Темна сутність

Діло було в 1700-х роках, з 15 на 16 серпня. Жили собі два друга, й одного разу вони вирішили піти на нічну рибалку. Прийшли вони до озера, а там, на березі, стояла хатинка, яку можна було зняти на якийсь час. Власником дому був старенький дідусь. Хлопці дали дідусеві хлібину й пішли в хату. Улов був непоганий. Вони ловили рибу аж до 11-ї години вечора, а тоді лягли спати. Але спали вони недовго, бо десь о 2-й годині ночі прокинулися від гучних стуків по стінах. Перший стук був приглушений, другий — гучніший, третій — ще гучніший, а на четвертому й п’ятому в них потемніло в очах, і з’явилася якась сутність. Коли вона наблизилася до них, хлопці злякалися, лягли на підлогу, закрили очі й вуха. А прокинулися вже о 8-й ранку. Коли вони вийшли надвір, то оніміли. Навкруги була розкидана мертва риба й люди. І тоді вони зрозуміли — це зробила та сама сутність. Через годину роздумів вони придумали план: у першого друга була гвинтівка й срібні кулі, а в другого — сіль і свята вода. Коли мала прийти сутність, другий мав вибігти з хати, а перший — вистрілити в неї. І ось настав час: перший стук, другий стук, третій, четвертий, п’ятий… Другий друг вибігає з хати, але пострілу не чутно. І тут він зрозумів: його друг уже мертвий. Тоді настав час плану Б. Він кинув у сутність сіль і вилив на неї святу воду. Сутність почала плавитися. І тоді чоловік спитав: — Ти продовжиш вбивати? А сутність відповіла: — Так. Я буду вбивати всіх, хто вийде на вулицю з 11-ї до 3-ї години, з 15 на 16 серпня. Звісно, якщо ти мене не поховаєш. А поховати мене потрібно в найменшому селі, під найвищими трьома березами: закоркуй мене в банку, поклади її в труну, засип щебенем, насип курган, присип його сіллю й полий святою водою. Промовивши це, вона розсипалася на порох. Чоловік зробив усе, як вона сказала: закоркував її, засипав під чотирма березами… Так і закінчилася історія сутності.
А може — й ні…