Старт на Друкарні або як іноді важче написати блог, аніж книгу

Мене звати Стас Козачук, я психолог та письменник.

Декілька місяців збирався почати писати сюди довгочити та ось нарешті переміг прокрастинацію.

Трохи більше пів року тому я дописав та видав книгу «На зламі двох історій». Ще зі школи я хотів одного дня написати книгу та побачити її на полицях книгарень. Навіть декілька разів починав писати, але манускрипти губилися в темряві сумнівів та в тіні інших справ. Так ставалося допоки світ не накрив Сovid та університети почали масово переходити на дистанційку. Тому одного дня я вирішив, що варто спробувати вчергове почати писати, проте цього разу вже більш комплексно та розумно. З одним великим планом та безліччю маленьких кроків, роки три потому в мене в руках була вже моя власна книга. А плани моєї письменницької кар’єри стали ще більш грандіозними та масштабними.

Про свою історію самвидаву розповім в наступній статті, як і про кар’єру психолога. Але зараз хотів би сказати людям, які вагаються чи почати писати книгу, що це важко, але більш ніж реально. Як і більшість мрій чи планів.

І, нехай, це більше схоже на короткочит, проте, це лише початок. Перші декілька слів завжди найважчі.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Стас Козачук
Стас Козачук@StasKozachuk

Психолог та письменник

62Прочитань
2Автори
6Читачі
На Друкарні з 17 квітня

Вам також сподобається

  • У пошуках Тонкого

    Варто заглибитись у невідоме, як споріднене почне з'являтися повсюдно, поглинаючи все інше. Проте, не дивіться у безодню занадто довго...

    Теми цього довгочиту:

    Жахи
  • Напис-рефлексія “Я — це…"

    Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.

    Теми цього довгочиту:

    Рефлексія
  • “ Розчарування “

    Розчарувати себе? Це вже стало звичкою. Але справжній страх – коли оголюєшся перед очима близьких, бачиш їхній погляд, а в ньому – щось схоже на жалість або, ще гірше, байдужість. Здається, ви це приймаєте, якщо затрималися на цій реченні.

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (4)

Мені навпаки важче продовжити, а ніж почати. Може щось порадите? Вже в сотий раз починаю писати книгу, але далі другої-третьої глави не йде…

Вам також сподобається

  • У пошуках Тонкого

    Варто заглибитись у невідоме, як споріднене почне з'являтися повсюдно, поглинаючи все інше. Проте, не дивіться у безодню занадто довго...

    Теми цього довгочиту:

    Жахи
  • Напис-рефлексія “Я — це…"

    Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.

    Теми цього довгочиту:

    Рефлексія
  • “ Розчарування “

    Розчарувати себе? Це вже стало звичкою. Але справжній страх – коли оголюєшся перед очима близьких, бачиш їхній погляд, а в ньому – щось схоже на жалість або, ще гірше, байдужість. Здається, ви це приймаєте, якщо затрималися на цій реченні.

    Теми цього довгочиту:

    Проза