Боюся дзеркала кожного дня
Боюся в очі сама собі сказати
Бо серце болить не від любові-огня
А від бажання скоріше вмирати.
З очей ллється солона вода
Щоки горять, губи колить від смерті.
Я не вип'ю чашу до дна
Ніколи люди зі мною не будуть відверті.
Руки тремтять від голоду,
Очі бігають по підлозі
Трясуся сама не від холоду
А від того що вижить не в змозі.
Голову камнем б'ють наче
Згрижені нігти вп'ялися в шкіру зап'ясть,
Навкого озираюсь ледаче
Спогад гострий болю додасть.
Волосся мокре, губи синіють
Я наче паду вже без тями
Слова теплі давно і не гріють
Лиш крові
на одязі плями.
