Мадлен Тієн «Не кажіть, що в нас нічого немає»
Якось воно склалось, що Схід традиційно вибивається зі світової історії і десь, може й доволі несправедливо, навіть ігнорується. Ми часто забуваємо, що Китай — ще одна країна, яка відмовилась від цивілізаційного прогресу і взяла впевнений курс на тоталітаризм, прикриваючись теоретичним комунізмом, який на практиці ніколи нічого спільного з людськими благами в жодній країні не мав.
Книга Мадлен Тієн може й не дає розгорнутих і вичерпних відповідей на питання про китайську модель комунізму, але точно піднімає їх і ставить лицем до лиця перед читачем, в «усій красі» зображуючи як тоталітарна м'ясорубка цілеспрямовано перемелює своїх же людей. 🤐
📕 Ця історія зображує перед нами дві сім'ї і три покоління людей, яким не пощастило народитись в часи фундаментальних перетворень, тож їм доведеться пройти від японсько-китайської війни через божевілля «культурної революції» Мао Цзедуна та хунвейбінів і до кривавої різанини на площі Тяньаньмень 1989 року.
Та здається кожної секунди держава, партія і навіть сама історія кидала виклики перед нашими героями, тож їхні життя наповнені різноплановою палітрою подій і емоцій: тут вам і радість створення сім'ї, і безглузді втрати, і безальтернативна любов до музики, кохання, смерть, революція, партія, революція, революція, революція.
Персонажі промальовані не просто добре, а, як на мене, ідеально добре. Їхні думки і переживання, їхні взаємовідносини, вподобання, страхи і страждання Тієн вправно і легко розписала перед нами. Не просто висипала з надією на те, що читач розумний і розбереться, а розказала, пояснила і прибрала двозначності.
А ще музика. Її місце в книзі однозначно ключове. Герої нею живуть і нею помирають, герої її пишуть і її грають, врешті герої зачудовано нею заслухуються і насолоджуються. 🎵 Тож будьте готові, що після прочитання (а може ще в процесі) вам захочеться увімкнути Гленна Гульда чи Баха і спробувати хоч на секунду уявити ту палітру емоцій, яку переживали герої Тієн, коли, серед розбурханого внутрішньою і зовнішньою революцією незбагненної китайської душі, вони шукали насолоди від звуку і вмиротворення.
Взагалі в романі кілька смислових рівнів, тож кожен може для себе знайти власну головну сюжетну лінію від кохання тривалістю в два життя до напів міфічної історії Четвертого травня і Да-Вея, які прожили десятки різноманітних життів, але так і не закінчили жодного.
На мою суб'єктивну думку це 9/10. Читати було цікаво, але десь після чотирьохсот сторінок виникло відчуття затягнутості. Гадаю, якби роман скоротили десь на четверть-третину, він нічого не втратив би.
На разі більше рецензій в телеграм-каналі Книковий бункер, але подивимось як воно буде далі.
