Про автора

"Десь далеко, в далечінь - ливнем криється полин Тихше, тихше - каже він, Вітром стелиться весь лин. Мовчки, тихо – шепота: Вибачте. Пробачте. Я... За бездарною рукою, За дурною головою – Кажу. Пишу. Промовля… Вибачте. Пробачте. Я... За бездарного письма, Й за письменника дурного." Загалом, ну наче аматор, тому перепрошую за неграмотність та незнанність. І не засуджуйте надто сильно, це моє благання...

Довгочити

  • №7

    Білий чи червоний? Що є більш справжнім кольором, а що є фальшивим? Що є живе а що мертве? Хто скаже мені, хто скаже, що є реальністю, а що - сатиричною вигадкою нашого невблаганного мозку? Хто дасть ці відповіді? ЧОМУ? - кричала я поліції коли мені скували руки.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
  • №6

    Я завжди жив у лікарні. З самого малку. Ніколи не бачив інших дітей поза меж своєї палати чи майданчику, що на цій території. Але, зрештою, я все одно ніколи не спілкувався з людьми....

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
  • Ліс?

    "Що таке ліс? Місце життя чи смерті? Місце де природа ставить свої закони та керує всім? Де кровопролиття є нормою для всього що дихає?...

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
  • №4

    "Я прокинулась у гарній галявині з високою травою і подеколи білими квітами. Тут було дуже тихо, чувся лише звук вітру. Посеред галявини я побачила грубу каміння, і вирішила підійти до неї. Навколо оточували лише одні дерева.."

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
  • №3

    Коли всі люди вимерли через власні помилки...- казали ми та глянули на чоловіка що сидів перед нами.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
  • №2

    Коли він врешті зрозумів усю глибину його дій, усю жорстокість до всього світу те, що він накоїв і скільки крові пролив на свої руки і святу землю, він зламався. Він впав у відчай, та стоячи на колінах у церкві просто молився...

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
    Залишили оплесків 2
  • “В глибокому лісі завжди тихо і спокійно..

    Це на диво завжди заспокоювало мене тож я збирався ніколи не покидати цієї місцини. Я жив серед дерев і листя. Інколи здавалося, що я навіть міг розуміти, міг розуміти вічно мовчазні дерева...

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво та ще 2 теми
    Залишили оплесків 7