№8

Попередження!!
- цей текст містить жорстокі моменти

"Я жив в хижині біля лісу. І після переїзду я почав помічати що мені холодно, завжди і всюди. Я не міг зігрітися нормально, що починало вже навіть бісити. Я закручувавсь в кілька шарів одягу і ховавсь під плед перучи з собою грілку але навіть це не допомагало.
За деякий час в школі від мене почали відвертатися. Закривати носа і рота, а одна з вчительок вигнала з кабінету за ,,нестерпний сморід" як вона мені сказала. Я спробував відчути свій запах проте нічого не вийшло, але зрештою мені все одно довелося дійти додому і піти в душ, шкрябаючи себе до крові, яка здавалося була надто густою. Проте я все одно розумів, що я не зможу позбутися цього запаху. І тому, зрештою, я сидів в душі щоб знову ж таки спробувати зігрітися, що звісно ж в мене не вийшло тож я вийшовши та перевдягнувшись закрився в себе в кімнаті.
Здавалося пройшло лишень кілька хвилин я нудившись потягнувся по навушники але помітив, що, що щось не так з рукою. І вже за кілька хвилин певна частина руки відпала ніби поплавлена свічка. Я хотів, хотів закричати але в мене нічого не вийшло. Я не відчував болю, не відчували якихось сильних емоцій, я не міг думати, і загалом ніби втратив риси які притаманні людям. Все здавалося було не справжнім, вигаданим, віддаленим... І зрештою за деякий час цього всього я повністю ніби поплавився, як віск від вогню, ніби мертве тіло... І єдине, що я відчував це неймовірний біль у шиї. Пекучий, солодкий біль, що душив мене. Та за деякий час він припинився.
І все, все що залишалося - це слухати, слухати ту тиху лісову пітьму, яка зрештою наздогнала мене, і повністю поглинула."