Ця стаття є перекладом есе Вільяма Кінґа «The Paths of the Old Ones» (Warhammer Fantasy Battles).
Переклав @st_neOh для телеграм-каналу Крипта Архівіста з дозволу Вільяма Кінґа.
Припущення та міркування Вільгельма Праазького.
Нещодавно до рук моїх потрапили кілька текстів, перекладених з давньоельвійської мовою людей, ельвійським магом, Тазиріоном Турмірським, перед тим як на вулицях Марієнбурга його вбив натовп розлючених фанатиків Ульрика. Ці книги, так званий Заповіт Тазиріона, пропонують захопливий досвід – зазирнути у незвичний нам світогляд ельвів. Ба більше, на їхніх сторінках часто зустрічаються згадки таємничих істот, відомих як Прадавні – надзвичайно загадкової, богоподібної раси, яка поколіннями полонила уми вчених мужів.
Тазиріон, як усім нам відомо, був божевільним, тому багато хто говорить, що його роботи є лише хворою маячнею неврівноваженого безумця. Попри це, тексти мага підтверджують деякі твори інших, подекуди більш поважних, науковців. Не тільки Тазиріон посилався на таємничих Прадавніх. Їх згадують у Книзі Зиґмара, а також у кількох фоліантах з бібліотеки Великого Теогоніста в Альтдорфі, назви яких наводити мені заборонено. Восьмий манускрипт Верени містить двадцять сім строф, присвячених Прадавнім та їхній расі слуг, огидним сланнам. Окремі джерела навіть стверджують, нібито Прадавні були справжніми володарями нашого світу, і що усі раси, які з'явилися пізніше, є їхніми творіннями. Це очевидне богохульство, адже кожен знає – людей, ельвів та дворфів створили Боги. Я наводжу його виключно в інтересах науки.
Втім, давайте не забувати, що Тазиріон був ельвом, одним зі Старшої Раси, та володів знаннями, про які люди можуть лише здогадуватися. Історія ельвів набагато довша за нашу, а їхні письмові записи сягають першого віку й навіть легендарного Початку Часів.
Усі ці роботи, зокрема пера Тазиріона, доволі непевні. Схоже, ніхто з авторів не міг описати Прадавніх, а якщо й міг, то вирішив цього не робити. В одних текстах йдеться про те, що вони були настільки дивовижними, що смертні гинули від захоплення, тільки но бачили їхні обличчя. У інших ж навпаки, Прадавні виступають до того потворними, що один погляд на них викликає божевілля.
Тазиріон пише, що перш ніж полишити цей світ, Прадавні наказали своїм слугам знищити усі їхні зображення. Чому саме так сталося, він не говорить, тому нам лишається тільки будувати теорії. Чого могли боятися істоти подібної неможливої міці?
Решту заяв Тазиріона більшість вчених відкидають як повністю безглузді, однак я, на диво, знаходжу їх вельми правдоподібними. Він стверджує, що саме Прадавні відповідальні за створення так званої Великої Чорної Брами Остаточного Божевілля, яка лежить на Крайній Півночі. Хворий ельв прагне переконати читача у тому, що ця Брама мала забрати Прадавніх назад до Раю чи Пекла, звідки вони прийшли – місця поміж далеких зірок. Можливість відкривати шляхи до інших світів не підлягає сумніву. Звідки ж іще з'являються демони? А якщо навіть людські чаклуни здатні створювати такі портали, то що заважало робити це сутностями набагато за нас могутнішим?
Більше того, Тазиріон висловлює думку, що Велика Брама Божевілля була лише фінальним етапом роботи Прадавніх. Вони також проклали до неї мережу шляхів, яка колись перетинала увесь світ, але зараз заплямована Хаосом. Довгі віки ті згубні енергії стримувалися могутніми закляттями. Однак із плином часу вони слабшали, тоншали, аж поки на кінцях шляхів не відкрилися прогалини, крізь які линув до нас чистий Хаос, приймаючи форму вир-каменю та інших огидних матерій.
Тазиріон стверджує, що особисто пройшов Шляхами Прадавніх, коли відшукав незахищений вхід у землях мітичного Ультуану. За лічені дні дістався він країни людей, дорогою зазнавши таких невимовних жахіть, що його глузд похитнувся. Якщо розповідь ельва – правда, то це пояснює й інші явища, наприклад появу, буквально нізвідки, мерзенних чудовиськ на теренах нашої з вами Імперії. Усі ми чули про місця сили, розташовані у спотворених мутаціями краях – місця, де інколи з'являються демони. Хіба не може тут бути зв'язку?
На цьому божевільний вчений не зупиняється та висловлює припущення іще бентежніші. Він заявляє, що Шляхи, та сама Темна Брама, – насправді зовсім не те, чим ми їх собі уявляємо. Розум, який створив їх, був анітрохи не схожий на розуми смертних. Той факт, що їх можна використовувати як мережу доріг, зовсім не означає, що таким було їхнє первісне призначення. Люди, навіть демони, неначе пацюки, які нишпорять порожніми трубами покинутої алхімічної лабораторії. Для пацюків труби є просто зручними стежками, але це жодним чином не відображає задум їхнього творця.
У своїх книгах Тазиріон висуває теорію, що наш світ став для Прадавніх пасткою, де вони застрягли після якоїсь космічної кораблетрощі. Велика Брама, зародження цілих цивілізацій – усе це було чимось на кшталт рятівного плоту, який будує людина, що потрапила на безлюдний острів. Досягнувши мети, Прадавні просто покинули усі свої творіння напризволяще, а поява Хаосу стала побічним ефектом їхнього "відплиття". Мабуть, вони його навіть передбачили.
Не надто приємна думка. Радше принизлива. Гадаю, варто забути твори ельва як хворобливу маячню божевільного, який продав останні крихти глузду за наркотики.
Читачі повинні звернути увагу, що після публікації цього опусу доктор Вільгельм Кеніг Праазький провів кілька місяців у в'язниці Марієнбурга. Потім він відрікся від своїх єретичних думок та за наказом Вищої Жриці Верени був батогами прогнаний по вулицях міста, перш ніж податися у вічне заслання за свої нісенітниці...
