Як він виник і що це взагалі таке?
Лібералізм - від лат. liberalis (вільний), і якби в нас було завдання описати ідеологію одним-єдиним словом, то слово “вільний” було б ідеальним варіантом.
Лібералізм є класичною ідеологією, яка виникла як реакція на Французьку революцію. Зародившись у XVII ст., ідеологія представляла погляди буржуазії. Але дуже важливо розуміти, що як будь-яка ідеологія, лібералізм - значно ширший за суто політичну доктрину. До прикладу, якщо звернутись до праць Заблоцького, він виділяє такі форми лібералізму:
образ і стиль мислення, емоційно-ментальна настанова, світовідношення, аттітюд;
форма філософського світогляду;
різновид соціальної теорії;
форма політичної ідеології (доктрини);
сукупність соціальних практик (інновацій, експериментів, емансипацій);
соціально-політичний рух.
Тобто лібералізм як ідеологія виник саме завдяки ідеї: спочатку був образ мислення, ідеал свободи, її абсолют, а вже згодом - ця ідея знайшла своє втілення в соціо-політичних рухах, через що й виокремилась у самостійну гілку преференцій.
Основні положення лібералізму активно поширювались наприкінці XVIII - на початку XIX ст.
Варто згадати праці Дж. Локка, А. Сміта, Дж. Бентама, Б. Константа, Ж.-Ж. Руссо, А. де Токвіля та інших. Остаточно лібералізм оформився в політичну течію на початку XIX ст., тоді ж займає чільне місце в суспільстві та майже одразу стає однією з найбільш впливових ідеологій.
На момент свого зародження, ліберальні ідеї були радикальними, адже вони пропагували індивідуальну свободу, рівність, досягти яких можна було шляхом зміни суспільно-політичного устрою. Французька революція, Американська та Англійська – усі вони так чи інакше втілили ліберальні ідеї в життя. Ці революції ґрунтувались на ліберальних принципах, до прикладу війна за незалежність США ідейно ґрунтувалась на ліберальних концепціях “життя, особиста свобода та прагнення до щастя”, тож метою війни стала республіка, яка заснована на особистій свободі. Як висновок можна сказати, що Французька Декларація прав людини і громадянина (1789) та Американська Декларація незалежності (1776), як і Французька Конституція (1789), і Конституція США (1787) стали закріпленням на юридичному та інституційному рівнях ліберальної традиції в суспільному житті.
Які основні положення Лібералізму?
Свобода є найпершою, найважливішою та фундаментальною цінністю. Лібералізм трактує свободу в двох вимірах: негативний та позитивний. Лібералізму 18-19 століття, що прийнято вважати класичним, притаманна концепція саме негативної свободи. Вона означає захищеність індивіда від будь-якого втручання з боку держави та інших індивідів у приватний простір. Єдине втручання і обмеження, яке визнається класичними лібералами, є законні обмеження. Констан писав, що існує дві свободи: сучасна (особиста) і та, що була в давні часи (політична). Остання, власне, полягала у колективному здійсненні влади, усі приватні дії були під суворим наглядом, не було особистої незалежності як такої, можливість обрати віру вважалася б за злочин. Влада навіть втручалась у взаємини сімейні. Особиста незалежність, за його словами, належить до найважливіших потреб сучасності, а тому жертвувати нею заради політичної свободи не треба. Індивідуальна свобода ж - істина, вона є виразом Нового часу. Гарантією індивідуальної свободи є політична свобода, отже вони взаємозалежні та потребують існування одне одного.
Роль держави У своєму творі “Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної” Гоббс стверджував, що саме сильна держава зможе встановити порядок у суспільстві. Гоббс трактував природній стан як стан війни всіх проти всіх (bellum omnia contra omnes), відповідно до цього, на його думку, звідси й виникає потреба в державі, адже вона може надати безпеку індивіду. Якщо ж перейти до іншого, не менш відомого мислителя Джона Локка, то на його думку держава існує задля того, щоб захищати три основні права людини, а саме право на: життя, свободу і власність. Якщо ж держава якимось чином порушує ці права, то й громадяни можуть посягнути на державу, порушивши її цілісність. Та й загалом для Локка існує договір між державою та громадянами, метою якого є захист природних прав. Відповідно до вище написаного, коли ми говоримо про роль та функції держави в розумінні Локка, то її законні межі – це захист життя, свободи та власності. Загалом у ліберальній традиції держава - інструмент, який допомагає індивіду бути вільним, вона забезпечує його правами, які він має, та розвиває індивідуальну природу.
Поділ влади. Ідея, яка бере свій початок ще від Монтеск’є, але реалізацію ми змогли побачити саме за лібералізму. Джон Локк висловив ідею поділу влад на законодавчу, виконавчу і федеративну, або ж союзну. Права індивіда можна забезпечити лише в умовах, коли всі ці три гілки влади будуть незалежними, і ніхто не буде перешкоджати їм самостійно працювати. На його думку законодавча влада мала видавати закони, але не такі, що б суперечили законам природи. Виконавча мала б управляти та судити, а союзна – вершити міжнародну політику. Цікавою є ідея Б. Констана, у якій він запропонував розглядати главу держави як гаранта єдності державної влади. Влада глави держави, на його думку, є владою нейтральною. І завданням його є не посилення якоїсь з гілок, а узгодження дій між усіма гілками влади.
Економіка. “Laissez-faire” (фр. – “дозвольте робити”, “невтручання”) є однією з центральних ідей лібералізму, вона тісно пов’язана з ім’ям Адама Сміта. У “Теорії моральних почуттів” Сміт розглядає моральне почуття через призму симпатії як основи для співпраці. Симпатія, за Смітом, - усвідомлення того, що ти маєш спільні почуття з іншими людьми. Далі він звертається до почуття егоїзму та впроваджує поняття “невидимої руки ринку”. За Смітом цей принцип, що щойно був названий, означає, що люди діють з тим наміром, щоб отримати власну вигоду, навіть якщо люди цього не усвідомлюють і ці дії не є, власне, усвідомленим наміром. Важливо розуміти, що Сміт писав у час широко розповсюджених втручань та обмежень економіки з боку держави. Мислитель доводив, що економічна система буде краще працювати за умови невтручання в неї. Економіка – сукупність взаємопов’язаних ринків, які діють згідно з бажаннями індивідів. Хоча кожен індивід прагне отримати власну вигоду, економіка діє за певними об’єктивними факторами. Тут мова йде про саморегуляцію ринку, про закон попиту і пропозиції. Ринок має регулюватись «невидимою рукою», тому втручання з боку держави є цілком недоцільне.
У підсумку ми можемо сказати, що лібералізм кинув виклик абсолютизму та відстоював ідеї конституційної монархії, а згодом і представницького уряду. Він пройшов шлях від бунтарної і претензійної ідеології меншості, до однієї з найбільш поширених політичних течій сучасності. На принципах, закладених сотні років тому, базується майже кожна держава сучасності, навіть авторитарна.
Автор: Скакун Дмитро
Редактор: Кузнецова Варвара
