Гітарист Бред Делсон, попри ризик залишитись без волосся, робив хімічну завивку, щоб бути схожим на своїх кумирів з колективів Guns N’ Roses і Metallica. Однак згодом він створив власний, досить впізнаваний стиль, коли став одягати великі навушники перед виходом на сцену.
«Я не знаю, навіщо їх ношу. Давно почав їх носити, а з часом звик. Тоді й подумав, що було б непогано продовжувати це робити», — сказав Бред Делсон в інтерв'ю з Kerrang.
Приблизно в цей час Бред вирішив пройти стажування в Zomba Music Publishing.
Побачивши безліч плакатів з групами Korn і Limp Bizkit, які прикрашали стіни офісу, Бред подумував розповісти віцепрезиденту компанії Джеффу Блю про свій молодий гурт Xero та їхні плани змінити світ.
Ошелешений амбіціями й зухвалістю 19-річного юнака, Джефф все-таки прийшов послухати молодий колектив. І його настільки вразило почуте, що він запропонував Xero угоду на публікацію їхньої музики.
Бред знав Майка Шиноду з 13 років. Майк захоплювався репом, а його мати заохочувала грати на піаніно, бо так його резюме для вступу в коледж виглядало б кращим.
І от разом з барабанщиком Робом Бурдоном компанія виступала під назвою Xero. Майк облаштував свою кімнату на студію, де хлопці записували перші демки. До них потім доєднався басист Девід Фаррелл, діджей Джо Хан і вокаліст Марк Вейкфілд.
Здавалось би, у них є контракт. Xero мали б стрімко злетіти. Але не так сталось, як гадалось. Прогрес був відсутнім, через віщо Марк покинув гурт.
«Я волів знайти людину, яка мала б таку ж енергію й пристрасть до мелодійного співу, як я до репу», — згадував Майк після того, як їхній вокаліст покинув групу.
Честер Беннінгтон мав таку пристрасть. У рідному Фініксі він виступав із місцевим колективом Grey Daze. Ще в підлітковому віці він записав перший альбом, потрапив у радіоефір і виступав у залах на 2500 місць. Але йому цього було недостатньо. Про колектив ніхто не цікавився поза межами штату. До того ж колели Честера не мали таких амбіцій як він, що й дратувало його.
«Було важко писати й співати пісні, а потім ділитися заслугами з людьми, яким насправді байдуже. Мало хто поважає думку 16-річного автора пісень, який очолює гурт. Я був дуже розчарований», — сказав Честер.
«Я, по суті, вирішив покінчити з музикою, — додав він. — Влаштувався собі на роботу у сфері нерухомості. Думав, можливо, й надалі писатиму музику для задоволення, а так займатимусь чимось іншим».
Однак із Xero Честер опинився в протилежній ситуації. Він звик бути наймолодшим (як в сім'ї, так і в колективі). А тут йому довелось працювати з п'ятьма хлопаками, молодших за нього щонайменше на два роки.
Джеф Блю запримітив Честера через спільного знайомого.
«Хлопець, який раніше працював з моїм старим гуртом, зателефонував мені і сказав: «Я знаю хлопців, вони пишуть чудову музику, і їм дуже потрібен вокаліст». Я відразу почав розпитувати: «Скільки їм років? Як довго вони цим займаються?». Бо не хотів марнувати часу», — сказав Честер в інтерв'ю з Louder.
Йому поштою прийшов демозапис. І замість святкування дня народження, Честер зачаровано слухав їхній матеріал.
«Я помітив як Майк дуже добре читає реп. І я відчув, що можу поліпшити мелодії в приспівах. Тоді гадалось, це був мій золотий квиток у шоколадну фабрику Віллі Вонки», — розповів вокаліст.
Як зазначив Честер в інтервʼю з Louder, «там було дві пісні й інструментал. Я спочатку прослухав інструментал і відразу подумав: «Ось воно, саме це мені потрібно». Далі я тільки пам'ятаю як прилетів до Каліфорнії і сидів біля будівлі Zomba Music Publishing, навпроти Whisky A Go Go на Sunset Strip».
Рішуче налаштований потрапити в колектив, Честер попросив місцевий гурт Size 5 відзняти йому відео для прослуховування.
«Мене приголомшило почуте. У кожному надломі його голосу була історія. Він був щирим, вразливим, гострим, прекрасним і вражав до глибини душі», — написав Джефф Блю після побаченого відео.
Власне після п’яти місяців пошуку вокаліста хлопці нарешті знайшли, що шукали. Вони запросили Честера доєднатись і він охоче погодився.
Після приїзду Честера до Лос-Анджелеса, колектив вирішив змінити назву на Hybrid Theory, однак гурт з такою назвою вже існував.
«Я навіть радий, що наша назва тепер інша. Зараз гібридна музика — це тренд. Говорити, що ваш гурт поєднує жанри, стало вже жартом, бо всі так роблять», — казав Майк для Kerrang.
Отож хлопці стали перебирати різні варіанти: Plear чи Platinum Lotus Foundation. Доки Честер не запропонував Linkin Park, на честь парку Lincoln Park у Санта-Моніці.
«Мені подобалось, що ця назва нічого не означає. Парки Лінкольна є скрізь, а ось цим словам ми надавали будь-яке значення», — розказав Бред Делсон.
Хоча існує теорія, що домен linkinpark.com був незайнятим і коштував дешевше.
Хай там як, а тепер молодий колектив шукав собі лейбл.
«Ми виступали перед кожним клятим лейблом, який тільки там був. І всі нам відмовили», — каже Шинода в інтерв'ю з Louder.
«Ми нікому не були потрібні. Але ми знали, що були особливими, — додає Честер. — Ми просто продовжували шукати. Більшість гуртів, мабуть, виступають перед трьома лейблами, отримують відмову і здаються. Ми зіграли перед сорока п’ятьма. І ми ставились до всіх так: «Ці хлопці кляті дурні, якщо не бачать, ким ми є насправді». Ми знали, що собою являємо, і ніколи не сумнівались в цьому».
Зрештою вони підписали контракт з Warner Bros. Records і вже у березні 2000 року почалась робота над альбомом «Hybrid Theory». Для натхнення використовували матеріал, записаний ще тоді в кімнаті Майка.
«A Place For My Head» була однією з перших пісень, але я не думав навіть про запис альбому. Я ледь замислювався над створенням групи!», — розповів Майк Шинода.
А лейбл і не думав його залишати. Вони воліли спершу позбутись записаних куплетів Майка, а потім і його самого.
«Нам довелося боротись з усіх сил, щоб зберегти бачення альбому до самого кінця. Позиція лейблу була така: «Здивуйте нас, і тоді, можливо, ви зможете записати повноцінний альбом», — каже Шинода.
Через віщо Честер просто послав представника лейблу.
«Ці хлопці покликали мене й сказали присісти. Вони почали казати: «О, у тебе такий чудовий голос, ти міг би стати справжньою зіркою». Вони хотіли перевірити, чи не спробую я влаштувати переворот і вигнати Майка. Ці хлопці були настільки тупими. Вони сказали мені, що я буду обличчям гурту, і всякі дурні, поверхневі речі на кшталт «Майк не має історії, він просто якийсь хлопець з Агури», — сказав Честер в інтерв'ю з Louder.
І додав:
«Вони хотіли запросити якогось невідомого репера з Нью-Йорка. Як же хотілось дати цим ідіотам по морді, бо вони не бачили перед собою усю нашу дивовижність. Як на мене, Майк один з найпродуктивніших авторів пісень нашої епохи. Бог знає, скільки у нас було хітів, але якби Майка не було б в групі, ми не мали б жодного хіта!».
Тим часом впізнаваність колективу тільки зростала. Коли на радіо ведучим представили дебютний сингл «One Step Closer» (тоді ще пісня називалась «Plaster»), реакція була шаленою. Її одразу пустили в ефір, а дату релізу альбому трохи зсунули.
![One Step Closer [Official HD Music Video] - Linkin Park](https://cdn.drukarnia.com.ua/669f422abef6938bc3690ab9/images/articles/6880eacd61e3174bd4ead03b/w1AY6cD-MClgvUvSLRx.jpeg)
Завдяки яскравому промо пісні «One Step Closer», де гурт виступав посеред летючих ніндзь, люди стали впізнавати Честера як хлопця з татуюванням полум’я на зап’ясті.
Хоч сам Честер казав:
«Та люди нас не знають. Ніхто мене не знає. Не можна подивитися на фото нашого колективу і зробити якісь висновки про наше життя. Ми хотіли створювати мистецтво, яке говорить саме за себе. Ми знаємо, що багатьом це не подобалось. А мені так подобається коли люди настільки сильно ненавидять тебе, що не перестають говорити про тебе».
Шинода мав трохи інше бачення Linkin Park:
«На мій погляд, різниця між нами й такими гуртами, як Korn чи Limp Bizkit, полягає у тому, що більшість їхньої музики ніби створена для студентських вечірок, бійок в барі, для непристойних хлопців, які знімають футболки і живляться власним тестостероном. Нам не подобалось, що в цій сцені не було місця для внутрішніх емоцій. Люди запитували нас: «Ну, Джонатан Девіс практично виріс у морзі, його зґвалтували, і ще траплялись інші жахливі речі. Що ж такого вас робить злими?». Але ж не обов'язково переживати найгірші речі у світі, щоб відчувати сум. Думаю, саме це у підсумку зблизило нас з нашими шанувальниками. Не потрібно бути вигнанцем чи невдахою, щоб взяти щось з пісні на емоційному рівні».
