За оцінками Адміністрації енергетичної інформації США, виробництво електроенергії з дахових та інших невеликих сонячних систем країни досягло 92 979 гігават-годин. Порівняно з 18 812 гігават-годин десять років тому. Ці дані були опубліковані 16 жовтня 2026 року та охоплюють будь-яку систему потужністю менше 1 мегавата — не лише ту, що на дахах.
Ось тут варто зупинитися. EIA стверджує, що електроенергетичні компанії не обов'язково знають, скільки енергії виробляють дахові панелі їхніх власних мереж. Тому генерацію потрібно оцінювати, а не вимірювати. Агентство проводить опитування комунальних підприємств щодо кількості клієнтів з невеликими системами та їхньої сукупної потужності, а потім моделює вихідну потужність. Моделювання здійснюється за допомогою інструментів Національної лабораторії відновлюваної енергетики — моделі System Advisor та PVWatts. При цьому використовуються дані про кути нахилу та орієнтації, поширені в каліфорнійських системах, як аналог для інших штатів. Тобто цифра в 92 979 гігават-годин — це оцінка, а не вимірювання. Що не робить її неправильною, але робить її саме оцінкою.
У 2025 році на Каліфорнію припадало 37% від загальнонаціонального показника. Це частка маломасштабної сонячної генерації, а не всієї сонячної енергії США чи всієї електроенергії США. За нею йдуть Аризона, Техас і Флорида — усі чотири в регіонах з більшою кількістю сонячного світла. Нью-Йорк посідає п'яте місце, хоча сонця там менше. Генерація все ще зростає, але темпи зростання знизилися з 2022 року.
Ці цифри взяті зі щорічного звіту агентства про стан електроенергетики. І якщо хтось захоче прочитати в них історію про тріумф сонячної енергії — вона там є. Але вона супроводжується дрібним шрифтом: оцінка, моделювання, каліфорнійські кути нахилу як універсальний шаблон. П'ятикратне зростання за десять років — це факт. Спосіб, яким його порахували, — теж факт. І обидва факти варто тримати разом.
