Побачив цей світ великий ідеолог інтегрального націоналізму, монархіст і просто люблячий всією душею матінку Францію Шарль Моррас 20 квітня 1868 року у мальовничому містечку Мартіг, що в Провансі.
Вже в пʼятнадцять років юначе життя перевертається з ніг на голову, коли він майже повністю втрачає слух. З тотальної нестачі спілкування, певної відчуженості, він поринає у літературну безодню, зариваючись у книжки цілком і повністю. Його доля змінена назавжди, відтоді відбувається генерація тієї унікальної особистості непересічного теоретика.
Взагалі, реакціонізм не рідко знаходив втілення у радикальних формах, часто маргіналізованих. Це продиктовано обставинами, необхідністю виживання, а відповідно постійного опору ворожим різнорідним нападам. У таких кіл просто не лишається вибору, бо всі інші методи вже зайняті лівими силами, є лиш цей, виключно ефективний і не мало важливо, помітний суспільству, демонстративний спосіб.
Не виключенням був і Моррас, що віднайшов у русі Action française той шлях до підняття монархічної ідеї з колін, запровадження нового порядку, спертого на славну минувшину, замість огидної Третьою республіки, як уособлення тотального сумʼяття і занепаду.
«Яка галузь не була б зруйнована,
якби кожні десять, двадцять чи тридцять місяців турбували управлінський персонал?
Жоден міністр не має часу вивчати служби, якими він має керувати. Він ледь знає їх в обличчя. Наша адміністрація більше не прогресує. Це нестабільне міністерське керівництво все більше і більше розділяється проти себе аж до божевілля.»
Дещо бандитські, але готові до дії, до тривалої боротьби внутрішньої і зовнішньої, авантюрні групи, організації, гуртки є здатними до ірраціональних вчинків, необхідних у тих же самих неоманархічних пориваннях. Це той грім, необхідний для того щоб опісля, зійшло сонце нового, істинного державного правління. Бо лише словом, виданням газет і листівок, ніколи не відбудеться по-справжньому кардинальних змін. Тож мова йде про певне політичне підпілля, активну опозицію антинаціональному урядові.
Владний апарат просто не лишає жодних альтернатив і свідомі громадяни знаходять вихід самостійно, такий яким вважають за потрібне, не спиняючись перед якимись моралістичними закидами, навʼязаними почасти псами панівного режиму.
Не цураючись вуличних бійок, а навпаки їх провокуючи молодики з Action française боронили свою ідентичність від деструктивних елементів, на кшталт соціалістів і анархістів, авжеж не дотримуючись огидних «законів».
Моррас стає їх справжнім натхненником і основним ідеологом, письменником полумʼяних сентенцій політичної реакції, провокуючи, наштовхуючи народ до спротиву, до бачення реальності під інакшим, єдино вірним кутом.
Справжнім спасінням, без перебільшення, може стати така формація, таке контрсистемне угрупування відчайдух, що ставлять понад усе вищу мету і готові до вічного бунту. Їм не знана втома, не знаний кінець.
Саме мрійники, шибайголови часто стають вправними вояками, бійцями удачі для яких мають цінність лиш ідея, власні переконання, навіть якщо це комусь не подобається.
Так само й Моррас марив високими монархічними категоріями, не переймаючись здебільшого їх практичним впровадженням. Він вічний революціонер, якому сам процес більш до вподоби, аніж досягнення цілі цієї самої боротьби.
В цьому і полягає основна проблема, безперечна вада такого штибу особистостей і спільнот. Бо який сенс мають наративи, позбавлені можливості їх реалізувати.
Хоча, авжеж, такі люди слугують для інших спонукальним поштовхом до дії вже більш довершеної, модернізованої, позбавленої тих огріхів попередніх спроб.
Моррас став отцем думки реакціонерів, натомість міг стати їх полководцем, провідником до високих кабінетів, зайнятих стервʼятниками, що роздирали зсередини його Батьківщину. Але, керівництво Action française прийняло рішення не втрачати обличчя перед спокусою сісти в крісла можновладців, пронизані демократизмом, не збираючись йти на жодні компроміси, уважаючи честь послідовників ціннішою за таке.
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur