє нову еру миру. Трамп шукає в собі героя-мирянина, сповненого недоліків, за прикладом біблійного царя Давида — гордого, войовничого і сексуально нечистого, але улюбленого Богом не тільки всупереч, але саме завдяки своїм гріхам".
Мало що вказує на те, що Джо Роган бачить у Дональді Трампі месію. Він, швидше за все, бачить у ньому ультра-анархічногоо коміка, здатного підірвати систему. Когось, хто навіть зрадить власну дружину заради гарного жарту.
