Завдяки своєму геополітичному положенню Туреччина є стратегічно важливою країною, що виконує функцію транзитного маршруту між країнами виробниками природного газу на сході, півдні та півночі та країнами споживачами природного газу на заході. Останніми роками Туреччина стала найбільш зручним і безпечним способом транзиту енергетичних ресурсів між Кавказом, Центральною Азією, Близьким Сходом і регіонами Східного Середземномор'я, зокрема між Росією та Європою. В цей час викопне паливо транспортується з таких країн, як Росія, Азербайджан, Туркменістан, Казахстан, Ірак, Іран та Ізраїль, на європейські та світові ринки або через Туреччину, або існують плани й ведуться переговори про використання можливостей логістики цієї країни.
З початком російсько-української війни архітектура безпеки Європи в цілому, а також архітектура енергетичної безпеки та ліній постачання зазнали значних змін і трансформацій. Ці зміни та перетворення ще більше зміцнили стратегічну позицію Туреччини у спільній енергетичній безпеці Європи, особливо у сфері газопостачання. До війни в Україні природний газ із Росії йшов напряму до Німеччини, Фінляндії та країн Балтії через трубопровід по дну Балтійського моря; Росія експортувала газ майже в усі європейські країни з кількох різних точок входу через Білорусь та Україну. Приблизно через півтора року після початку війни, тобто станом на липень 2023 року, Росія відправляє газ до Європи лише через 2 нитки та точки входу. Це пункт входу «Суджа» на російсько-українському кордоні та пункт входу «Странджа-2» Турецького потоку на кордоні між Туреччиною та Болгарією.
Турецький газопровід, відкритий у січні 2020 року, почав транспортувати природний газ до Європи. У липні 2023 року з приблизно 2,3 млрд кубометрів експортованого газу 1,3 млрд кубометрів (близько 57%) було поставлено через цей потік. Цей факт сам по собі свідчить про зростання стратегічного значення Туреччини в регіональній газовій геополітиці. «Турецький потік» та інші великі енергетичні проекти прискорили будівництво енергетичної інфраструктури та газопроводів у трикутнику Угорщини, Сербії та Болгарії. Водночас підтримується процес створення нових компаній-партнерів з торгівлі газом. У вересні 2021 року Угорщина підписала з «Газпромом» 15-річну угоду, яка передбачає щорічні поставки газу в обсязі 4,5 млрд кубометрів. 2022 року вона імпортувала додаткові обсяги газу з Росії, і на порядку денному стоїть питання про продовження імпорту газу 2023 року.
Наразі російський газ транспортується газопроводом «Турецький потік» до Румунії, Греції, Північної Македонії та Боснії та Герцеговини. Враховуючи зростання значення Туреччини для Росії, президент Росії Володимир Путін у жовтні 2022 року запропонував створити в Туреччині новий газовий центр для постачання газу до Європи. У липні 2023 року він уточнив свою пропозицію і заявив, що Росія не буде зберігати великі обсяги газу в Туреччині. За словами Путіна, Туреччина є найбільш підходящим місцем для організації електронного торгового майданчика природним газом, як важлива транзитна країна для Європи.
Джерело: Anadolu Agency
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
Казахстан стає привабливим «ядерним» гравцем
У Казахстані уряд планує побудувати першу атомну електростанцію і найближчим часом проведе референдум з цього приводу. Країна хоче диверсифікувати свої енергетичні потужності та вже визначила можливий майданчик для будівництва АЕС.
Теми цього довгочиту:
ГеополітикаЩо Росія сподівається отримати від конфлікту між Ізраїлем і ХАМАСом
«Росія зайняла пропалестинську позицію настільки, що навіть мене це здивувало», – каже Ганна Нотте, експерт з питань зовнішньої політики Росії на Близькому Сході в Центрі досліджень нерозповсюдження Джеймса Мартіна.
Теми цього довгочиту:
ГеополітикаТурецький режим підтримує тероризм
Після рішення міністра закордонних справ Ізраїлю Елі Коена відкликати дипломатичних представників з Туреччини, виникла ескалація напруженості між країнами. Це стало відповіддю на підтримку президентом Туреччини руху ХАМАС під час конфлікту з Ізраїлем.
Теми цього довгочиту:
Геополітика
Вам також сподобається
Сайти-двійники, що зникають. В Атлантичній раді вказують на нові методи російської кампанії з дезінформації
Росіяни створюють двійники новинних сайтів та пости із рекламою на Facebook, які імітують реальні компанії, після чого видаляють їх зазвичай протягом доби. Попри короткий час існування, таким чином авторам операції вдається ефективно поширювати антиукраїнські наративи.
Теми цього довгочиту:
АналітикаРосПропаганда: не соловйов і не охлабистін
Неймовірно приємною може здаватися ідея, що обличчя російської пропаганди це потішні Соловйов і Сімоньян, а їхні найкращі стратеги – це Дугін і Охлабистін. Сміятися з їх недолугий гасел легко і приємно, але ці люди аж ніяк не ті, хто справді уособлює в собі хтонічну пропаганду.
Теми цього довгочиту:
ПропогандаТеми цього довгочиту:
Павєл Лузін