Два однакові шматочки силікону, скла чи пластику після дотику можуть отримати протилежні заряди. Три нещодавні дослідження пояснюють, чому.

Група Скотта Вайтукайтіса вирізала зразки з однієї плити силікону. Після стиснення й розділення один завжди ставав позитивним, інший — негативним. Знак залежав від історії: зразок, який раніше частіше торкався інших, переважно заряджався негативно. Результати опубліковані в Nature у 2025 році.
У 2026-му ті ж дослідники показали: на склі вирішальну роль відіграє тонкий шар вуглецевмісних молекул з повітря. Після очищення плазмою чи випіканням поверхня заряджалася інакше. З часом шар повертався, і заряд змінювався. Вода з повітря тут майже не впливала.
Третя робота (Nature Communications, жовтень 2026) довела: зовнішнє електричне поле під час контакту полімерних плівок може задавати і величину, і знак заряду.
Ці висновки важливі. Вони допомагають відтворювати експерименти та краще контролювати статичну електрику в пристроях. Заряд після дотику залежить не лише від матеріалу, а й від попередніх контактів, стану поверхні та поля навколо.