КАМПАНІЯ "ХАЙ ЖИВЕ КОРОЛЕВА!"
Інтро. Хто ми є?
Місяць 0, Тиждень 0, День 0
"Ми ще не висадилися на березі Еротії та я вже бачу спалені фортеці та вежі магів. Зі мною лише вірні мечоносці, лучники, вдягнені як Робін Гуд, та кіннота..." записала в своєму сувої-щоденнику королева Катерина Залізномайтки та втратила думку, почувши, як цокають підкови поперек палуби, скрегіт судна, яке гойдають хвилі, та зойк і шубовсть вершника.
- Дегенерати проклятущі, не можуть спішитися навіть на довбаному кораблі! - прошипіла Її Величність та облишила перо. Нарід потребував звернення лідерки, тож, поправивиши масивний обладунок на плечах та виправивши броньоване спіднє, що впилося в оголену сідницю, монархиня вийшла з каюти.
Всі заклякли в своїх гексагонах. Лицарі під прикриттям заборол оглядали засмаглі стегна над броньованими ботфортами, від яких королева ризикувала поранитися більше, ніж від лап чорного дракона.
- Мої хоробрі підданці, нас небагато, тож ми мусимо шукати союзників серед магів Еротії.
- А в них є жінки? - спитала чарівниця Гем.
- Майже нема, - замислилася Катерина та почала ходити вздовж і впоперек палуби.
- Ну, гадаю, проблем переконати їх не буде, - пирскнула Гем.
Схвальний брязкіт шоломів.
- Отже, мої безстрашні воїни, зараз ми торкнемося землі, на якій...
- Буде розкидано багато ресурсів? - зраділо крикнув сер Крістіан. - Які можна збирати з таким дрррінь!
- І це теж, ну, лицарю, зберіться.
- Ааа! - випав за борт ще один вершник. Катерина закрила обличчя броньованою долонею.
- Я зрозуміла, - вона відвернулася від носіїв мечів, луків та списів, драматично сперлася на борт, вдивляючися в обрій, де палали вежі магічного міста, і трохи стала навшпиньки. Мовчанка запанувала так хутко, наче хтось начаклував "вбух".
Пронизливо розреготалася Гем.
- Тепер, коли вся ваша увага прикута до мене, слухайте та запам'ятовуйте. Еротія набагато магічніша за Ємврот. Там повно драконів та бозна чого. Але є грифони моєї родини. І, як кажуть, янголи... - замріяно закінчила вона. - Ми, воїни світла, мусимо їти його шляхом. Тож зберіться докупи. Шикуйсь!
Коли вона обернулася, на палубі стояли як один, [36] Списоносців, [23] Лучники, [12] Хрестоносців, [6] Кавалерів, а також Гем та сер Крістіан.
- Чудово, так ви ще й менше місця займаєте. Що ми робимо, коли бачимо демонів?
- Колемо! - в один голос промовив [36] Списоносців. "Стріляємо!", "Рубаємо!", "Зносимо!" - були відповіді.
- А гоблінів? - так само, одностайно.
- А ельфів? - раптом видала Гем, зітхаючи. Ритм збився, всі запнулися.
- Якщо вони за нас, то дружимо, - спокійно зауважила Катерина. - А якщо ні?
- Колемо-Стріляємо-Рубаємо-Зносимо! - виголосили чотири юніти.
- ААА! - закричав хтось з Лучників і цифра стала [22].
- І збираємо ресурси! Як колись на Сорпігальщині! - зрадів сер Крістіан. - Лісопилки, там є лісопилки?
- Є, - буркнула королева.
- І копальні руди?
- Є.
- І кришталеві ша...
- Є, ВСЕ Є, ДОСИТЬ ВЖЕ! Ми не просто якісь там волоцюги, ми Герої Меча та Магії!
- Гребущості та геноциду, тоді вже, або нехай, Жадібності та Жорстокості, - промимрила Гем.
- Відішлю до ельфів домовлятися за альянс, - насупилася королева.
- І поїду! - тупнула ніжкою чарівниця. - Все одно у вас чародії старі задроти! Бу-бу-бу, закляття Армагедону, бу-бу-бу...
В цей час корабель причалив, але на березі на них вже чекали розбійники та пірати.
- А людей ми теж, того? - спитав [38] списоносців. - Якісь вони, як на мене, вправні.
- Вони не за нас, вперед! - кинулася в бій Катерина, і захід сонця золотив її обладунок та сідниці. - За славу!
- За купки кришталів та сірки, за казанки ртуті! - витягнув меча сер Крістіан.
- За екологію, - зціпила зуби Гем та вдарила блискавкою.
ТАК ПОЧИНАЛАСЯ САГА...
#героїжадібностітажорстокості
1.1. Ви знайшли багаття
Місяць 1, Тиждень 1, День 2.
- А де Гем? - спитав сер Крістіан, помішуючи кінчиком меча вугілля в багатті.
- Поїхала до пріквелу, спілкуватися з ельфами АвЛі, - королева стояла до вогню спиною, щоб не мерзли не прикриті бронею частини тіла.
- Куди?
- Мій лицарю, у вас параметр Знання який?
- Ну... один.
- То які питання? - зітхнула Королева. - Наступного разу, як відкриватимете скриню, візьміть не золото.
- Ммм-гммм, - відсутньо погодився лицар, насаджуючи на меча маршмеллоу. Катерина відійшла від нього, шукаючи поглядом когось із своїх розумніших радників. В око їй впав замислений лорд Гаарт. Загорнувшись в плаща, він дивився у вогонь, не кліпаючи.
- Лорде, з вами все гаразд? - воїтелька наблизилася та поклала свою руку на його. - Ви геть задубіли, і ледве дихаєте, підійдіть до ватри, може?
"Дихати! Весь час забуваю дихати!" бліде обличчя лицаря повернулося до королеви.
- Дякую за турботу. Трохи нездужаю, краще не наближайтеся зайвий раз, Ваша Величносте. Скоро все буде гаразд.
- Здається мені, ці пірати були з аддону, - почувся голос когось із бракадців-чародіїв. - Тож вирахувати, в якому ми фактично році у метаверсі, стає простіше, але це точно вже не 1999-й...
- Якщо Гем поїхала на пошуки Сандро, то мінімум 2001-й... - відповів інший. - Може, варто її попередити?
- І зіпсувати всю гру? О ні.
"Взагалі не знаю, про що вони. Коли Підземні володарі можуть прокопати хід до нашого табору щомиті."
Повернувся скаут:
- Ваша Величносте, поруч бачив печеру зі входом у формі черепа...
- Ура, різати гарпій та мінотаврів! - розвеселився сер Крістіан.
- Лицарю... сили добра, - насупилася Катерина.
- Так, точно, - той відійшов трохи та зібрав самоцвіти та 600 золотих монет.
1.2. Щоденник Катерини
День 5
"Мусила відіслати сера Крістіана подалі. Набридло бачити, як він розсікає на своєму білому коні, гігікає, наче дурний, набиваючи кишені золотом зі скринь, самоцвітами і кристалами. Одного разу мало не вилив казан ртуті собі до наплічника. Попросила його знайти місця проживання королівських грифонів та янголів. А він поліз до якоїсь баби Яги в хатку та навчився Маєтку. Звісно, певний відсоток коштів для скарбниці не завадить. Але в той час, як клірики віддано вивчають магію та прокладають шлях до мети, він втамовує жадобу."
- Імплозія! - долинув крик брата Катберта, і повітря стислося навколо загону рогатих демонів, ламаючи кістки та перетворюючи плоть на фарш. Катерина із учтом кинулася на звук.
- Ось і все, Ваша Величносте, - клірик усміхнувся асиметрично, очі його кліпнули врізнобіч. - Так ми їх і пораємо.
- Пораєте? - хопила повітря Катерина. - Ви маєте вивчати Першу допомогу та закляття зцілення! Наші методи війни - це звитяга та лікування!
- Але ж... так швидше, і нікого не доводиться лікувати, - розгублений брат Катберт понурився.
- Мало мені сера Крістіана, який шукає золото, де тільки може, ще й ви.
- Мушу не погодитися з Вашою Величністю, як упорядник монастирських земель, які я не знаю, де знаходяться, скоріше за все, в мене в кишені, але я звідти витягаю щодня 500 монет. Без міцної економіки ми не матимемо міцної армії - та розвинених магічних гільдій. А лицарі взагалі природні лендлорди...
- Ба, магічних гільдій, - розсміялася чародійка Серена. - У вас максимальний рівень четвертий. Якби ти, брате, не вивчив Імплозію у одній з наших веж, не було б чим хвалитися.
Клірик почервонів. Королева повернулася до шатра в роздумах.
1.3. А в цей час сер Крістіан...
День 2.
- Бачу лісопилку - беру лісопилку, - криво посміхнувся сер Крістіан, очі його блиснули.
- Сер, - козирнув під крислатий шолом [18] Лучників, - вона охороняється королівськими грифонами, яких нас доправили знайти.
- Скільки їх?
- На око, "Багацько".
- Багацько, що ж... як не вмовлю до нас пристати, то стріляйте, - зітхнув лицар.
- Сер? В них швидкість, типу, 9, а в нас 4. Може, якогось одного вкладемо, а потім нам вафлі.
- А пекінеси? - герой притримав коня та покосився на Списоносців [2] - А.
- Не спішіть, сер, побудуйте вежу грифонів хоча б у місті.
- А що, так можна було? Я думав, в нас суцільні люди, євроцентризм, оце все, - Крістіан покосився на темношкірого лицаря, що проїздив повз з невдоволеним виглядом. - В сенсі, в Ємвроті в нас так було, ніякої підтримки з повітря.
- Скажімо так, концепція відважної загибелі дещо притаманна нашому типу міста, - спершись на самостріл, розфілософствувався вояк, - із фактично одним якісним типом стрільців...
- Я все чую, - прогундосили [3] Монахів, проходячи повз у клобуку без підсвітки.
- ...та все ж, підсилені з повітря грифонами та янголами. Звісно, що для проєктування літальних апаратів потрібні чародії...
Сер Крістіан дивився на нього без посмішки вже деякий час.
- Давай так, ми підемо зберемо деревину біля грифонів, потім руду, потім я відкрию оно ту скриню, а ти продовжуй.
- Мій пане, там ще є гробниця воїна, - доповів черговий скаут, - що робимо?
- Наче в нас є вибір? - стенав плечима герой. - Обшукуємо.
Він зрушив з місця, тигидикнув двічі та закляк.
- Пробі, натисніть схось зміну дня.
- Ще брат Катберт не скакав.
"Імплозія!" донеслося звідкілясь під звуки сурм та барабанів.
1.4. Збиральництво та полювання
Дні 7-12
Поступово зелені рівнини Еротії явили небу свої порослі травою простори. Але не радів сонцю сер Крістіан, вишукуючи рідкісні грудки самоцвітів, щоб побудувати Портал Слави, і виконати запит королеви на янголів. Економіка розвивалася не так швидко, як хотілося б, зате хоч прокачав вежі стрільців та грифонів. Тижень він полював на вільні ресурси, позначив всі шахти, і почав нудьгувати.
- Сер, там попереду "орда" Гоблінів, - салютував [77] Влучників. З новою бронею та арбалетами вони становили серйозну загрозу не лише для таких загонів.
- Чудово, Лучнику, готуйтеся.
- Ми Влучники тепер.
- А в чому різниця? - лицар потер носа. - Шолом новий, бачу, ну і кольчуга, пречудово!
- Ми стріляємо двічі тепер за хід, - кивнув гордий собою вояк. - Ну і ходимо швидше.
- Через проблеми із швидкістю мені довелося залишити Списоносців у замку. Може, вивчаться теж на когось, - зітхнув герой.
Армія наблизилася до сірчаної копальні, де у жовтих кавалках бавилися Гобліни та Хобгобліни. Полишивши шоломи та зброю, вони розважалися, як могли. Та при наближенні грізного зібрання Влучників, Королівських грифонів, Хрестоносців, Зілотів та одного Янгола, кинулися тікати навсібіч.
- Сер, може, облишмо їх у спокої? - запропонував [1]Янгол.
- Та я б і залишив, але мені потрібна експа, а скринь більше не лишилося.
- Це менше за чотириста експи, - прикинув співбесідник та благально подивився на лицаря.
- Краще, ніж ніякої. Вперед!
2.1. Розподіл професій
Місяць 2, Тиждень 1, День 3
Сер Крістіан забув, коли вже посміхався. Його особистий щоденний внесок в скарбницю вже дорівнював розвиненій Ратуші. Завдяки обшуканим багаттям, криптам, сейфам гномів та ретельно зібраним поперед ворожих героїв ресурсам заміть [1]Янгол стало [12]Архангелів. І ось момент істини настав.
- Спочатку вона звеліла заборонити мені збирати податки з млинів, а я так люблю млини. Мовляв, треба зайняти справою вісім героїв на майбутнє. Добре, подумав я собі, мене кинуть на полювання на важливих супротивників - а ми граємо рівень на складності "Пішак"! Тож я просто ходив та страчував заляканих Некромантів з одним скелетом на дупі коня! І тепер це теж відібрали! В мене вже, бачте, майже 12 рівень, можу прокачатися будь-якою битвою, тож треба ще комусь дати збирати експу...
Лицар почухав руки через кольчугу - ломка на відкривання скринь ставала нестерпною.
- Хоча б маленьку, на 500 експи дозволила... але коли вона розгнівано відвертається, то я не можу сперечатися! Залізномайтки не просто так носять свій титул.
Він зиркнув на [185]Алебардистів, які разом відвернулися та вишикувалися в уявний квадрат всередині одного юніта.
- І тепер вона наказує мені йти до замку Білокам'янськ, де я передам всі війська тому покручу брату Катберту. В нього ж лише дев'ятий рівень! Попри уславлену Імплозію. А в мене, бачте, Знання лише два і Магічна сила один! Зате Атака! Захист! Чорний меч та Левовий щит!
- Сер, з усією повагою, але ви не вивчили навіть Магії повітря до Експерта, щоб ми всі ходили першими... - зітхнув [69]Влучників. - Наш загін і так розстрілюють із замкових веж за кожної облоги, а це могло б...
- Не могло б! - гаркнув лицар. - Звитяга та ризик життям, ось що вкриває славою!
- Вашу голову, - промимрив вояк та здійснив тактичний маневр.
Сер Крістіан сердито зітхнув та натягнув віжки.
Тигидик, тигидик, тигидик.
- А, славний очільнику, - привітав його клірик на подвір'ї замку. - Я вже забрав всіх, хто тут був, готовий перейняти командування вашими військами. Ну, окрім Алебардистів, треба рухатися швидше. Також мені наказано реквізувати Пальчатки Вершника, з тією ж метою. І Левовий щит, щоб менше воскрешати загиблих.
- Яка це школа магії? - пробурмотав, червоніючи, лицар.
- Землі. Та сама, де Імплозія. Я експерт в ній та в Повітрі. Закляття Масового Пришвидшення, знаєте?
- З. Н. А. Ю.
Сердито знявши артефакти, сер Крістіан дивився, як змішуються війська. [222]Влучники крикнули "гіп-гіп-хузза", полишаючи його стяг.
- Брате Катберт, а з якого рівня у вас Імплозія, нагадайте?
- З четвертого. Просто одразу вчиш двічі Мудрість і Магію Землі, а потім до Вежі, - миролюбно відповів той.
- М-гммм...
- Він змушував нас стріляти по медичних палатках, - донісся голос зсередини юніта Влучників. Лицар почервонів ще дужче, але піти не міг. Закінчилися пункти ходу.
2.2. Королева Катерина аналізує ворога
Місяць 1, Тиждень 1, День 8
"Найблакитніше небо із найпухнастішими хмаринками на ньому не звеселяють мене, коли я не бачу там сяйва праведної зброї Архангелів. Проти нас - неймовірно могутній новий ворог, Заклиначі, що спустилися під землю. Направду так, що мій вірний чоловік Роланд Залізномайтки бився проти них ще в Ємвроті..."
Перо завмерло. Королева дивилася на портрет коханого, де його зобразив придворний митець із найкращого боку, вишукано передавши блиск вранішнього сонця на на так само відкритих майтках, як в Її Величності.
- Але так, цей портрет лиш для мене, бо надихати своїми непрактичними обладунками маю лише я, - стиха загарчала Катерина, розуміючи, що вже звикла писати, владно схилившись над столом, щоб якщо раптом до шатра заїде камера відеоврізки, одразу було видно все, на що очікує "незрима сила" за межами світу.
"...але місцевий різновид Підземних Лордів - це щось неймовірне. В них є незрячі воїни-троглодити, з числа яких навіть обирають героїв. Змієволосі Медузи, озброєні луками та здатні перетворювати на камінь, а з ними Мінотаври із дволезовими сокирами, Гарпії, які наче втекли з ілюстрацій Вальєхо - прямо якийсь філіал античної мітології. Мантикори, теж приблизно звідтам, цікаво, чому забули химер? Але ситуацію прояснюють Біхолдери та Дракони, червоні та чорні. Однозначно, цей замок під назвою Підземелля є каламбуром на настільну рольову гру. Це масивний концентрований жарт, проти якого важко битися."
- Що я верзу? - Катерина скатала сувій та підпалила його на свічці. - Наче хтось божевільний водить моєю рукою! Спочатку.
"Не варто недооцінювати Підземних Лордів, цю фракцію, яка зібрала в своїх печерах унікально продумані роди війск. Гарпії, що здатні атакувати наче дистанційний юніт, але при цьому мати переваги ближнього бою та відсутності контратаки суперника. Найсильніші дракони з бонусами проти Титанів наших союзників бракадян, істоти, вогонь яких пробиває два суміжних гекси..."
- Цікаво, як ці гекси іноді спалахують на полі битви, - Катерина покусала кінчик пера грифона, яким писала. - Що ж, це вже краще. Проте повертає мене до думок, що там робить цей алхімік-парфюмер, сер Крістіан, і де моя підтримка з повітря?
Легкий шурхіт видав гостя. Королева рвучко розвернулася та побачила лорда Гаарта, що стояв попід полотняною стінкою шатра.
"Він дивився повз мене, а не підняв очі, як це роблять всі інші. Підозріло."
?.? Чародійка Гем: Ціна Лояльності
Місяць 1, Тиждень 1, День 12
- Який це взагалі рік? - наминаючи лембас, мандрівниця з Ємвроту уважно вивчала гнома Кленсі.
- Приблизно мінус десять від Відновлення Еротії. Тобто, ще нема чого відновлювати.
- Я не розумію, я прибула сюди з королевою Катериною.
- Королевою? Принцеса Катерина має бути у родовому замку Стійковець, разом з її батьком Миколою Грифонове Серце.
- Овва, я справді провалилася в часі. В мене починають згасати спогади про... майбутнє. Я нещодавно воювала на боці Роланда Залізномайтки та сплатила ціну лояльності...
- А, так це аддон до минулої гри, - кивнув гном. - Вітаю в пріквелі до цієї. Ну, він типу як окрема гра, але не суттєво.
- Не розумію нічого. Окрім того, що мені зустрівся цей чародій, загадковий такий, і каже, чого така сумна? Ми могли б бути гарною парою, тільки принеси мені три артефакти, які пов'язані з некромантією.
- Навіщо? - насупився гном. Дерева нахилилися до них поближче.
- Щоб знищити, звісно, - Гем доїла лембас та підвелася, оглядаючи дерева.
- Ми не ті дендроїди, яких ти шукаєш, - сказало одно з них. - Вбиральня там далі.
- А ти певна, чародійко? Як він виглядає?
- Певна. Ну, готичний такий, блідий, в чорно-синьому жахливому плащі з каптуром. Сказав, що підмайстр чародія.
- Та, та, звісно, взагалі нічого підозрілого. Саме так виглядають довірені особи, що борються з некроманією.
- Як ще вони мають виглядати? - стала руки в боки Гем.
- Ну, як? Як гноми. Чи ельфіи. Хтось такий споріднений.
- Ой, знаєш, вчора на мої аргументи за спільну справу пристала купка Гарпій. Хоча в мене таке туманне відчуття, що колись від них будуть проблеми. А потім ми зайшли в скарбницю до твоїх гномів, і що, вони нам видали військову позику? Ні.
- Так, - смурно відказав Кленсі. - Нам довелося їх перебити, бо така механіка. Можна було й не лізти, але ж гроші.
- Я й кажу, це гра в грабіжництво та геноцид, а не героїку. Всі міста починають співпрацювати з ворогом в разі захоплення, війська переходять за гроші на інший бік. А Сандро викликає довіру.
- Наплачешся ти ще з ним, сплатиш знов ціну лояльності...
2.3. Брат Катберт: Дивіденди заповзятості
Місяць 1, Тижні 1-4, різні дні
- Обеліск до обеліска, скриня до скрині, і ось вже четвертий рівень! - плескав у долоні клірик. - Найвища мудрість та Магія Землі. Тепер відшукати Вежу шановних союзників, навіть якщо доведеться виїхати за межі карти.
- Чітер ви, брате, - похитав головою брат Інгам. - Хоча, я б сам не відмовився десь пошукати Магію Вогню, бо наші особливості не дадуть її вивчити.
- Навіщо вам демонічна магія? - зойкнув брат Катберт.
- Ну чого одразу демонічна? В них навіть імунітету немає від неї. Вона не те, що сильніша, вона швидша, легша.
- Вами керують гнів, страх, агресія, мій брате. Дивіться, щоб не довелося вас відправити до замку Корусант на перепідготовку, - похитав головою вже інший брат. - Маємо встояти перед спокусою.
- А навіщо вам Магія Землі, превелебний? Воскрешати загиблих воїнів?
- Так, так, звичайно, - закивав той.
Тигидик, тигидик, тигидик. Тарара-тарарара, сходить сонце.
- Сад знання, Колесо сили, Бібліотека - відвідаємо їх усі!
Тигидик, тигидик, тигидик. Сонце сходить раз по раз. Вступають струнні. Астрологи проголосили тиждень Тхора! Усі тхорячі нірки переповнено.
- Отже, ви хочете вивчити закляття п'ятого рівня "Імплозія"? - джин-скріб поправив окуляри. - Як... незвично для клірика.
- Рятувати життя шляхом швидшого винищення масивних ворожих юнітів набагато ефективніше за лікування останніх хітпойнтів масиву наших маленьких юнітів, - схилив голову клірик.
- Яке чудове обґрунтування, шкода, що ви не можете бути серед магів, - тицьнув синім пальцем джин.
- У вас тут дуже непогано. Стіна Знань із додатковими закляттями, Цариці Наги у латексних лівчиках, але... - брат здригнувся. - Холодно і сніг. Взагалі, чому наги не мерзнуть? Вони ж змії, ще й напівголі. Тобто, технічно, голі на 90%.
- Так, закляття переписали? Тигидикайте додому. Холодно йому.
- Ви ж джин? Ви самі мали бути в теплому кліматі, я точно пам'ятаю, як у другій частині...
- Ага, ага, і бомжем без власного замку. Дякую, фром зе ботом оф май харт.
На виході з Вежі на брата Катберта чекала групка обсидіанових горгулій.
- Імплозія! - зраділо закричав той.
3.1. Перегони за грифонами
День 1 …знову
- Отже, третій сценарій, - проголосив сер Крістіан, оглядаючи зібрання героїв, дехто з яких був 12-го рівня, як і він.
- На складності "Пішак", - зіпсував пафос брат Катберт. - Це навчальна кампанія.
- Ви цю мапу бачили? Вона величезна! Це не буде так просто, як здається зараз.
- Експерт Землі такого не боїться, - поважно сказав клірик. - До того ж, в мене є Інтелект.
- Мудрість, тобто?
- Мудрість в мене 12 без артефактів. А Інтелект - то другорядний скіл, я Експерт, тож в мене подвійна мана, це 240.
- Іскперд, - фиркнув сердито лицар. - Проголошую: хто перший позначить чотири з семи грифонячих веж, той і...
- Хто? - донеслося від брата Катберта, який проскакав до найближчого обеліску.
- Молодець, - непевно закінчив сер Крістіан.
- А що нам робити? - втрутилася клірикиня Адела.
- Розвідуйте, розвідуйте, - поводив руками довкола очільник місії. - Тут всюди нишпорять Некроманти, а під землею ховаються данженмастери.
- Підземні Лорди, - виправив його брат Інгам, граючися з вогником між пальцями.
- Словом, я вирушаю, а ви там, не зволікайте, - із інтонацією романтичного героя лицар підняв свого рисака дибки. - А, спочатку, забрати із замку війська.
Тигидик, тигидик...
“Вффффуп!” - відкрився Портал міста, і в проході матеріалізувалася асиметрична пика брата Катберта. Він лишив [14]Списоносців і забрав [9]Лучників.
- Перегони так перегони, - клірик посміхнувся наче Ігор із "Молодого Франкенштейна".
Під пронизливий зойк сера Крістіана ще шість героїв роз'їхалися збирати ресурси навсібіч.
3.2. Зрив
Місяць 1, Тиждень 3, День 7
Сер Крістіан з сумом дивився, як розганяються [11]Кавалери, із брязкатом та кокосовим цокотом пробігають все поле, оббігають [6]Панів Ями та встромляють списа їм в дупу. Скрик, підрахунок.
- Взагалі-то, атака важкої кінноти робиться не так, - промимрив він, дивлячись, як залишок демонів шмагає у відповідь вершників. - Влучники, залп!
- Ми не можемо, вже цього ходу стріляли, - озвався [53]Влучників.
- Я вас що, на поставив на паузу?
- Ніт.
- Крак-хєрак! - завищав герой-Єретик, та блискавка вдарила нещасним влучникам в лоба, і їх залишилося [13]
- Чому він ходить першим? - ледь не плакав сер Крістіан. - А, ось чому.
Неподалік від нього шкірив зуби Диявол, який викосив кількох Списоносців.
- Агов, ти, червонопикий, в тебе ж було 10 мани всього, як ти так зробив?
- Сила Магії, Інферно в ній спеціалізується, - склавши руки рупором, закричав супостат через все поле.
- Мене оточили мудродупці, - сплів руки на грудях Лицар. В нього мани вже не було. Мішками з гайками та гайковими ключами загримотіли [28]Хрестоносців та вирубили Диявола.
- Клятий Катберт міг би й залишити мені більше військ. Все одно ходить і збирає всіх підряд, хіба що не напхав Лічів разом з Архангелами.
- Слухай, смертний, я пішов, - крикнув кудлатий та рогатий ворог. - Побачимося в таверні, може!
- Куди пішов? Куди?!
Але дупа вогняного коня вже зникала в імлі, а залишки демонічних військ розбігалися. Сер Крістіан глянув на свою жменьку хоробрих та закричав до неба гучно та надривно:
- З МЕНЕ ДОООСИИИТЬ!
Клац! Він поставив шатро, спішився та наказав всім віпочивати.
- Ми більше нікуди не йдемо. Набридло! Я - головний герой кампанії! Я! Мені не дають більше навіть збирати ресурси та відкривати скрині, - він почухав руки, - лише вимагають податки з моїх земель. Катберт забрав собі усіх, хто літає та телепортується із замку до замку, доки я нічого не встигаю...
Залишки армії дивилися на лідера в тривожній мовчанці.
Сонце зайшло, сонце зійшло. "Шатро" лишалося увімкнутим. Сонце зайшло, сонце зійшло.
Тиждень 4, День 1. Астрологи проголосили Тиждень Бобра, бобрів побільшало
З-за обрію хтось тигидикав. З вигляду леді-лицар.
"Підмога? Артефакти?"
Рявкнули сурми, прокотився барабанний дріб.
- Зрада!
3.3. Таверна "Під кволим драконом"
Тиждень 4, День 5
- Так ось я й кажу йому шушу-шушу-шушу-шушу... - хильнувши елю, з-під каптура промовив шпигун до злодія.
- Так багато! А знаєш, що по замках бежевий прапорець попереду червоного?
- Непогано.
Задні двері таверни рипнули, і в них поважно увійшов герой в супроводі [12]Кавалерів, [28]Хрестоносців та [3]Влучників. Вони всі сіли за невеликий столик та замовкли в очікуванні. За сусіднім столиком сидів Єретик.
- О, привітулі, я ж казав, до зустрічі в таверні. Як цикл співпав. А ти що, капітулював? - демон гидко зареготав.
Лицар мовчав та супився.
- Значить, на гроші з твоїх голодрабців мене скоро викуплять. Я - Калід, Єретик 13-го рівня.
Таверна зашурхотіла, у вікнах замерехтіло - і ландшафт змінився на пекельний. Гримнули, прочиняючись, головні двері. Рогатий посильний довго водив пальцем, обираючи, кого б винайняти. Від цього напружилися обидва герої.
- Ти, бляклий, ось 2500 голди, за мною, - гаркнув гість.
- О ні, вибач, слухай, я ж нічого не можу зробити, така гра, - сер Крістіан підвівся та почимчикував разом з учтом на простори Інферно.
- Та я розумію, ти напханий військами та артефактами, - хильнув лави зі свого кухля Калід. - А я ще почекаю.
За сусіднім столом матеріалізувався Вокіал, Лицар смерті, у супроводі одного сумного скелета. Зиркнувши на демона, заходився мимодумно чистити ікла довгим синім язиком.
- Бє, - відреагував Єретик та сьорбнув ще лави. Таверну знов понесло крізь простір, і яскраве сонячне світло разом з привітною музикою увірвалися до смердючої зали.
- Тазашо, - грюкнув по столу демон. Двері прочинилися та увійшов герольд в кольорах Еротії.
- Цього беріть, - тицьнув пазурястим пальцем Калід.
- Я в гробікє, - склав хрестом руки на плечі Вокіал.
- Єретик, зі мною, служити добру! - герольд просурмив.
- В сраку іди, - буркнув демон, перевертаючи залишки лави собі в пащу. - Взагалі ніякої логіки історії в механіці гри.
3.4. Гівновозилово
Місяць 1, Тиждень 2, день 1-3
"Минає час, а все немає звістки від моїх воєвод про виконання завдання. Ворог наступає з неба, вкидаючи свої базальтові фортеці метеорами; ворог риє підземні ходи, які могли б знести мені цілий Стійковець, якби це не була мультяшна гра. Сповістіть негайно, скільки веж грифонів вже звільнено. Її В. К. К. З."
- Наразі захоплено три вежі, - рапортувала леді Валеска, поклавши закуту в метал долоню на ефес. - Але ми витрачаємо багато часу на пересування під землею, щоб послабити Лордів В'язниці.
- Ха! - реготнув хтось в кутку шатра.
- Це, взагалі, звідки, - тремтячим пальцем показав брат Катберт. - Сер, чому ви смердите сіркою?
- Тому що я не Сер, а можливо, сер, - розреготався Калід. - Самі ж винайняли, я не вимагав!
- А де сер Крістіан? - зойкнув його візаві.
- Де-де, боронить останне Інферно, те, що справа, від брата Інгема та сестри Аделаїди.
- Він тепер служить демонам? - спалахнув Клірик.
- Ну як, так само, як і вам.
- Ізиді, сотона! - змахнув рукою брат Катберт. - Бери мінімум військ, краще, якихось волоцюг, та перехопи його.
- В сенсі, втекти до своїх та не заважати? - криво посміхнувся Єретик.
- Саме так! Геть!
Коли небажана присутність пішла, Клірик зітхнув.
- Не люблю цей період середини сценарію, коли починаються всі ці логістичні перетурбації. Ми наступаємо, вони заходять з флангів, не вистачає коштів на утримання побічних укріплень у різнорідних замках...
- Гівновозилово, - сказала леді Валеска.
- Пробачте, що?
- Серед піхоти ми це звемо гівновозилово. Коли по гівну ходять, місять та за ногами возять.
- Я не певен, що вловив вашу метафоричну алегорію, але нехай, якщо вам так більше зрозуміло, - ошелешений брат Катберт ледве не забув, як кастувати Імплозію. - І що з тим робити?
- Нічого. Возити далі, даючи можливість ключовому герою підійти до незахищеного неважливого замку, куди ви переноситеся з військом за допомогою Порталу Міста.
Сонце сіло та зійшло двічі.
- Ось ми й зустрілися з тобою знов, Каліде, - сер Крістіан на чолі [111]Імпів виїхав на галявину.
- Так. Дозволь мені втекти, а потім тебе заарештує брат Катберт.
- Ні, тільки не це!
3.5. Час загортати у фольгу
Місяць 2, Тиждень 3, день 3
- Брате Катберте, ми вже викатали все, що є на землі та під землею, - салютував темношкірий сер Едрік, перестрівши Клірика в чистому полі. - Від вашої "Імплозії" пішла мода рвати на шмаття закляттями всіх, навіть тих, хто тікає. Може, вже час загортати це завдання?
- Хіба? Там ще башта, де навчають Захисту.
- Це останній сценарій, превелебний. Нема чого качати.
- Завжди є, що качати! - скрикнув Клірик. Лицар зітхнув: якщо сера Крістіана до біди довела матеріалістична жадоба, то цього охопила жага духовна.
Голуб доніс звістку, що леді Тайріс захопила шосту вежу. Рахунок вів все одно брат Катберт із трьома вежами, інші три взяли по одному герою.
- Шановний, якщо хочете, то можна закінчити на цьому, йдіть, беріть четверту вежу. Ви все одно перемогли сера Крістіана морально. Ви перемогли його тим, що він двічі капітулював. Ми захопили останній замок під землею. Супротивників більше немає!
- Не майте поспіху, брате мій, - вказав перстом в небо Катберт, - пошук духовності не закінчується із мінімально достатнім закінченням завдання!
- Ви, маючи Дипломатію, скасували приєднання до вас загону Високих Ельфів та влаштували бійню за дрібку експи - яка в цьому духовність?
- Якби я міг, я б за цю дріб'язковість перетворив ваш учт на експу, - скосив гнівну пику Клірик. - Благословив би Імпл...
До них прямував грифон з герольдом.
- Слухайте, слухайте! Послання Її Величності Катерини Залізномайтки! "Кінчайте маятися хернею, ведіть всі сили на Стійковець!"
Далека сестра Аделаїда протигидикала до останньої вежі грифонів та розчароване табло брата Катберта закрив екран збереження файлу.
