Поведінкові особливості собак, як-от виляння хвостом і прагнення до людського товариства, очевидно, вказують на прихильність до людей, які доглядають за ними. Але оскільки собаки не здатні вербально передавати свої почуття, справжня природа їхніх емоцій завжди залишалась предметом здебільшого спекуляцій. Однак, досягнення людства в технологях візуалізації активності мозку дозволили дещо прояснити це питання.
Проведені наукові дослідження мозкової активності собак, показали, що собаки дфйсно сприймають людей як свою сім'ю. Вони майже цілком покладаються на людину в питаннях доброзичливих взаємовідносин, прихистку та інших потребах більше, ніж на представників свого виду.
В одному з таких досліджень працівники Університету Еморі використали функціональну магнітно-резонансну томографію для спостереження за нейронними реакціями собак на людські і собачі запахи, знайомі та чужі. Експеримент виявив, що запахи людей, які доглядають за собаками, набагато жвавіше ініціюють активність у "центрах винагороди", вказуючи на те, що собаки надають перевагу людській присутності більше над присутністю інших собак.
Подальші дослідження в Університеті Еотвоша Лоранда в Будапешті підтвердили ці висновки. Тут науковці вивчали реакції мозку тварин на звуки людини і собаки, і виявилося, що обидва види обробляють емоційно заряджені голосові звуки схожим чином. Це свідчить про те, що між людьми та собаками дійсно існує надійна система обопільної комунікації.
Поведінкові дослідження також засвідчують результати неврології. Було помічено, що собаки взаємодіють з людьми, які їх доглядають, подібно до того, як немовлята взаємодіють зі своїми батьками. Коли песики потрапляють у біду, вони, як і діти, шукають розради у тих, хто їх доглядає. Така поведінка не спостерігається серед інших домашніх тварин.
Крім того, собаки - єдиний вид не приматів, який встановлює зоровий контакт з людиною. Ця риса є унікальною у взаємодії з людьми та не спостерігається навіть у вовків, найближчих родичів собак.
У підсумку, хоча не завжди зрозуміло, які саме емоційні імпульси відповідають за поведінку улюбленців, наукові дані свідчать про те, що вони все ж сприймають людей, які доглядають за ними, як сім'ю, і виявляють до них прихильність. Цей зв'язок виходить за рамки простої потреби в їжі та притулку, заглиблюючись у більш глибокий емоційні стосунки, подібний до тих, що люди поділяють між собою.
