А вона й існувала…
За правління Богдана Хмельницького влада гетьмана козацької держави стала не просто владою ватажка якого вибрали на козацькій раді, вона набула монархічних рис і з нею почали рівнятися монархи інших держав, її благословив Патріарх.
Гетьман-об’єднувач розумів що козацькій державі було потрібно легітимізувати свою владу що наштовхувало його на ідею створення власної династії. Це було спричинено тим що така ж форма правління існувала і в країнах, що політично та географічно були близькими козацькій державі. Саме ефективність монархічної форми правління в сусідніх країнах вплинула на Б. Хмельницького через що він почав втілювати ідею спадкового гетьманства.
Створення династії Хмельницьких привело б до посилення ролі козацької держави на світовій арені. Для цього йому потрібно було об’єднати власний рід з наявною та признаною світом династією, або ж створити власну з нуля [робота невдячна та з малим шансом на успіх]. На той період часу існували тільки дві православні легітимні династії, саме вони й потрапили в поле інтересів гетьмана.
Спадкоємець та син
Спочатку Богдан-Зиновій Хмельницький покладав надії на передачу влади старшому синові. В 1649 році Хмельницький починає повільно реалізувати свої плани спадкової передачі влади. У реєстрі Війська Запорозького за Зборівською угодою Тимош знаходиться на першому місці після свого батька. «Гетьманович» також був наказним гетьманом у поході з кримським ханом. Б. Хмельницький активно намагався підняти соціальний статус свого старшого сина. Гетьман посилав свого старшого сина до Києва вписувати книги до гродських книг, ознайомлював з веденням політичних справ, наказував тому бути при аудієнції іноземних послів. Також Б. Хмельницький мав наміри відіслати Тимоша до Семигорода [Трансильванія] де він би набирався досвіду при дворі князя Юрія Ракоція, але не судилося.
З метою збільшення авторитету Тимоша було проведено його династичний шлюб з представницею князівського православного роду. Шлюб з донькою Василя Лупула [Розандою] повинен був передати князівську гідність молдавських господарів до роду Хмельницьких і також факт укладення цього шлюбу надав би в майбутньому право на молдавський престол. Також таким чином він посвоячився з Янушем Радзивіллом який був одружений зі старшою сестрою Розанди Оленою ще в 1645 р.. Хмельницький в 1652 р. уклав перший в історії козацької держави шлюбно-династичний союз, але утворити міцну династичну владу за допомогою шлюбної дипломатії йому так і не вдалося.
Смерть Тимоша Хмельницького в 1653 р. під Сучавою поставила крапку в династичних планах гетьмана. Його тіло у столичному Чигирині, а потім у родинному Суботові оплакували майже два місяці. За наказом гетьмана.
Le Гетьманич est mort, vive le Гетьманич!
Після смерті Тимоша його батько не полишив власних державницьких задумів та зробив ставку на молодшого сина — Юрія. Перед своєю смертю він реалізовує ідею спадкоємності гетьманської влади передавши її своєму молодшому сину Юрію. Передачу влади й тим самим створення нової династії підтримали Трансільванія, Волощина, Молдавія та інші держави прихильні до Хмельницького.
Гетьманська влада була передана за спадковістю. Це і є кульмінація всієї династичної політики. Але важко не здобути владу, важко її втримати. Так і Юрій Хмельницький, здобувши владу не зміг її втримати коли нове українське дворянство [козацька старшина] заявило про власні наміри щодо гетьманської булави. Набагато пізніше Юрію вдасться відвоювати частину батькової влади під протекторатом турків. Але в його другому правлінні було вже вкрай мало династичних інтересів.
Клан Хмельницьких
Батько Хмель крім намагань передати гетьманську владу своїм синам також вів віртуозну внутрішньополітичну діяльність задля посилення авторитету та впливу кола наближених родичів. Його родовий клан який був православним за конфесійною приналежністю повинен був стати опорою для створення монархічної влади. Хмельницький проводив протекціоністську політику для своїх родичів та найближчого оточення.
Клан Хмельницького це були кровно посвоячені з гетьманом люди, а також інші люди які були з ним пов’язані геральдичними зв’язками, обрядовими зв’язками або осіб що взяли шлюб з родинами які мали з родом Б. Хмельницького спорідненість за допомогою колишніх або досі наявний шлюбів. На момент смерті Б. Хмельницького там було більше ніж тридцять осіб, а ще через 10 років кількість його членів збільшилася до п’ятдесяти. Та ми згадаємо лише ключові гілки цього міцного родинного стовбура.
Гетьманська дружина чи королева?
Його третя дружина Ганна Золотаренко мала дозвіл видавати універсали [закони] по культурно-релігійних справах що могли робити тільки дружини європейських монархів. Прикладом є універсал 1655 року з гербовою печаткою Абданк який був виданий по справі маєтностей Густинського монастиря з підписом «Гетьманової Анни Богданової Хмельницької».
Вона таємно завідувала гетьманською скарбницею, частково керувала сімейними справами клану Хмельницьких. Також у неї був власний двір та придворні в Чигирині. Серед її близького оточення було багато знатних та освічених жінок.
Пряма лінія клану
Відомо що після смерті Тимоша династичний зв’язок був розірваний і Розанда вдруге вийшла заміж за шляхтича Андре де Бюї. Але вона як дружина двох дітей від свого першого чоловіка продовжила займати значне місце в клані. Про долю дітей від шлюбу Тимоша і Розанди відомо дуже мало, але існують непідтверджені дані про їх вбивство розбійниками на берегах Дністра. Другий син гетьмана – Юрій Хмельницький не виправдав сподівань батька і як стверджує Дашкевич, через фізичні вади не міг оженитися і мати дітей.
Гетьманівни
Про доньок Б. Хмельницького відомо дуже мало, а їх кількість досі є актуальним питанням для дискусій. Старша донька, Олена, вийшла заміж за полковника Данила Виговського (брата Івана Виговського). Від цього шлюбу народилися двоє синів – Юрій та Василь. Другий раз вона вийшла заміж за Павла Тетерю який на той момент був генеральним писарем. За свідченнями сучасників вона через честолюбство розлучилася з другим чоловіком і пішла в черниці. Інша донька, Степанида, стала дружиною полковника Івана Нечая. Також були доньки імена яких невідомі, одна з таких вийшла заміж за Лук’яном Мовчаном від шлюбу з яким отримала сина Федора.
На доньку Катерину батько мав особливі надії. Він намагався використати її у своїх монархічно-династичних планах: спочатку намагався видати за Мігая (сина волоського господаря Ніколає Петрашку) який був претендентом на молдавський престол. Після цього Катерину сватали до племінника Трансільванського князя Юрія ІІ Ракоці. Жоден з планів не отримав бажаного результату.
Також Я. Дашкевич стверджує у своїй праці під назвою «Клан Хмельницького : легенда чи дійсність» що були спроби видати дочку Б. Хмельницького за сина брата московської цариці Марії Милославської. На щастя, доля вберегла гетьмана від ганебного породичання з московитами.
Посвоячені
Мали в клані велике значення і посвоячені представники роду. Серед них була велика кількість людей які належали до старшинської верхівки та мали значне політичне становище. Також при дослідженні представників клану які були приєднані релігійно-обрядовими зв’язками можна дійти висновку що віддалене коло клану відігравало власну політичну роль.
Закінчення
Перша українська гетьманська династія не змогла закріпитися при владі через посилення старшинської олігархії в 1657 р.. Напротивагу цьому клан Хмельницьких існував ще до кінця XVII ст. Доказом цього є наведена нижче схема, яка вказує на те наскільки міцно він був переплетений з наступними українськими гетьманами.
Та навіть так. Це не єдина спроба передати в спадок гетьманський титул та створити власний впливовий клан на українських територіях…
Література:
Верба І. В. Ідея спадковості влади в Українській козацькій державі (друга половина ХVII – ХVIII ст.) // Укр. козац. держава: витоки та шляхи істор. розвитку: Матеріали респ. іст. читань. Вип. 1 / АН України. Ін-т історії України; Відп. ред. В. А. Смолій. К., 1991.
Дашкевич Я. Клан Хмельницького : легенда чи дійсність / Я. Дашкевич // Родовід. Число 4. 1992.
Зякун А. "Монархізм" Б. Хмельницького: гіпотези та реалії / Алла Зякун // Світогляд-Філософія-Релігія. 2014. Вип. 7.
Полтавець С. В. Форма державного правління на початковому етапі української національної революції середини XVII ст. (Ще раз про спосіб організації влади за гетьманування Б. Хмельницького / Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2012. Вип. 3.
Степанков В. С. Проблема становлення монархічної форми правління Богдана Хмельницького (1648–1657 pp.) / Степанков В. С. // Український історичний журнал. 1995. № 4.
