Отже, агент Управління боротьби з наркотиками, дізнавшись про крадіжку частини кокаїну батьком Матильди, вирішує провчити знахабнілого крадія - вбивши його, та усю його родину. Не викликає сумнівів факт регулярного вживання Норманом наркотиків. Проте, незадовго до кривавої розправи Стенс розкусив пігулку. Що саме вона містила?
Достеменно не відомо - існує дві теорії. Перша, назвемо її "фізіологічна", свідчить про те що у пуделкові ми бачимо "поппери" - сленгова назва капсул, основою складу яких виступає амілнітрит. Невелика доза цього препарату у напіврідкому стані швидко впаровується, та засвоюється організмом через легені. Речовина сприяє розслабленню мускулатури тіла та розширенню судин. Знижується артеріальний тиск, а судинами починає циркулювати більший об'єм крові, що зумовлює пришвидшену роботу серця. Ефект наступає за лічені секунди після вживання і триває від трьох до десяти хвилин, часто пігулки використовють задля продовження ейфорії від інших накротиків, як, наприклад, кокаїну чи екстезі. У результаті маємо майже миттєвий прилив неймовірної бадьорості, загострення фізичних відчуттів, а з основних недоліків млжемо відзначити легке затуманення розуму та загальне притуплення інстинктів. Тобто, Норман таким чином приводить себе у стан бойової готовності, і навіть поранення у плече не викликає у нього адеватної рекації, змушуючи стпустошити повний барабан набоїв з револьвера у вже бездиханне тіло жертви.
Друга теорія більше зосереджується на психічному аспектові персонажа. Хлордіазепоксид, або "Лібріум", синтетичний лікарський засіб, що відноситься до групи транквілізаторів і є одним з найпоширеніших у світі серед препаратів своєї категорії. Впливаючи безпосередньо на зони мозку що відповідають за формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій, аналіз та передачу до кори кінцевого мозку важливої сенсорної інформації - призводить до "пригальмовування" розумової активності, залишаючи у спектрі уваги лише інформацію важливу зараз. Зазвичай застосовується при неврозах, тревогах, мігрені та рективній депресії. З цього можна зробити висновзок що Стенсфілд таким чином намагається бодай на короткий проміжок часу узяти повний контроль над собою, і ізолювати себе від наслідків тривалого вживання препаратів. На користь цієї думки також свідчить факт підвищеної емоційності антагоніста у сцені в чоловічій вбиральні поліцейського відділку, де персонаж демонструє щось дуже схоже на покаяння, хоч і знову у абсолютно схибленій манері, пропонуючи Матильді "приєднатися до братика", якого вбив Норман.
Зрештою, щодо того, як це відбувалось у реальності, то під час зйомок на майданчику використовувлись плацебо, тобто всередені були вітаміни, або взагалі звичайний цукор. В одному з інтерв'ю Ґері Олдман розповів що у речовини не було ніякого реального прототипу. Для актора головною метою було, насамперед, досягнення ефекту "хисткого ейфорійного збудження" і хімічна складова не мала особливого значення. Більшість реплік персонажа були імпровізацією: "Ви ділитеся ідеями, і якщо йому (режисеру Люку Бессону) щось сподобається, можете побитися об заклад на гроші що це увійде до фільму." - казав Олдман. Це надавало певну креативну свободу акторові у зображенні усіх аспектів схибленої натури антагоніста. З огляду на суворість головного героя фільму, Леону у виконанні Жана Рено "не було місця для гри", і Стенсфілд виступав елементом повного етичного та психологічного контрасту, в образі якого можна було без проблем втілити майже демонічне зло, що спроможне на все. Абсолютно все.
