Кліматична політика часто припускає, що світ може перевищити 1,5 °C, а потім повернутися, коли ліси й ґрунти знову поглинуть вуглець. Новий синтез перевірив це.
Опублікований 27 жовтня 2026 року в Environmental Research Letters, огляд Боешотена (Q-ForestLab, Гентський університет) і 30 співавторів спирається на моделі CMIP6, польові експерименти, два Ель-Ніньо, європейську посуху та теплі періоди минулого. Це аналіз наявних даних, без нових вимірювань.
Моделі частково заспокоюють: вуглець у живих рослинах часто виглядає оборотним. Проте загальний поглинач землі показує гістерезис — шлях назад не збігається з виходом. Екологічну оборотність під час перевищення не можна гарантувати.
Експерименти майже мовчать. З 256 досліджень стресу лише 15 вимірювали відновлення після припинення впливу. Фаза повернення майже не вивчена; наявні дані неоднозначні, після посух фіксують тривалі ефекти.
Реальні епізоди підтверджують повільність. Ель-Ніньо 2015–2016 призвів до втрати близько 1,3 млрд т вуглецю з рослин (здебільшого в Африці). Пізніші екстремуми також послаблювали здатність землі поглинати наступний удар. У глибокому минулому (ПЕТМ) відновлення відставало на десятки тисяч років.
Висновок: траєкторія наземного вуглецю під час перевищення невизначена. Реакції екосистем часто затримуються, нелінійні й залежать від порогів. Політична ставка на швидке відновлення спирається переважно на моделі.
