Стимулюємо апетит
Константинополь та його околиці («Новий Рим») був розташований у ландшафті неперевершеної краси. Він лежав на місці зустрічі двох континентів. Поблизу було багато мальовничих місць, які тішили око містян візантійської столиці.
Саме тут більш ніж тисячу років тому творилася візантійська кухня. В осерді імперії творилося щось смачне, інколи дивне та не завжди корисне. Якщо від заголовка у вас з’явилося непереборне бажання дізнатися більше про сьогоднішню страву (або навіть її приготувати) то хутко йдіть зі мною до резиденцій імператорів, палаців полководців та садиб вельмож.
Оскільки ми щойно припливли з далекої дороги це метушливе місто спочатку здається ворожим. Але позаяк ми голодні то не втрачаючи дорогоцінного часу прямуємо в його гастрономічних світ. До того ж найшвидше пізнати містян можна саме зрозумівши що їм до смаку.
Поданий нижче рецепт є реконструкцією оригіналу. Зміни переважно незначні та направлені на доступність відтворення описаних страв в сучасному повсякденному житті.
Головна страва
Сьогодні нашою головною стравою буде «Keftedes». Це фрикадельки з яловичиною та зеленню, обвалені в ячмінному борошні та обсмажені на оливковій олії.
Рецепт
1 фунт нежирної яловичини або телятини, меленої
1 середня цибулина, натерта
1 зубчик часнику, подрібнений
1 яйце, злегка збите
2 скибки хліба, зняти скоринки, змочити у воді й віджимати до сухого стану
3 ст.л меленої петрушки
2 гілочки свіжої м'яти
1/2 чайної ложки меленої кориці
1 ст.л червоного вина
2-3 ст.л води, якщо необхідно
сіль
1 склянка ячменю, подрібненого в блендері
оливкової олії, достатньо для смаження глибиною 1/2"
У оригінальному рецепті м’ясо, ймовірно, було б подрібнене або дрібно нарізане замість меленого. Ви можете пропустити м’ясо через кухонний комбайн, щоб текстура була більш старовинною.
Змішайте всі інгредієнти, крім ячменю та оливкової олії, приправте та поставте в холодильник на годину. Відщипніть невеликі шматочки розміром з горіх, сформуйте з них майбутні фрикадельки та подрібніть їх у ячмінному борошні. Розігрійте олію й обсмажте фрикадельки до скоринки, постійно перевертаючи. Вийміть й покладіть на папір, щоб той зміг висмоктати надлишковий жир.
Смачного
Цей рецепт був обраний, тому що він знаходиться серед тих надбань візантійської кухні яким вдалося не тільки дійти до наших днів, а й отримати нове життя. Тож даремно буде втратити шанс спробувати смак стількох століть.
Завдяки рецепту цих чудових фрикадельок ми можемо відчути себе справжнім мешканцем «Другого Риму». А як ми знаємо наступного Риму ніколи не було)))
У випадку популяризації цього довгопису серед читацьких мас в майбутньому вийде окрема робота щодо кухні візантійського імператора.
