Світ змінюється — і не на користь Європи

Лідери ЄС неформально обговорюють майбутнє «стратегічної автономії». Геополітична конкуренція між США і Китаєм надихнула багатьох на думку, що нова холодна війна незабаром структурує новий світовий порядок на два ідеологічно визначені блоки. І в такому світі, на їхню думку, Європі має сенс повністю приєднатися до США в антикитайському блоці.

Дивлячись на те, як впевнено почали поводитися на світовій арені такі середні держави, як Туреччина, Індія, Бразилія, Південна Африка, Саудівська Аравія та Ізраїль, можна побачити, що уряди, які представляють більшість населення планети, відкидають цей бінарний розкол. В статті підкреслюється,  що «не можна очікувати, що інтереси Америки завжди будуть ідеально збігатися з інтересами Європи».

Зараз Європі потрібна стратегія, яка дозволить їй як співпрацювати, так і конкурувати з цими іншими гравцями, виходячи з чіткого розуміння власних інтересів. У новій аналітичній записці, Європейська рада з міжнародних відносин, називає цей підхід «стратегічною взаємозалежністю» – стратегією, яка бачить світ таким, яким він є, чітко усвідомлює небезпеки, пов'язані із залежністю, і відкидає ідею відокремлення. Вважається, що це може бути підхід, який дозволить Європі зберегти свою самостійність, будуючи відносини з ключовими гравцями, а також протистояти їм, коли вони кидають виклик її інтересам.

Стратегічна взаємозалежність має ґрунтуватися на трьох китах: По-перше, європейська політика має ґрунтуватися на розумінні того, що у взаємозалежному світі відокремлення не лише нереальне, але й може завдати шкоди інтересам Європи, якщо решта світу відкине цю концепцію. Прагнення до відокремлення має бути максимально обмежене на користь зниження ризиків та інвестицій у розбудову відносин з ключовими середніми державами.

По-друге, зовнішня політика Європи повинна зосередитися на підготовці до світу політичного співіснування та конкуренції. Європейський Союз не повинен вважати, що він може змінити режими в інших країнах, і що йому доведеться жити з ними пліч-о-пліч. Замість того, щоб робити світ безпечним для демократії, метою має бути зробити європейські демократії безпечними для світу – і ці зусилля мають починатися вдома. Євросоюз повинен інвестувати в програми компенсації внутрішнім лузерам глобалізації, щоб уникнути поглиблення політичної фрагментації, даючи їм відчуття, що європейські уряди на їхньому боці.

Нарешті, європейці повинні виглядати так, ніби вони хочуть, щоб їхні партнери будували новий світовий порядок, а не просто намагалися зберегти старий. Хоча сидіти серед держав-однодумців і домовлятися про двосторонні та багатосторонні розв'язання глобальних проблем може сприяти зміцненню довіри, більш важливим завданням сьогодення є встановлення контактів з новими партнерами з різних питань.

Якщо Європа хоче посилити свою гру на світовій арені, вона повинна мати чітке уявлення про світ і про те, як захищати свої інтереси та цінності.

Джерело: Politico