Що спільного у стукоті серця, блискавки кохання в мозку, першого імпульсу нового життя та сигналу імунної клітини? Це все — одна мова. Електрична мова природи. Але ми створили матеріал, який говорить на ній. Матеріал, який кричить «стій» кожному імпульсу в біосфері. Ви чуєте цей крик? Він долинає зсередини ваших клітин.
Все базується на електриці:
Всі процеси в біосфері базуються на найтонших електричних імпульсах. Саме їх спотворює електростатично заряджений мікро- та нанопластик, який вже проник всюди і вбудувався в усі екосистеми.
ЦИТАТА з відео Nanoplastics. Threat to Life | ALLATRA Documentary
“Збої відбуваються у всій біосфері без винятку, і скрізь результат один і той же: спотворення процесів передачі сигналів, руйнування біологічних зв'язків, порушення функціонування живих організмів і як результат - загибель всього живого.”
Мікро- і нанопластик всюди, і все, до чого він торкається, поступово вмирає.
На сьогоднішній день на нашій планеті вже накопичилося стільки мікро- і нанопластику, що цього вистачить, щоб знищити всю біосферу кілька разів. І кількість пластикових частинок зростає з кожним днем.
КЛЮЧОВЕ:
Для людини, як і для всього живого в біосфері, електричні сигнали є імпульсом життя. Людський організм — в буквальному сенсі електрична система.
Мозок думає за допомогою електричних імпульсів, серце б'ється, тому що клітини передають одна одній електричні сигнали, а м'язи скорочуються, коли до них надходять сигнали від нервової системи.
Особливу роль у координації всіх функцій організму відіграють нейрони завдяки генерації та передачі електричних імпульсів.
Як народжується електричний імпульс у нейронах?
Кожен нейрон має мембрану з «дверцятами» — іонними каналами.
Коли потрібно передати сигнал, деякі дверцята відкриваються, і іони починають швидко рухатися всередину клітини або назовні.
Цей потік іонів змінює електричний заряд мембрани — виникає електричний імпульс.
Імпульс біжить по нейрону і передає інформацію далі — до інших клітин.
Те, як ви спілкуєтеся (перебиваєте, говорите швидко, емоційно або, навпаки, ви апатичні), як ви гортаєте стрічку новин у телефоні (метушитеся або все робите повільно), — багато в чому залежить від балансу іонів. Якщо цей баланс порушується, людина стає занадто дратівливою або, навпаки, млявою.
Кожен рух і реакція нашого організму базуються на електричних імпульсах у нейронах та інших клітинах.
Так, якщо ви випадково торкаєтеся гарячого предмета, нервові волокна миттєво передають сигнал у мозок, і він віддає команду м'язам: «Прибрати руку!».
Без електричних імпульсів організм не зміг би зберігати стабільний стан внутрішнього середовища — гомеостаз.
Навіть імунна система не може працювати без електричних імпульсів. Саме від якості передачі електричних імпульсів залежить швидкість і сила реакції кожної імунної клітини.
Емоції і мислення — це теж «мова» електричних імпульсів.
Коли ви радієте, сумуєте, хвилюєтеся, закохуєтеся або згадуєте щось, між нейронами пробігають маленькі електричні спалахи.
Вони як повідомлення між друзями: один нейрон «пише», інший — «читає» і пересилає далі. Так по ланцюжках народжуються думки, емоції, рішення.
Коли ви вчитеся чомусь новому — це теж робота імпульсів. Вони створюють нові нейронні зв'язки — немов прокладають у мозку «доріжки», по яких електричним імпульсам потім простіше рухатися.
Навіть у момент зародження життя, коли сперматозоїд запліднює яйцеклітину, відбувається дивовижне явище. Цей контакт викликає каскад біохімічних реакцій, включаючи викид мільярдів іонів цинку. Цей імпульс служить свого роду «пусковою кнопкою»: він активує яйцеклітину і запускає процес, з якого починається розвиток майбутнього ембріона.
Ми рідко думаємо про себе як про електричну систему, але саме так і функціонує наш організм. Природа створила досконалу систему, де все взаємодіє завдяки електричним імпульсам. Але вона не могла передбачити одного: що людина сама створить ворога, здатного зламати цей ідеальний механізм.
Вивчаючи мікро- і нанопластик, ми з'ясували, що його головна зброя невидима: це електростатичний заряд, який він накопичує і утримує. Саме цей заряд починає руйнувати нас зсередини, починаючи з самої основи життя — з клітини. Усередині клітини заряджений нанопластик завдає найбільшої шкоди. Він порушує зв'язок між клітинами, запускає програми самознищення і позбавляє клітини здатності генерувати енергію для підтримки життя.
Якщо продовжити цей ланцюжок — спотворення електричних сигналів у нейронах веде до спотворення думок та емоцій. Спотворення сигналів у серці — до хронічних хвороб. Спотворення в імунній системі — до пандемій. Спотворення на рівні біосфери — до колапсу. Ми стоїмо на порозі світу, де життя як система перестане розпізнавати саме себе. Єдиний спосіб уникнути цього — усвідомити процес. Фільм Нанопластик. Угроза жизни | Научно-популярный фильм АЛЛАТРА
— найповніша карта цієї катастрофи.
Подивіться його, якщо хочете зрозуміти не просто проблему, а принцип кінця. Потім поділіться цим знанням.
