Важко знайти інший гурт який обріс такою кількістю жартівливих асоціацій з поп культури як The Dirty Youth. Одні жартують що Драко Мелфой заснував після Гогвортсу власний рок-гурт, інші бачать Сакуру, Саске і Наруто і тд. Нас же більше цікавить музика, про неї і поговоримо.
Одразу скажу: ні, тут нема Тома Фелтона. Просто їх басист ну дуже схожий. А більшість жартів з’явились після виходу їх головного хіта “Fight”, про який трошки згодом.
Історія гурту почалась в 2007 році, коли вони почали поступово збирати свій склад. Спершу це були тіки вокалістка з гітаристом. Трохи пізніше через інтернет вони знаходять собі ударника і втрьох починають роботу над першими піснями. Вже в процесі до них приєднується басист (той самий “Драко Мелфой”), а другого гітариста вони собі знаходять аж в 2009му.
Перші 3 роки можна описати як спроби себе хоч якось проявити. Вони самостійно записали кілька пісень як міні альбом і почали їздити з імпровізованим туром по “туалетному контуру” (“Toilet circuit” - назва що об’єднує ряд британських пабів в яких маловідомі інді і рок гурти можуть знайти собі сцену. Якість цих сцен як правило відповідає назві). В процесі тиняння по пабам їм вдалось проскочити також і на сцени кількох фестивалів.
В 2010 вони нарешті записують свій перший повноцінний альбом, а в 2011 виходить сингл “Fight”, який по всім статистичним показникам залишається головною піснею гурту і до сих пір. Та і без статистики, ця пісня своєю шаленою енергетикою привертає до себе увагу як жодна інша.
І власне відео цього сингла і породило цілу купу жартівливих коментарів про зовнішню схожість музикантів з різними персонажами. З того часу частина коментарів на ютубі кудись пропала, але, на щастя, у мене зберігся скрін з з найепічнішими з них:
Цікавий факт: ще до запису їх першого синглу, один з учасників гурту встиг попрацювати сесійним музикантом у Bulets From My Valentine, а пізніше камео одного з учасників булетів з’явилось в одному з кліпів вже The Dirth Youth. Цілком можливо що саме це знайомство свого часу дозволило їм вирватись з трясовини і спробувати себе на більш серйозному рівні.
Доволі швидко вони досягли певної стелі свого розвитку. Їм вдалось покататись з турами по Європі і Британії, але найчастіше як допоміжний гурт у когось більш відомого (були “на розігріві”). Якоїсь великої власної популярності їм здобути не судилось.
Серед цікавих історій пов’язаних з цим гуртом вдалось надибати таку: коли вони в 2013 році влаштували концерт в своєму рідному Кардіфі, на який вдалось продати всі квитки, неочікуваними гостями на концерт заявилась поліція, якій хтось з сусідів заявив що там в клубі почався бунт. Видно солд-аути для того клубу і його сусідів не були чимось звичним.
Якщо на початку в звучанні гурту було помітно сильний вплив панку, то з часом його стало помітно менше (що не сказати що пішло на користь, оскільки це було частиною їх початкового шарму), зате стало значно більше експериментів з поєднанням року з електронною музикою. І якщо наприклад "The One" ще має і частинку їх початкової енергетики, і нові експерименти, що дало доволі цікаве і в чомусь унікальне поєднання
то вже на синглі “Hurricane” можна помітити певне “опопсівання”.
Примітно що альбом 2018 року “Utopia” гурт зміг випустити завдяки зборам на кікстартері. Але вже в 2021 схоже цей план не спрацював, оскільки окрім анонсу планів на ковідний альбом “Project: 19” і анонсу відповідного збору, все обмежилось тільки одним синглом:
Це по суті історія гурту який яскраво в який момент спалахнув і після того поступово лише згасав. Тим не менш у них є кілька дійсно цікавих пісень характерних своєрідною енергетикою і змішуванням стилів. В поєднанні ж з дещо мемними асоціаціями про Мелфоя, Сакуру і тд ми отримуємо дещо таке, що запам’ятовується і з чого можна поцупити собі в плейлисти пару-трійку композицій.
