Я почав життя зовсім недавно,
А вже неприємності за спиною.
Невідомо хто, невідомо що,
Смерті хоче моєї — страшно мені.
Лягати спати після важкого дня,
Лячно в дзеркало дивитися зранку,
Наче картина жива, що дихає,
Забере серце, як діва в мріях.
Сни сняться про смерть, неминучу й близьку,
Але лише одна фігура в темряві.
Довгий одяг до землі, обличчя не видно,
Але щось тихо говорить, мов дитина.
Людське на мить з'являється, руку простягає,
Я ж кричу, обороняюсь, очима молю:
«Не боюсь, не сьогодні, я ще не готовий,
Не закінчу як ті, хто в стражданнях навіки».
