СУТІНКИ ДУШІ
(рондель)
Він був мов тінь на схилі дня,
мов спомин, що несе тривогу.
Його мовчання всю дорогу
було для нього як броня.
Блукала ніч його життя,
як хвиля й берег, без підмоги.
Він був мов тінь на схилі дня,
мов спомин, що несе тривогу.
Та раптом спалах й суть ягня
зросла у ньому, наче змога,
пірнула в синь, спіткала Бога...
Коли кругом була брехня,
Він був мов тінь на схилі дня.
Мирослав Манюк
07.08.2025
ПРОСТО КОХАЙ
ЛЮДИ-ВОГНИКИ
ЖЕРТВА БОГАМ
Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.
Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.
примітивні рядки, наповнені щастям від можливості будувати власне життя!
Там, удома, на землях безбатчених,Вітер ніс порожнечу й жах,Вороги їхні хати спалили,А їхні імена стерли в прах.На полях, де колись сміялися,Де жнива золоті цвіли,Лиш мовчання стояло, мов кам’яне,Лиш мовчання, мов тіні війни.
Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.
примітивні рядки, наповнені щастям від можливості будувати власне життя!
