У 2024 році канал PBS презентував мінідокументальний фільм Judy-Lynn del Rey: The Galaxy Gal, присвячений Джуді-Лінн дель Рей, редакторці, одній зі співласниць видавництва Del Rey Books та четвертій дружині письменника Лестера дель Рея. Життя Джуді-Лінн — чудова ілюстрація-відповідь усім, хто продовжує торочити, що фантастика тих часів була суто чоловічим жанром, в якому також фігурували виключно чоловіки. Однак, як це часто буває, попри свої здобутки про неї знає не так вже й багато людей, тож сьогодні виправляємо це.
Джуді-Лінн розпочала свою кар’єру з журналу Galaxy, певний час будучи його головною редакторкою. Співпрацю з жінкою високо відзначали як Артур Ч. Кларк, так і Філіп К. Дік, який взагалі прирівняв її до Максвелла Перкінса, відомого літературного редактора, відомого своєю співпрацею з Ернестом Гемінґвеєм та Френсісом Скоттом Фітцджеральдом. Талант Джуді-Лінн не обмежився журналами, тож у 1973 році вона перейшла до Ballantine Books, що незабаром після того був викуплений Random House. Джуді-Лінн вирішила по-максимуму вкладатися в фантастичну серію видавництва, що на той час вже припорошувалася пилом. Серед її великих та успішних проєктів — серія Star Trek Log та придбання прав на новелізацію Star Wars, що озолотило Ballantine на роки не тільки завдяки книжкам, а й різним супутніми приблудам, типу артбуків, скетчбуків тощо. А ще саме вона стояла у штурвалу ідеї перевидати Fahrenheit 451 з усіма hell і damn після висловленого Реєм Бредбері невдоволення, що до того роман цензурували.
У 1977 році, коли Random House дав своїм видавничим підрозділам творчу автономію, подружжя створило видавництво Del Rey Books. Перелік виданих у ньому книжок за всю історію існування надзвичайно строкатий: від Айзека Азімова до… Кассандри Клер. Видання та автори Del Rey Books вигравали безліч престижних премій: August Derleth Fantasy Award, World Fantasy Award, Locus тощо. Якось в одному з інтерв’ю в Джуді-Лінн спитали, які ж книжки вона шукає до публікації. Вона скромно зазначила: «Я шукаю історії з… початками, серединами й кінцями». Часом жінка натрапляла на критику, що вона занадто зосереджена на комерції й продажах, однак історії, які Джуді відбирала, неодмінно спрацьовували. Маємо тому безліч прикладів. «Якщо письменник пише, він це, в основному, робить, аби комунікувати. Якщо немає нікого, хто читав би, що він пише, чи того, хто б переймався за те, що він пише, він це робить для самого себе. А це, в певному сенсі, літературна мастурбація. Кого це займає?».
Джуді-Лінн померла у віці 43 років, переживши за кілька місяців до того крововилив у мозок. У 1986 році їй присудили премію Hugo як найкращій професійній редакторці, однак її чоловік відмовився від нагороди, пояснивши це тим, що сама дель Рей була б проти отримати її тільки за те, що жінки нещодавно не стало.
Зазначену вище документалку можна переглянути тут. А на світлині у нас сама Джуді-Лінн, Фріц Лайбер та Лайон Спрег де Камп.
