У Парку Пуща-Водиці який знаходиться в складі міста Києва побачите мальовничі озера, соснові ліси, а також історичні архітектурні пам'ятки. Також варто звернути увагу на зоопарк і спеціальні екологічні стежки, які дають змогу краще пізнати місцеву природу.
"Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...
Птах. Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами. Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам. Та зрештою, що таке воля?..
Я жив в хижині біля лісу. І після переїзду я почав помічати що мені холодно, завжди і всюди. Я не міг зігрітися нормально, що починало вже навіть бісити. Я закручувавсь в кілька шарів одягу і ховавсь під плед перучи з собою грілку але навіть це не допомагало....
Білий чи червоний? Що є більш справжнім кольором, а що є фальшивим? Що є живе а що мертве? Хто скаже мені, хто скаже, що є реальністю, а що - сатиричною вигадкою нашого невблаганного мозку? Хто дасть ці відповіді? ЧОМУ? - кричала я поліції коли мені скували руки.
Я завжди жив у лікарні. З самого малку. Ніколи не бачив інших дітей поза меж своєї палати чи майданчику, що на цій території. Але, зрештою, я все одно ніколи не спілкувався з людьми....
"Що таке ліс? Місце життя чи смерті? Місце де природа ставить свої закони та керує всім? Де кровопролиття є нормою для всього що дихає?...
"Я прокинулась у гарній галявині з високою травою і подеколи білими квітами. Тут було дуже тихо, чувся лише звук вітру. Посеред галявини я побачила грубу каміння, і вирішила підійти до неї. Навколо оточували лише одні дерева.."
Коли всі люди вимерли через власні помилки...- казали ми та глянули на чоловіка що сидів перед нами.
Коли він врешті зрозумів усю глибину його дій, усю жорстокість до всього світу те, що він накоїв і скільки крові пролив на свої руки і святу землю, він зламався. Він впав у відчай, та стоячи на колінах у церкві просто молився...
Це на диво завжди заспокоювало мене тож я збирався ніколи не покидати цієї місцини. Я жив серед дерев і листя. Інколи здавалося, що я навіть міг розуміти, міг розуміти вічно мовчазні дерева...
Місто та ліс існують по сусідству. І хоч люди, і загадкові діти хащів живуть за різними правилами, хиткий баланс між цивілізацією та природою зберігався. Поки у лісі не почали знаходити понівечені тіла людей... Хто (або що) їх вбиває? Дізнайтесь, зазирнувши до хащів...
про подорожі,життя,технології
міні художник, міні письменник
