№4

"- Аго-ов, ну не відставай ж! Ми взагалі-то вже запізнюємося - дівчина з каштановим довгим волоссям повернулась до іншої менш охайної, але все ще гарної, мабуть, дівчини. – Т-так! Я йду чекай. - сказала друга але перша наче не чула її. В раз з-за спини другої вийшла інша, також гарна та приваблива дівчина але вже з чорним волоссям. – Та вибач, хоча невже комусь не похуй на того конченого географа? Я чула він до когось навіть залицявся~ так ті двоє попрямували в сторону школи поки друга дивилась на них відчуваючи як трохи тремтить і як палає її лице.– Джейн Доу. - почулося з її вуст настільки тихо що навіть сама вона ледве це почула. Згодом вона зайшла до класу та сіла за своє звичне місце. Усі все ще ігнорували її присутність, а деякі навіть якщо і згадували то питались на кшталт "Де це ###" дівчина намагались показати те що ось вона, вона тут. Але про це різко забували і продовжували її ігнорувати. Пізніше за деякий час було знайомство з новою класною тимчасовою керівнчикою. Вона була студентка практикантка, і вирішила зробити квест для учнів аби ближче познайомитися. Там не було нічого цікавого але коли черга дійшла до дівчини та промовила те що мала але практикантка просто глянула на неї явно не почувши нічого і просто продовжила далі. Це дещо образило її проте вона вирішила не надавати цьому великого значення. За деякий час на перед останньому уроці вчитель раптово звернувся до неї. – #₴#@ скаже нам відповідь. - дівчинка відчула як в неї з під ніг впала земля і як розростається паніка - €£#@? &₴#-@#€£$₴! - вона вже не могла розібрати слів. Все було наче незначним гулом, і зрештою не витримавши вона підвелася і втекла та помітила краєм ока що нікого це взагалі не збентежило, всі її ігнорували. Ніби вона була.. мертвою. В туалеті та поспішно дістала ножа що носить з собою та стала різати руку і вона випадково занадто сильно натиснула на лезо що рана була надто глибокою що призвело до кровотечі. Почалась паніка, велика паніка і зрештою, вона впала втративши свідомість.
***
Я прокинулась у гарній галявині з високою травою і подеколи білими квітами. Тут було дуже тихо, чувся лише звук вітру. Посеред галявини я побачила грубу каміння, і вирішила підійти до неї. Навколо оточували лише одні дерева. Вони дивилися за кожним моїм рухом що могло мене навіть лякати але каменюка що рівно лежала по центру всього цього мене цікавила більше. І от підійшовши я все-таки побачила.. –Тут похована Джейн Доу 24.03.25– "