Чому реакціонери захоплюють світ?
Реакційна діяльність — активний опір прогресу в суспільно-політичному житті з метою збереження та зміцнення старих порядків, які вже віджили.
Можливо, ви бачили фотографії Тегерана 1970-х років, незадовго до Ісламської революції: молоді жінки в міні-спідницях йдуть на роботу, пари цілуються в парках, одягнені у брюки-кльош, люди біля басейнів у бікіні. Це нагадує Париж, Мілан чи Лос-Анджелес. Але у 1979 році відбулася революція — і тепер Тегеран виглядає, ніби з попередньої епохи.
Іноді здається, що весь світ ніби рухається назад у часі. Саме традиціоналістські релігійні рухи процвітають у сучасному світському світі: не лише шиїтський іслам в Ірані, а й ортодоксальний юдаїзм, консервативний католицизм. Молоді американці масово переходять до Східної православної церкви.
Традиціоналізм — це світоглядна позиція та соціально-філософський напрям, що базується на ідеалізації та збереженні історичних, культурних чи релігійних традицій.
Багато хто з нас думав, що модернізація світу неминуче призведе до демократії, але за останню чверть століття ми спостерігаємо повернення до авторитарних лідерів. Дональд Трамп, як володар XVI століття, зробив президентство своєю вотчиною. Володимир Путін виправдовує свої імперські амбіції, спираючись на ідеї реакційних мислителів, зокрема Олександра Дугіна — православного антиліберального філософа, який відкидає спадщину Просвітництва.
В соцмережах можна побачити фото «традиційних дружин», які печуть печиво для чоловіка й п’яти дітей. Чиновники охорони здоров’я не довіряють «новомодним» винаходам — вакцинам. Здавалося, кінець XX століття принесе домінування багатосторонніх організацій, як-от ЄС чи СОТ, — та нині ми повернулися до суперництва великих держав у стилі XIX століття: Китай і США, Росія й Європа. Навіть зовнішня політика США знову апелює до доктрини Монро.
Колись ми мали чітке уявлення про напрямок модерності: автономія, рівність, секуляризм, права людини, відкритість, ліберальна демократія. Прогрес мав розширювати сфери вибору, а наука й розум — перемогти забобони. Та це було вчора. Мільярди людей по всьому світу сприйняли цей шлях як занадто порожній духовно, самотній, технологічний, забруднений, хаотичний. Їх веде ностальгія за простішим і щасливішим минулим. Саме цю тугу вдало використало гасло «Зробімо Америку великою знову».
Періоди великих потрясінь завжди породжують тугу за «золотим віком». Достатньо спитати реакціонера, до якої епохи він хоче повернутися. Для когось це Римська імперія, для інших — Середньовіччя, для американських консерваторів — соціальні норми 1950-х: чоловіки працюють, жінки вдома, білі домінують, високий рівень відвідуваності церков, «здорові» розваги. Ліві ж ностальгують за економікою профспілок і заводів або за утопічним соціалізмом XIX століття. Наша політика наскрізь просякнута ностальгією.
Ті, хто вірить у прогрес і цінності Просвітництва, часто зверхньо ставляться до реакціонерів, вважаючи їх примітивними, впертими, замкнутими у страху перед свободою. Але цивілізації регулярно повертаються назад. Відродження в Італії — це прагнення повернутися до античності. Центральна Азія у Середньовіччі втратила наукову й економічну першість. Китай за династії Мін зупинив науковий прогрес.
Віра в прогрес формувала світогляд XX століття: виставки, парки майбутнього, віра у літаючі авто й моральний поступ. Проте сьогодні мільярди людей втратили цю віру й шукають альтернативу в традиціоналізмі. Реакціонери формують події, і щоб зрозуміти майбутнє, потрібно збагнути їхню мотивацію і визначити, у чому вони мають рацію, а де помиляються.
Ідеологічним натхненником сучасних традиціоналістів був Освальд Шпенглер, автор «Занепаду Заходу» (1918), який вважав, що кожна культура має унікальну душу і проходить цикл розквіту й занепаду. Західна культура, за Шпенглером, індивідуалістична й експансіоністська, а в епосі занепаду стає імперською й матеріалістичною, владу перехоплюють технократи й деспоти, а старі еліти втрачають авторитет.
Містичне крило традиціоналізму представляв Рене Генон. Він вважав, що Захід втратив зв’язок із духовною істиною, а сучасність — це епоха кількості, де цінністю стає лише те, що піддається виміру. Модерна наука, на думку Генона, ігнорує духовну реальність, лишаючи людину в «залізній клітці» раціоналізму.
Його ідеї вплинули на Юліуса Еволу, ідеолога правих ідей в Італії, прихильника ієрархії, монархії та расової кастової системи. Евола був політичним там, де Генон — ні, і відверто расистським. Сучасні європейські праворадикальні сили вважають себе охоронцями духовних цінностей.
Сучасний традиціоналізм базується на ідеї, що колись люди були укорінені в стабільному світі, який зруйнувався після історичного зламу. Традиціоналісти різняться в оцінці моменту занепаду, але всюди бачать історію втрат. Вони вважають, що сучасна відкритість і плюралізм призвели до ослаблення соціальних зв’язків, споживацтва й відчуття порожнечі.
Традиціоналісти пропонують альтернативу: по-перше, це вкоріненість — життя в мережі міцних соціальних і сімейних зв’язків, де ти відчуваєш відповідальність перед предками і нащадками; по-друге, це «зачарованість» світу — протиставлення раціональному й утилітарному ідеалу модерності.
Джерело — The Atlantic
