Птах?

"Птах.
Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами.
Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам.
Та зрештою, що таке воля?
Вічно живе слово, вічно фальшиве, фальшиве як той білий колір, фальшиве як та сама дружба, фальшиве як життя.
Візьме одного разу і викине цю вашу волю у вікно.
Люди завжди були рабами власних емоцій, власних переконань, рабами життя та бога, бога справжнє лице якого ніхто й не бачив ніколи.
Навіть природа, чиста природа керується законам, керується власним, сталим багатовіковим-тисячолітним законам.
Ми ніколи не будемо в силі чи в праві змінити цього. Усе керується чимось, усе керується кимось.
Та чи є це погано? Чи було це колись небезпечно?
Зрештою, це завжди було надто риторичним питанням. На нього ніхто ніколи не зможе отримати відповіді.
Люди завжди були просто пустим скупченням органів, кісток і м'язів. Ми не маємо один для одного якийсь сенс, і ніколи не матимемо.
Та зараз. Стоячи тут, на цьому майдані, посеред прапорців та фотокарток з пустими, навіки мертвими очима людей.
Чому ж так болить?
Люди мають власну душу, яка і оживляє ці пусті мішки з м'ясом, ця вигадана душа і робить нас людяними. Вона завжди буде жахливою, але чи не є це природним?
Птах.
Навіть той птах що пролітає над вашою головою зараз, що пролітатиме потім, що помирає і народжується - він також ніколи, ніколи не буде ідеальним. Його воля обмежена. Його життя коротке й безсенсове. То чому ми хочемо бути птахами?
Хочемо, а деякі навіть і стають, проте з цим вони стирають себе з історії інших надалі існуючих людей назавжди, не давши, не давши навіть пізнати їх."