Трек Heart on My Sleeve від Ghostwriter977, створений за допомогою ШІ з імітацією голосів Дрейка та The Weeknd, набрав понад 600 тисяч прослуховувань на Spotify, 275 тисяч переглядів на YouTube та 15 мільйонів переглядів на TikTok, перш ніж була видалений з платформ через порушення авторських прав.
Музика зроблена ШІ — фастфуд. ШІ НЕ відчуває, не пережив емоції, не мав втрат, невзаємного кохання і іншого досвіду, з якого народжується особистість, яка й створює пісню.
Так, це не новина, що більшість людей слухає музику, як споживачі фастфуду — аби просто набити живіт-вухо.
Та чи потрібна людям ця особистість? Цей автор, який створює? Якщо можна просто швидко додати будь-який трек з ТІК-ТОКу собі в трелист і не паритись, що за ним стоїть?
Можливо ми, як творці, ще не усвідомлюємо, що ШІ поглинає наше его і заміняє нас як функцію створення контенту для отримання задоволення?
Як і будь-яка творчість, музика має викликати емоції, знаходити шлях до серця слухача. Але як сталося, що слухач настільки не вибагливий?
Як ШІ за яким стоять алгоритми і цифри знаходить цей шлях?
Невже в цьому світі ілюзій настільки знецінена справжність?
