Касіан сидів за столом, схилившись над детальними фотокопіями стародавнього документа. Оригінал, крихкий і пожовклий, надійно спочивав у сховищі Архіву, а тут, у своїй кімнаті, він міг не боятися дихати на папір. На столі панував хаос, купа зімятого паперу, плями від чорнил, а на підлозі валялись розряджені інферієві батареї. Єдиним звуком що порушував тишу було цокотіння коліщаток Когіторію.
І хоч як не вабило його м’яке ліжко, він не міг зараз лягти, адже був зайнятий важливим дорученням, яке може вплинути на його подальшу долю в ордені. Він намагався розшифрувати текст секретного документу, знайденого у руїнах стародавнього архіву, що був збудований ще до Колапсу.
\Додати в записку орієнтири на розташування бункеру\
Це завдання було частиною фінального випробування перед повноцінним прийняттям до лав Ордену Відродження. Така честь випадала не кожному — лише найкращим серед дисципулів – учнів Ордену. І саме Касіан, який виявив себе як один із найобдарованіших у своїй групі, привернув увагу Аврелія.
За останні місяці він успішно розшифрував три менші документи з руїн, включаючи складну логістичну карту торгових шляхів Імперіуму – континентальної наддержави у порівнянні з якої будь-яка з нинішніх держав – жалюгідне село. Його методика роботи з архаїчними шифрами виявилася настільки ефективною, що Аврелій почав доручати йому найскладніші завдання.
Він почав особисто наставляти його, і зрештою сам подав кандидатуру Касіана на проведення дешифрування як індивідуального завдання. Це було іспитом — і довірою водночас. З того, що уже вдалось розшифрувати, було зрозуміло, що це були координати секретного урядового бункеру.
Залишались власне самі координати і вони були настільки складно закодовані, що Касіан вже тиждень не міг їх декодувати. Від стресу та недосипу під очима в нього зявились мішки , а волосся нагадувало гніздо голуба.
Проте Касіан не здавався, і от сьогодні коли минуло Бог зна скільки часу , шифр був зламаний і перед Касіаном лежав вже розшифрований документ :
Прочитавши документ Касіан завис , деякі літери двоїлись. Невже втома настільки затьмарила йому розум що в нього вже двоїться в очах ? Та протерши очі, літери нікуди не зникли. Звісно можна списати це на одруківку чи помилку при декодуванні тексту та лягти собі спати, та що як це не випадковість ? Що як хтось навмисно написав ці літери двічі ?
Поглянувши знову на копію зашифрованого тексту Касіан помітив що деякі шматки коду, відрізняються від решти. Так ніби були надруковані злегка іншим шрифтом. Прибравши ці шмакти і прогнавши документ через Когіторій, Касіан отримав ту ж саму записку але без дубльованих літер. Замість них тепер було зайве пусте місце.
Склавши докупи дубляжі літер Касіан отримав повідомлення - “Конклав треба зупинити.” Касіан аж підстрибнув від захоплення, від радості йому хотілось танцювати , це була не одруківка чи помилка , це було чиєсь таємне послання !
— Цікаво, що сталось з тим хто залишив це ? - подумав він, - і чи було це послання адресовано комусь конкретно чи це був відчайдушний крик про допомогу ? На якусь мить він почав фантазувати про те що ж сталось далі. Можливо відповіді на це лежать в цьому бункері ? Варто запитати в Аврелія дозволу приєднатись до експедицї.
Скочивши з-за столу, Касіан був готовий вже бігти до штабу, проте глянувши у вікно, він побачив що надворі вже був пізній вечір. Якусь мить він хотів не зважати на це і бігти в штаб але вчасно зрозумів, що якщо він зараз вломиться до Аврелія, йому не бачити не те що експедиції, а ордену в цілому.
Вирішивши спрямувати своє завзяття в корисне русло Касіан виріши поприбирати в кімнаті, адже за тиждень тут зібралось чимало мотлоху.
Проте від нервів Касіан радше додав хаосу ніж прибрав тож виршівши сісти на стілець щоб перевести подих він просто вирубився.
Прокинувся він вже аж під обід наступного дня тож , поснідавши та зібравши документи в сумку, він негайно вирушив до штабу Ордену.
На щастя Касіан жив неподалік від штабу який розташований у приміщенні старого бункеру під колишнім дослідним інститутом Імперіуму. До того ж від хвилювання він просто пробіг увесь шлях за кілька хвилин.
Відчинивши масивні дубові двері, Касіан увійшов до приміщення ордену. Колись це приміщення являло собою науково-дослідний інститут, де створювались передові технології.
Спустившись сходами, Касіан опинився перед масивними гермодверима які кілька століть тому врятували вчених від загибелі.
Та зараз ці двері були відчиненими і слугували таким собі пам’ятником давно минулій добі.
Увійшовши всередину Касіан майже пролетів до ліфту що був єдиним зв’язком між поверхнею та підземною частиною комплексу яка складається з семи рівнів, кожному з яких відведена окрема функція. Наприклад, на перших трьох рівнях розмістились казарми для персоналу, склади та кімнати для брифінгів перед завданнями.
Далі — дослідні лабораторії та випробувальні полігони, які розмістили на 4 та 5 рівнях. Нарешті, на шостому та сьомому рівнях знаходяться адміністративні приміщення: кабінет ради ордену, кімната для нарад і кабінет праетора (лідера) Ордену.
Власне на шостий рівень і прямував Касіан, він повинен був доповісти про досягнення своєму керівнику — старшому працептору Аврелію. Це був досвідчений експлоратор, який провів десятки успішних експедицій з пошуку артефактів. Проте після того, як його сильно травмувало на одній з них, він був змушений відійти від польової роботи і натомість зосередився на підготовці нових поколінь дослідників.
Нарешті ліфт доїхав на потрібний рівень комплексу, і його старі, трохи пошарпані двері зі скреготом відчинились.
Касіан увійшов до коридору, де розташовувався кабінет Аврелія.
У ніс вдарив звичний запах озону, машинного мастила та старого паперу. Стіни ледь помітно вібрували — десь глибоко внизу працювали інферієві генератори, що підтримували життя комплексу.
Підійшовши до дверей, він постукав і після невеликої паузи увійшов. Працептор Аврелій сидів за столом, занурений у роботу. Когіторій тихо і монотонно гудів на фоні, обробляючи якісь дані.
— Вітаю, магістре Аврелій, — сказав Касіан, підходячи до столу свого керівника.
Аврелій відірвався від паперів і підвів погляд на Касіана.
— А, це ти, Касіане, сідай, — він вказав на стілець перед столом, — сподіваюсь, ти прийшов з чимось цікавим, бо в мене вже голова обертом йде від усіх цих паперів.
— Не просто цікаве, а я б сказав неймовірно цікаве, — Касіан віддав розшифровані документи працептору, - під час розшифровки того документу який мені дали як фінальний іспит мені нарешті вдалося натрапити на координати урядового бункеру Імперіуму і розшифрувати їх. Аврелій почав переглядати папери, з кожним прочитаним рядком його очі все більше загорялись від захвату.
— Звісно, ці координати стосуються старого світу, — зауважив Аврелій, хитаючи головою. — Ми не можемо просто прилетіти за цими цифрами. Адже під час Колапсу світ не просто загинув, він розколовся на шматки, наче кулька, яку прокололи голкою. Де були гори – тепер ревуть океани, а з морських безодень піднялися нові острови.
Він зробив паузу, розглядаючи карту.
—Але в нас є вихід. Ми використаємо старі геологічні мапи Імперіуму та дані з глибинних сейсмодатчиків. Наш суперкогіторій «Нексус» проаналізує зміщення тектонічних плит від моменту Колапсу до сьогодні і вирахує точний вектор зсуву для цих координат.
Аврелій продовжив читати документ і дійшовши до символу Ω на його обличчі з’явилось здивування .
-Цей символ… він належав одній секретній організації - Конклав. З того що нам відомо це була таємна спільнота еліт Імперіуму яка фактично керувала ним з тіней.
Деякі знайдені нами документи натякають що Конклав можливо знав про наближення Колапсу, за кілька років до катастрофи Конклав почав будувати мережу бункерів для своїх членів. Більшість з них не вціліли до наших днів.
Саме тому ми створили директиву “Пандора” — будь яка інформація з їхніх архівів може допомогти нам зрозуміти причини Колапсу.
Але цей документ…” — Аврелій знову поглянув на папери, — він не схожий на інші. Конклав не ліквідовував персонал після будівництва. Щось в цьму бункері було варте такої жахливої ціни. Я негайно повідомлю експлоратору Антонію про це, нехай він розпочне підготовку до експедиції - потрібно перевірити координати, зібрати групу і консультації з радою.
— Є ще дещо, магістре. Читаючи розшифровку я помітив дещо незвичне.
— Що саме ?
— Хтось — я не знаю, хто — залишив послання. Деякі літери в словах дублюються. Склавши їх докупи я отримав речення - Конклав треба зупинити.
— Хтось свідомо порушив протокол і лишив цей слід. З ризиком для життя. Це ще одна причина як найшвидше зібрати раду.
— А чи не міг би я приєднатись до експедиції? — обережно запитав Касіан.
Аврелій задумався.
— Ну враховуючи твої успіхи під час навчання і той факт що ти єдиний, хто повністю розуміє структуру цього шифру , гадаю це буде доцільно. А поки зачекай в коридорі, поки я зв’яжусь з Антонієм - Аврелій дістав з шухляди Радіоніс — переносний пристрій зв’язку, тож Касіан вийшов з кабінету, щоб не заважати.
Час йшов неймовірно повільно, Касіан нервово походжав коридором, занурений у думки. Ще два роки тому, коли він лише почав своє навчання в ордені, Касіан не міг і подумати, що отримає шанс вирушити в експедицію за артефактами минулого. Через певний час двері кабінету відчинились і Аврелій підійшов до Касіана.
- Ходімо, - сказав він йому.
- Куди ? – запитав Касіан , все ще занурений у свої думки.
- На раду ради Ордену, куди ж іще – сказав Аврелій – Зберися Касіане, тобі ж іще потрібно буде розповісти детально про цей документ і про координати.
Касіан кивнув, все ще нервуючи. Піднявшись на сьомий рівень, Касіан з Аврелієм увійшли до кімнати для нарад. Це була простора зала схожа на аудиторію університету. Там вже сиділа частина членів ради. Аж тут Касіан, оглядаючи залу, поглянув на одного з присутніх і від здивування ледь не втратив дар мови.
- Це ж праетор Арктуріс – голова Ордену. – шоковано сказав він до Аврелія. – Чому він тут ?
— Все що пов’язано з Конклавом, дуже цікавить Арктуріса, до того як очолити Орден він 20 років провів в пошуках артефактів повязаних з цією організацією.
Поволі, кімната наповнилась членами ради, багатьох з них Касіан бачив уперше. Поступово, всі зайняли свої місця. Праетор Арктуріс підвівся з свого місця і закликав до уваги :
- Вітаю вас, шановні члени ради. Вас усіх тут зібрали оскільки одним з наших дисципул – Касіаном Ігнісом, було знайдено інформацію потенційно пов’язану з організацією Конклав, а саме – координати одного з їхніх бункерів. Оскільки за наявної в нас інформації Конклав має дані про Колапс, я вважаю за необхідне негайно відправити розвідувальну експедицію для перевірки координат і створення плацдарму для детального дослідження комплексу. Та перед цим пропоную вислухати дисципулу Ігніса .
Касіан, підвівся з місця і попрямував до кафедри від якої відійшов праетор. Він і досі нервував проте не подавав виду, адже він просто не міг зганьбитися перед радою, бо шанс як зараз, випадає лише раз у житті.
Ставши за кафедру, Касіан на секунду заплющив очі, зібрався з думками і почав доповідь.
- Вітаю, шановні члени Ради Ордену Відродження. Мене попросили коротко розповісти вам про документ, заради якого вас тут зібрали. Він є частиною звіту, який складається з кількох сторінок тексту більшість з яких це просто інвентаризаційні форми які не містять жодної корисної інформації. Саме цей документ привернув увагу тим, що був закодований шифром під назвою “Залізний кодекс”. Під час розшифровки було виявлено координати урядового бункеру. Для більшої ясності зачитаю сам документ –
Як видно з тексту, цей бункер є особливим і ось чому.
Майже параноїдальна секретність при будівництві об’єкту та складне шифрування та ліквідація персоналу є нетиповими для звичайних урядових документів. Також увагу привертає послання закодоване в наказі - Конклав треба зупинити. Хтось залишив його ризикуючи життям. Тож на мою думку необхідно з’ясувати що містисться в цьому бункері. Дякую за увагу.
Касіан зійшов з кафедри і за неї повернувся Арктуріс.
- Отже заслухавши доповідь Касіана , пропоную виділити годину на обговорення питання після якого проголосувати за збір розвідувальної експедиції.
Зала загула в обговоренні, видно було, що не всі підтримували таку ризиковану ідею. Адже Орден хоч і мав значні ресурси в порівнянні з іншими державами, все ж не міг просто так ними розкидатись.
Після початку обговорення, до Касіана з Аврелієм підійшов логістер Валеріан – голова Департаменту Ресурсів Ордену та лідер фракції ізоляціоністів.
— Невже Орден справді дійшов до того, щоб споряджати повноцінну експедицію через студента? — його голос пролунав різко, перекриваючи шум у залі. — Ми говоримо про ризиковану подорож невідомо куди. Ми ризикуємо людьми та ресурсами, коли Імперія Вічного Сонця готується помститись нам за поразку у війні.
До того ж існує значна імовірність того що цей бункер давно знищений чи розграбований. Я завжди закликав і закликаю Раду не витрачати ресурси на гонитву за невідомим і припинити подібні експедиції. Я та моя фракція будем голосувати проти і закликаєм інших вчинити так само.
Завершивши свою тираду, Валеріан сів, кинувши зневажливий погляд у бік спантеличених Касіана та Аврелія.
Минула година, Арктуріс закликав до тиші.
- Що ж , почнімо голосування , той хто за підніміть зелену картку, хто проти – червону.
Касіан напружено почав оглядати залу зелених карток було багато , але і червоних не менше.
— Ну звісно Крипта голосувати одностайно проти, її ж Очолює Валеріан. Чорт забирай скільки ж можна рахувати ? - думав Касіан, якому хвилина поки Арктуріс рахував голоси здавалась вічністю. Нарешті , завершивши підрахунок , було оголошено результат - 66 За 38 Проти - Рішення ухвалено.
Касіан з Аврелієм зітхнули з полегшенням, експедиція таки відбудеться. Члени Ради поволі почали виходити. Залишився лише праетор Арктуріс, Аврелій та Касіан.
Арктуріс з Аврелієм про щось розмовляли, дивлячись на Касіана.
Аж ось Аврелій покликав Касіана до себе.
- Іди додому , відпочинь і завтра на 8 ранку приходь до мене в кабінет, треба буде поговорити про експедицію.
- Так магістре, до побачення. – сказав Касіан і попрямував до виходу.
Повернувшись додому, Касіану хотілось танцювати від радощів. Він нарешті вирушить в свою першу експедицію. Це була його найзаповітніша мрія ще з першого року навчання. Аж до ночі він перебирав свої нотатки , в пошуках інформації яка могла б знадобитись в експедиції. Проте врешті втома все ж взяла своє і Касіан поринув у сон.
