"Птах.
Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами.
Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам.
Та зрештою, що таке воля?
Вічно живе слово, вічно фальшиве, фальшиве як той білий колір, фальшиве як та сама дружба, фальшиве як життя.
Візьме одного разу і викине цю вашу волю у вікно.
Люди завжди були рабами власних емоцій, власних переконань, рабами життя та бога, бога справжнє лице якого ніхто й не бачив ніколи.
Навіть природа, чиста природа керується законам, керується власним, сталим багатовіковим-тисячолітним законам.
Ми ніколи не будемо в силі чи в праві змінити цього. Усе керується чимось, усе керується кимось.
Та чи є це погано? Чи було це колись небезпечно?
Зрештою, це завжди було надто риторичним питанням. На нього ніхто ніколи не зможе отримати відповіді.
Люди завжди були просто пустим скупченням органів, кісток і м'язів. Ми не маємо один для одного якийсь сенс, і ніколи не матимемо.
Та зараз. Стоячи тут, на цьому майдані, посеред прапорців та фотокарток з пустими, навіки мертвими очима людей.
Чому ж так болить?
Люди мають власну душу, яка і оживляє ці пусті мішки з м'ясом, ця вигадана душа і робить нас людяними. Вона завжди буде жахливою, але чи не є це природним?
Птах.
Навіть той птах що пролітає над вашою головою зараз, що пролітатиме потім, що помирає і народжується - він також ніколи, ніколи не буде ідеальним. Його воля обмежена. Його життя коротке й безсенсове. То чому ми хочемо бути птахами?
Хочемо, а деякі навіть і стають, проте з цим вони стирають себе з історії інших надалі існуючих людей назавжди, не давши, не давши навіть пізнати їх."
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
№11
"Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...
Теми цього довгочиту:
ПисьменництвоКоли весь світ загине?
"Коли весь світ загине. Коли це буде, адже ми вже споглядаємо за його величним падінням. Коли світ помре, залишимось лише ми. Ти і я але Я і ти...
Теми цього довгочиту:
Письменництво№8
Я жив в хижині біля лісу. І після переїзду я почав помічати що мені холодно, завжди і всюди. Я не міг зігрітися нормально, що починало вже навіть бісити. Я закручувавсь в кілька шарів одягу і ховавсь під плед перучи з собою грілку але навіть це не допомагало....
Теми цього довгочиту:
Письменництво
Вам також сподобається
Герої: від “супер” до не дуже
Сьогодні на нашому виставковому столі архетип, який найбільше звинувачують у «пластиковості» – це архетип героя!
Теми цього довгочиту:
ПисьменництвоThe Last of Us Part II: помилка сюжету чи авторський задум?
Що, як головні проблеми історії The Last of Us Part II — зовсім не проблеми?
Теми цього довгочиту:
ПисьменництвоЦінність
"Дозволь розрізати свої нутрощі на славу болю! Кричи так, наче тільки народився. Вдихай сморід обвітреної плоті і жадібно хапай губами останні слова прощення. Адже ти зможеш пробачити своїх убивць, вірно? Адже ти зможеш зрадити свої принципи, так?
Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.Теми цього довгочиту:
Проза