Аналізуючи температурні рекорди 2023–2024 років, вчені-кліматологи зіткнулися з справжньою загадкою. Крім уже відомих чинників, з’явилося невивчене джерело тепла, яке абсолютно не вписується в сучасні кліматичні моделі. Якщо мікропластик лише заважає Землі скидати надлишкову енергію, то що саме підживлює цей прихований «двигун» нагрівання?
Детально про це — у відео: https://www.youtube.com/watch?v=FzsrvxDVf-c
Доктор Егон Чолакян глибоко досліджує стрімке потепління океанів — явище, яке вже стало одним із головних каталізаторів глобальної кліматичної нестабільності. За його словами, за на перший погляд хаотичними погодними аномаліями може ховатися масштабна перебудова всієї кліматичної системи Землі.
У відео фахівці відверто визнають: якийсь фактор Х досі до кінця їм невідомий. А нам, звичайним мешканцям планети, конче потрібно це розуміти, адже від цього напряму залежить наше майбутнє!
Старший науковий співробітник Школи морських та атмосферних наук імені Розенстіла при Університеті Маямі доктор Брайн Маклді так описав ситуацію в інтерв’ю NBC News:
«Справа не лише в тому, що протягом цілого року фіксувалися рекордно високі температури океану, а в тому, з яким величезним відривом вони перевершили всі попередні рекорди. Це навіть близько не порівнюється з тим, що ми бачили раніше.»
Директор Інституту космічних досліджень імені Годдарда NASA Гевін Шміт в інтерв’ю агентству Франс-Прес також припустив, що в процес можуть бути залучені раніше невраховані фактори. Доктор Егон Чолакян навів його слова:
«Довгострокові тенденції нам зрозумілі. Вони пов’язані з викидами парникових газів та антропогенним впливом. Але те, що сталося у 2023 році, не пояснюється лише цими чинниками. До них додалося щось іще. І це «щось іще» виявилося значно потужнішим, ніж ми очікували чи поки що можемо пояснити.»
Британський морський геофізик доктор Робртер дав дуже влучний коментар у The New York Times:
«Це досить тривожно, частково тому, що я не чую жодного вченого, який міг би дати переконливе пояснення, чому ми спостерігаємо таке сильне відхилення. Наразі складається враження, що зміни виявилися набагато сильнішими і відбуваються значно швидше, ніж ми прогнозували.»
То що з цим робити?
Егон Чолакян підкреслює:
«У результаті ми маємо справу з комбінованою кризою абсолютно нового типу. Джерелом додаткового тепла стає зростаюча геодинамічна активність Землі, а мікро- та нанопластик блокує природні механізми відведення цього тепла і водночас порушує атмосферні процеси. До такої кризи людство ще не готове. Сьогодні вікно можливостей для дій вимірюється вже не десятиліттями, а роками. І я кажу це не для красного слівця, а виходячи зі швидкості реальних змін, які ми вже фіксуємо: прискорене нагрівання океану, зростання кількості погодних аномалій, посилення сейсмічної та вулканічної активності, а також експоненційне накопичення мікро- та нанопластику в океанах і атмосфері. Поки океан змінюється стрімко, продовжувати вирішувати проблему в режимі нескінченних узгоджень — це шлях до серйозних наслідків. Важко виправдовувати ще 10–20 років обговорень. Чи готові ми визнати нові фактори і наскільки добре вони лягають у старі моделі? Природі абсолютно байдуже, наскільки комфортно почуваються наукові інститути чи чиїсь політичні стратегії. Фізика процесів іде своїм шляхом, незалежно від наших сумнівів. Про це справді варто задуматися. Бо життя варте того, щоб за нього боротися.»
