№7

Попередження!!
- цей текст містить жорстокі моменти

"Сьогодні на роботі була вечірка в честь кінця сезону. Всі мої колеги вдягнулися в поважний "ідеальний" білий колір, тим часом поки я вляглась в червону сукню. Це було.. дуже. Я так виділялася, що навіть стоячи в кутку я все ще чула чутки про себе.
– Чув вона стала свідком вбивства
– Так? Це жахливо.. мені її так шкода. Це ж треба таке пережити. - шепотілися люди.
Було неприємно від цього білого кольору. Його навколо мене настільки багато, ніби я в березовому лісі, хоча і ті не такі ідеально фальшиві як ці, і його просто вже стільки, стільки… що я вже починаю його ненавидіти.
Цей колір завжди означав фальшивість людей. Він завжди був знаком чогось відверто гідливого, егоїстичного навіть.
Смішно з того факту, що я зрештою переїхала в сніжну частину світу. Тут завжди у цю пору стільки снігу, що все сяє. Сяє, що аж засліплює.
Зрештою не витримавши я втікла до туалету. Я була такою блідою, і лише мої червоні райдужки виділялися з поміж усього цього. Мене нудить від білого. Я почала відчувати як дещо наростає паніка. В мене почало паморочитися в голові і я полізла в свою сумку по ліки. В процесі я випадково порізалась об край блістеру і крапля крові потрапила на білу кераміку рукомийника. Я побачивши це стала завмерши. Мене зачарувало те, як білий змінився яскраво червоним кольором. Я порізала пальця ще дужче та почала обмазувати всю поверхню червоним кольором. Мені було приємно від зміни його кольору..
Я дістала щось типу невеликого ножа, що носила для власного захисту і стала ним різати собі руки. По моїй білій шкірі потекла холодна червона суміш, що фарбувала мою долоню в яскравий майже рожевий колір. Я стала розмазувати це все по руці відчуваючи задоволення і спокій, і в той момент зайшла інша жінка. Вона дістала з своєї кремової сумочки помаду та побачивши мене застигла. Вона почала на мене кричати але я в паніці вдарила її ножем через що її біле вбрання стало фарбуватись в червоний. Я дивилась на цю картину, я бачила її вже не раз. Тож я холодно підійшла до жінки і обійнявши її та вибачившись я розмазала її вишневу помаду по всьому лиці, та забрала з рук ту помадку. І ставши навпроти дзеркала я нанесла її собі на губи. Та поправила своє біле волосся яке встигла забруднити кров'ю. І вийшла в люди дозволивши, показавши усім очевидне, те що вони всі вперто заперечували.
Побачити справжній, ідеальний колір життя."