OBSCORP — На старті (Сингл 2024). Рецензія

Слухати: https://obscorp.hearnow.com/

О'кей, це в цілому непоганий трек, якому я міг би поставити 4 зірочки і на цьому завершити, але, враховуючи, яка кількість людей брала участь у його створенні й скільки часу на це пішло, деякі питання все ж виникають.

Всіх вітаю і в сьогоднішньому розборі дозволю собі трохи критики, хоча, не те, щоби колектив OBSCORP заслуговував на таку різку рецензію. Навпаки, я хочу, щоби цей гурт звучав якомога яскравіше і подарував нам цілу низку крутих треків у своєму фірмовому звучанні. Щобільше, я просто ненавиджу, коли мені доводиться писати негативні відгуки, оскільки відчуваю себе останньою сволотою, яка знецінює творчий шлях артистів. Тому я намагатимуся бути максимально лояльним і необ'єктивним у своїх судженнях.

Я люблю альтернативний метал, мені неабияк довподоби всі ці поєднання рваних рифів в такт із бочкою та електронного бекграунду із синтами, падами, і щоби усе це приправлено різноманітними ефектами. Тим важче мені підібрати потрібні слова щодо нової пісні гурту OBSCORP.

На перший погляд, композиція "На старті" має у своєму арсеналі абсолютно весь набір крутого кіберметалу. Як я і сказав на самому початку огляду — це в цілому непоганий трек. Та де там непоганий — основний лейтмотив до біса крутий, я готовий влаштовувати хедбенд з "козою" кожен раз, коли вмикаю його. Інструментал загалом формує потужний вайб, не вийнятковий, але цілком прийнятний, класно звучить. З цього не буде легенди, але її ніхто і не вимагає.

Щодо іншого гурт OBSCORP, як і більшість поважаючих себе трушних метал колективів, лірично орієнтований на привернення уваги до соціальних проблем людства, боротьби проти системи та власного темного альтер-его на шляху до утопічного майбутнього. Прийнятно і хвалебно. Але, хоча сенси й потужні, я не назву саме віршоскладання сильною стороною колективу. Слова в пісні — це такий самий інструмент, як і гітара чи клавіші, і якщо вони складені погано, нехай навіть у них буде весь сенс цього світу — їх звучання буде...гм...різкувате в сприйнятті.

На додаток до лірики (ще раз зауважу, що претензії мої не до закладених сенсів, а саме до того, як підібрані слова і як вони поєднуються одне з одним) основне, що створює дисонанс в цій пісні, це — це вокал lead-вокалістки Дарії Завітової. Будь ласка, втримайтесь від проклять в мою адресу, я зараз поясню.

"Вокал Дарії чистий, потужний, академічний!" - скажете ви й будете абсолютно праві. Він і справді чудовий і з мого боку було б поганий тон звинувачувати її в голосі. Але в цьому і полягає увесь його недолік. Дарія звучить так, наче співає на університетському концерті талантів культури й мистецтв, а не на метал-сцені у метал-композиції. Рок і метал це не тільки про правильно поставлений голос (ну й у нас тут не Nightwish та Within Temptation). У заклику "йти до мети та перемагати" потрібна ще й емоція, а не протяжні ноти. Через це композиція сприймається химерно, немов під акомпанемент альтернативного металу мені вирішила заспівати Софія Ротару "Одна калина за вікном".

Ситуацію трохи намагається виправити другий вокаліст Максим "Ганич", який відповідає за "кач" та речитатив. Втім він теж звучить не як хіп-хоп репкор зірка, а, скоріше, як Фагот, який намагається читати достатньо по-пацанськи для хлопців, достатньо наче мачо для дівчат, достатньо по-дорослому для дорослих, але при цьому наче ментор для молоді: ви зрозуміли — за один раз на всі стільці.

Тому... Чи норм? Ну, так, норм, я не скажу, що це жахлива пісня — це буде неправда. У композиції є сильні й слабкі сторони, але навіть сильні сторони, серед яких я вказав в цілому потужний інструментал, треба розглядати через призму наступних факторів.

Взагалі, OBSCORP — гурт не новий, а колектив NAFTA аж із шістьох учасників, який вимушено змінив назву, має свою власну репетиційну студію, де і записується. Тобто це не проєкт однієї людини, яка пишеться в гаражі підручними засобами, а гурт, який існує вже давно, має безліч живих виступів і досвіду.

Тому я вже ніяк не можу закрити очі й сказати просто "о'кей, то є файн" на їхню нову композицію, бо, враховуючи все вищевикладене, гурт вже давно не на старті й рівень "На старті" — аж ніяк не "рівень".

Спочатку я не хотів придиратися до OBSCORP настільки сильно. Змінити мою думку змусили щотижневі дайджести, для написання яких я прослуховую значну кількість пісень. І серед тих пісень дуже часто зустрічаються твори, які мені подобаються набагато більше за "На старті". Твори, написані та записані за менші час та кількість ресурсу як людського, так і технічного.

Мені дійсно неприємна уся ця критика і це один із найважчих оглядів для мене в цьому плані, але, щиро сподіваюся, що моя думка не буде такою болючою для колективу і гурт продовжить записувати новий матеріал. OBSCORP безумовно має абсолютно повне право на успіх — і я щиро радий, якщо вони вже знайшли власну аудиторію, з якою діляться своєю творчістю.

Підсумовуючи: "На старті" була б хороша композиція, якби її написав гурт, який тільки утворився і швидкома записався на зекономлені кошти. Але гурт, який полірував своє звучання роками й випускав один сингл пів року, гурт, який вже позиціонує себе на певному рівні на метал сцені... Такий гурт має звучати трохи більш ультимативно, а не компромісно. І для OBSCORP це зовсім не недосяжно.

Також, мені хочеться додати ще промінь світла у свою трохи замарану темрявою оповідь, а тому я відверто, не кривлячи душею, скажу, що "На старті" однозначно у стократ краще нової творчості Linkin Park, від якої хочеться блювати. Тому краще десять, навіть двадцять разів підряд прослухайте пісню OBSCORP, аніж один раз почуйте новий Linkin Park. Слухаючи "На старті" я принаймні чую, що це метал, що гурт дійсно старався і намагався в чомусь перевершити себе колишніх, за що їм красно дякую. Тому я таки поставлю тверді 3.5/5 і, сподіваюся лише, що наступний сингл не заставить себе чекати пів року.

⭐️⭐️⭐️