Сльози Матері різні бувають,
Ці емоції щирі завжди.
Мати плаче очима і серцем,
Сльози йдуть із самої душі.
Коли в гості приїхав до мами,
Сльози радості в її очах.
На подвір'ї старенька зустріне,
І обніме велике дитя.
Коли горе приходить в родину,
Похоронку приносять у дім.
Гіркі сльози течуть по обличчю,
І не милий уже білий світ.
Так як мати, ніхто нас не любить,
Завжди щастя бажає,добра.
А сама промовчить про недуги,
Все в собі завжди носить вона .
Ну а далі вона ще й бабуся,
За онуків вже плаче душа.
Щоб вони не хворіли ніколи,
І в житті їх було все гаразд.
Сльози Матері, роси ранкові,
Що зникають у сонячні дні.
Коли поряд велика родина,
Радість це,що не має ціни.
Верещако Сергій.
