Що то за звір такий?
Скільки не кажи про цей фільм, він в якомусь сенсі особливий в культовості, є жанром класики всіх фільмів Квентіна Тарантіно, і обов'язковим до перегляду. Про нього не робив огляди тільки дурний, не чув і не бачив - тільки не кіноман. Багацько оглядів та аналітики певних сцен в цьому кіно, зокрема теорій на тему яблучного штруделя за геніальною сценою з героєм Кристофа Вальца, та Мелані Лорен себто Сюзанни ( або Шушана ), знамениту сцену головних героїв в погребі з компанією німців, чи найкращий початок в історії кінематографа за моєю думкою - сцена з викриттям євреїв.
Upd. Не таку вже і маленьку, насправді…
Які теми піднімає, та чому нацистська Німеччина в образі Тарантіно та все його кіно - то суцільний жарт над історичними подіями
В першу чергу, підіймає теми фашизму та антисемітизму. Гітлер хотів завоювати Європу, підкорити, та посіяв антисемітські, фашистські настрої в суспільстві Німеччини, чому і посприяв виникненню воєн. Схоже, що цю тематику Тарантіно не міг оминути увагою, і запропонував свій варіант подій, написавши причину його загибелі як цілу історію помсти проти диктатора фюрера. Вийшло, вельми цікавий розвиток подій. Ну все по черзі. Американців зобразити було не важко, Бред Піт прекрасно підходив на цю роль, і було створено відповідних характерів, щоб показати з чим треба рахуватися нацистам, у випадку їхнього спротиву. Це прекрасно продемонстровано в сцені, коли групування Альдо Рейна безжально вбивають німецького солдата, який не порушив обіцянки слугувати своїй матінці Німеччини до самого гробу ; і подальше звільнення з полону іншого, щоб показати Гітлеру яким чином йому надирають зад, попри його спроби створити повну владу. До речі про Гітлера, тут Тарантіно спеціально зробив його таким карикатурним, гіперболізованим, та жалюгідним (чого не зрозуміли навіть росіяни), щоб розкрити його як не страшну людину в історії, яка посіяла страх у всіх та кожного, а смішного нацика, у якого була величезна, просто тотальна манія величі, зі своїми мрійливими амбіціями, та вірою в те що він робить правильні, благі речі, і знає як краще "служити" своєму народові. Його смерть спеціально зробили якоюсь специфічною, (хоча можна посперечатися на цю тему), щоб показати як можна надурити всіх їхньою ж зброєю - вищістю як раси, нашою всіма відомою манією величі. Хоча то не мало прямий вплив на ефективність плану щодо знищення Гітлера та його верхівки, але посприяло послабленню пильності щодо "французького театру з його фільмами" які точнісінько покірно випустять в прокат, точнісінько покірно ввімкнуть потрібний кінематографічний формат пропаганди, і точно не стануть опиратися, не натиснуть на потрібну кнопку - пуф! Касетний вибух. Маніакально усміхнена дівчина на екрані. Пожежа безроздільно поглинає всі тіла кінотеатру. Ну що? І хто тепер врятує фюрера та Німеччину від щурів?
Яким чином актор Кристоф Вальц здобув звання найкращої акторської роботи в кіно ( імхо і не тільки моє ) та чому його персонаж виявився таким харизматичним?
Тут просто неможливо було оминути цієї теми, бо буквально цією роллю Кристоф здобув акторську славу, та цілком виправдано заслужив на Оскар. Зробити харизматичного німецького офіцера, який полював на євреїв, жорстоко розправлявся з тими кого було наказано або хотілося, той хто сміявся в нетипових ситуаціях, але при цьому ми вважаємо його привабливим, розумним, цікавим та яскравим антагоністом. Чому він так притягує увагу своїм образом? І чому нам хочеться, щоб він не переміг? Ну, все доволі просто та складно одночасно :
1. Акторська майстерність. Банально, знаю, але вся краса цього персонажа цілком належить до самого актора Вальца, який зіграв роль належним чином, приділив час та увагу пропрацюванню образа німецького офіцера. Той факт що він є австрійцем, допомогло йому зіграти німця, використовуючи мову на високому рівні, і володіючи французькою, та на пристойному італійською. Одначе, я вважаю що і зовнішність тому посприяла, хоча в "Джанго Звільнений" образ був більш приємний ніж тут, тож зовнішні фактори фактично не визначили кінцевий результат - тут тільки професіоналізм та колосальна, важка робота.
2. Продуманість антагоніста. Антагоністи в цілому притягують до себе увагу, ми любимо їх за цікаві дитячі травми та особисті історії невдач, успіхів, та те якими глибокими вони можуть бути для нас - розкривають наші внутрішні страхи, цілі, неоднозначність та недоліки, які є в кожного. Тому ми часто розуміємо, виправдовуємо, та толеруємо їхні вчинки, навіть, якщо вони жорстокі по своїй суті. Ті речі котрі в реальному житті ми не те щоб толерували, ми б боялися таких людей, і бажали б їм всього найгіршого. Але кіно то простір де межі дещо розмиті, і ми волею не волею маємо симпатію до анти героїв, бо вони ж завжди такі харизматичні та близькі до реальних людей. Ну так чим відрізняється Ганс Ланда від таких антагоністів? Зокрема, він не викликає ніякої симпатії до нас, а навпаки, змушує відчувати страх, і цим він виділяється як герой в принципі. Він такий персонаж в якому ми чітко бачимо лише негативні риси, непомірну жорстокість, безжалісне відношення до єврейського народу та людей які були біля нього. Він своїми діями лише нагадує диктатора жорсткої системи, і що найбільше лякає - це його непередбачуваність. Лише мить тому, офіцер посміявся як навіжений : в тій сцені на зустрічі відкриття нового пропагандистського німецького фільму, зі зрозумілої нам як глядачам причини, з акценту Альдо. А потім повалив на підлогу і задушив як скотину на дворі : в сцені вбивства німецької знаменитої актриси. І саме тому, Ланс Ганда є таким цікавим антагоністом, через ці сказані мною причини, він викликає цікавість, непокорність, непередбачуваність, але всі ці риси не є такими, які ми зазвичай можемо відчути стосовно собі подібних героїв, (виділяю, бо то важливо). Ми ж не можемо буквально сказати про себе, що є авторитарними диктаторами, які отримують задоволення від такої роботи як служіння Гітлерівській Німеччині, та полювання на євреїв чисто ради власної забави, і звання мисливця за євреями то лише формальність... Ну, хтозна, існує ймовірність що таких людей досить не мало. Та навряд чи вони будуть дивитися таке кіно. Чи не так?
Ps. До росіян питання не мало прямого звернення, там і так все зрозуміло.
Під тема. Чому його гра настільки геніальна, що не впізнала його як того "самого актора"?
Я зрозуміла професіоналізм акторської праці Вальца тоді, коли мій батько який також обожнює творчість Тарантіно, запитав у мене :
"... Так, той актор він класно зіграв німця, а як в "Безславні виродки" він зіграв ще одного німця? Пам'ятаєш? А як його звати, не знаєш?"
- "Що? Ти маєш на увазі якого актора? Не зрозуміла."
- "Ну як якого. Він зіграв дантиста в Джанго, а також німця в Виродки. Ти що, не зрозуміла?"
- "Ааааа... Так це той актор який..."
Сказати що я була шокована, то нічого не сказати. Я вам більше того скажу : я дивилася обидва фільми раніше вперше, перш ніж передивлятися їх перед написанням рецензії, і все одно не змогла здогадатися що то один й той самий актор. А що казати про тепер, бо я просто не помітила схожості між ними - ось настільки вони були різними людьми. Це вкотре підтверджує, що Тарантіно не бере у свої фільми кого попало, а знаходить справжніх талантів, або породжує його в них самих, під час створення чергового фільму.
Як Август Діль фактично створив сцену в погребі однією присутністю?
Ми всі були резонно спокійні покидивилися на пару трійку німців, які випивали в компанії, святкували народження сина, обмінювались враженнями та простими бесідами. Але раптово, стрільнула зброя Чехова, ми злякались, побачивши присутність прихованого весь цей час козиря в рукаві - якого то німецького офіцера котрий запідозрив акцент лейтенанта. На цьому місці й почалася напалюватися атмосфера, градуси піднялися до своєї межи, і невідомо чи спадуть під допитом цієї людини, яка згодом створить всі подальші події.
Акторська майстерність проглядається в тому, що Август зміг взяти на себе повну ініціативу вести розмову, і тиснути на своїх опонентів, вимагаючи не те що чесності, але рапорту. Я пам'ятаю, що було важко відірватися від екрана, бо гра актора змушувала невпинно дивитися. Більшість кадрів належали саме йому і в тому числі до кінця смерті, - ти не ти коли намагаєшся пальнути комусь в яйця.
Як музичні саундтреки створили настрій кіно та разом з чим провокували ефект напруги в відомих епізодах?
Енніо Морріконе (схоже є італійським музикантом) відіграв ключову роль в саундтреках "Безславні виродки". Тарантіно зміг знайти потрібну людину яка зможе створити відповідну музику для створення атмосфери кіно, іноді роблячи акцент на класиці, як от в сцені приїзду Ганса Ланди на молочну ферму грає композиція "The Verdict (After La Condanna)", попереджаючи про неминучу небезпеку, і підготовку до більш страшних подій. Композиція "L'incontro Con La Figlia", лунає під час викриття євреїв в домі містера Ля'паддіта, готуючи, буквально, сценою вбивства невинних дітей. Весь нарощуваний, гнітючий ефект створила не тільки музична композиція, але і подальші репліки героїв : точніше розмова Ганса Ланди за столом з Ля'паддітом, і склянка молока з ферми виглядає невинністю, таким собі жестом доброї волі, порівняно з чоловіком який його п'є - це своєрідний спосіб в кіно. Є така версія, що молоко п'ють як правило злодії, або вбивці, і режисери використовують цей напій для позначення героїв як загрозливих, попри їхню любов до молока, - фактично тієї речовини яку ми куштували з народження з грудей матері.
І звичайно Тарантіновський прийом, який робить сцену такою жорсткою - це відомість того що відбудеться далі, нам зокрема як глядачам, тобто ми розуміли що діти загинуть заздалегідь, до того як нам про це повідомив би режисер. Хороший приклад правильного використання подібних прийомів для лоскотання нервів.
Або всім відомий епізод з Гансом та Сюзанною куштуючи штрудель за столом, на зустрічі в якій Ланда впізнає її - а вона його ; тут грає така напружена композиція "Bath Attack (The Entity)", що точно перекладається як "Ванна атака", до чого тут ванна? Не зовсім зрозуміло, але буквально схоже на фразеологізм, якоїсь "глухої атаки", бо атака у ванній, може то пов'язані поняття ; було б вельми символічно, бо Ганс Ланда буквально застав дівчину, яка гадки не мала з ким проведе трапезу, і цю зустріч з ініціативи Ланди можна назвати такою собі "глухою атакою" ; атакою яку не чекали, але вона буквально "глушить". Схиляюсь до того що то мої надумані думки, як то кажуть "натягнути сову на глобус", але то має право на існування. Всі вже знають, і мої думки підтвердилися, що той смачний штрудель з білими вершками то як сам Ланда ззовні, принаймні таким хоче здаватися, але по факту сигара яка просочилася в тісто з вершками, не надто сильно виглядає апетитно. Штрудель то всього лише оболонка офіцера, а сигара то і є сам антагоніст. Я обожнюю цей епізод та аналогію з вершками, бо він так хотів морочитися з кремом, так настирливо просив почекати на додачу, що здавалося, це важливіше за саму присутність дівчини, яку він не застрелив того судного дня. Ну це показано навмисно, щоб продемонструвати його риси характеру - нарцисизм в повному обсязі, де є місце його зовнішньому обліку, а внутрішнє, сховано десь на поверхні, як та сигара. Звичайно, все одно Ганс дав Сюзанні привід згадати той день, принісши склянку молока нарешті. Вся вишенька на торті була в той самий момент епізоду ; чи могли б ми знати те що він взнає єврейку? “Диявол живе в дрібницях”.
Бонус. Чому росіяни не можуть адекватно сприймати це кіно, восхваляють героя Кристофа Вальца і вважають євреїв "гризунами"?
Не хочеться виділяти орків якимись особливими речами, але тут варто додати, що у деяких осіб підгоряла знатно дупа стосовно євреїв, Тарантінівського погляду на образ фюрера, та Америку в цілому. Який жах! Американці всіх завжди вбивали та руйнували світовий порядок, завжди було такими жорстокими садистами, "спасітєлі хр*нови!!!!", навіть нацисти виглядали в кіно приємніше за "гєроєв", Ланда норм мужик, всіх харашо порєшав, правильно!!, фільм для циган та євреїв, та слава богу шо євреїв іскорєнял Гітлєр, вони все одно всього лише гризуни! - тільки такими словами вони можуть бризкатися, навіть слиною не подавляться, щоб котрий раз сказати подібне. Ну то взагалі не дивно! Під куполом жити довгий час, де тобою нависає з усіх боків старий батюшка цар, який знає коли тобі треба сказати ті чи інші речення, в які слова вірити чи не вірити, що дивитися, а що ні, кого ненавидіти, а кого вбивати, кого вважати святим освободітєлєм (тьфу курв*), а кого націоналістом.
Однозначно 10/10 Тарантіно, 9/10 за плот, 10/10 Кристофу, 10/10 молоку та штруделю з вершками, 5/10 німецькому бармену із пабу за віскі, 7/10 Бред Піту через його італійський акцент, 10/10 за помсту Сюзанни, 10/10 за Гітлера, 8/10 за жарти Ганса, 4/10 за позначення нациком Ганса Ланди - бо мені не вистачало його страждань.
