Платформи: PlayStation, Xbox, Windows, MacOS, Linux
Прайс: $5-20
Жанр: Puzzle-platformer
Час: 2-4 години
Оцінка: 4/10
Захотілося мені пограти в щось новеньке та незвичне. Не в РПГ, не в екшончік, а в шось дійсно свіже, що б ніколи не привернуло моєї уваги. Тож скролячи ігри з PS+ попалася мені на очі така гра як The Pedestrian.
До цього моменту мені ніколи і ніде не попадалася інфа про цю гру. Тож все моє проходження було зі свіжим та цнотливим поглядом, не викривленим чиїмись відгуками, оглядами або відосами на ютубі.
І МЕНІ НЕ СПОДОБАЛОСЯ! Що поганого в The Pedestrian і чому я не рекомендую купувати цю гру дорожче ніж за 50 грн? Погнали розбиратися.
P.S. Гра не має нічого спільного з однойменною новелою Рея Бредбері.
Сюжет та світ
Граємо за намальовану людинку яка бігає по всяким табличкам, вивіскам, і залізякам на різних локаціях. На фоні у нас місто: то райчик, то каналізація, то склади, то якийсь універ. Але всі події відбуваються на табличках, з простеньким графончіком рівня флеш-ігор. Все інше – тупо фон (окрім останнього левелу, але про це – потім).
Сюжет гравець повинен придумати сам. Нема ні лору, ні якихсь прямих підказок. Просто проходимо рівні, збираємо якусь вундервафлю, а в кінці головний герой запускає якийсь колайдер та переміщається в інший прекрасний світ. На цьому все.
Чесно: протягом першої години гри мною були зроблені УСІ ЗУСИЛЛЯ щоб знайти щось цікаве. Але детальне розглядання фонів, пошук якогось хідден лору чи пасхалок, чи чогось ще – не дало жодних результатів. Всі фони – це тупо фони і все. Ніякої глибини в грі нема.
Навіть там, де розробники могли зробити щось цікаве – вони не зробили ніфіга. Дуже показова кімната головного героя з якоюсь дошкою, схемами, та нотатками. АЛЕ НА ВСІХ НОТАТКАХ, ЯКЩО ПРИДИВИТИСЬ, НАПИСАНИЙ LOREM IPSUM (хто не знає – це філер-текст який використовують просто в якості шаблону, котрий потім треба наповнити справжнім текстом).
Тож в плані сюжету, сетінгу та лору – гра дуже слабка та нецікава. Не залишає і не викликає абсолютно ніяких емоцій. Тут нема якоїсь філософії, чи життєвого уроку, чи огляду якоїсь проблеми, чи взагалі хоча б мінімальної цікавої історії.
Графон та саунд
Норм фончики, але якщо їх прибрати і залишити тіки «ігрове поле», то у нас вийде флеш-гра 2002 року. В цілому покатить, як на інді, але нічого видатного. Графон в інді взагалі вторинний, але інді зазвичай відрізняються унікальним СТИЛЕМ, навіть якщо це тупо пікселі. У цієї гри СТИЛЮ нема. Просто графончик і графончик. Під пивас піде.
Музичка непогана, не дратує, на фоні щось мурижить. Не запам’ятовується, атмосферу не задає. Тож знову – дуже посередньо.
Геймплей
Геймплейно це пазл-платформер, але від платформингу тут тіки вертикальне переміщення та рідкісні стрибки. Тож цікавого платформінгу ви тут не побачити.
Що до пазлів, всі вони зводяться до того, як правильно законектити «кімнати» між собою, використати рідкісні унікальні механіки, здобути якийсь ітем необхідний для прогресу та пройти в іншу кімнату.
Пазли середні. Є досить складні, над якими доведеться думати 10 хвилин, а є легкі, що проходяться за хвилинку. Сумарно в грі десь 100-150 «екранів» різної складності.
Чим далі просуваємося по грі – тим складніші стають пазли. До того ж, нам відкривають нові механіки. Наприклад, можна використовувати електрохарчування для відкриття дверей або прибирання перешкод, що не дають нам переміщати «кімнати». Чи можна «заморозити» кімнату щоб вона не ресеталась, коли ми переставляємо з’єднання між кімнатами. Нажаль, ці унікальні механіки реалізовані досить слабко. В грі є декілька «рівнів», на кожному з якому акцент на окремій унікальній механіці. При цьому «старі» механіки дуже рідко не використовуються, про них наче забувають
Гра абсолютно на 100% лінійна. З сайд-контенту – лише 3-5 секретних кімнат, де ми можемо знайти косметичні ШАПКИ. На цьому все. Ніяких колектіблів, челенджів, секретного лору, нових кінцівок. Навіть у всіх пазлів є лише 1 вірне рішення, тобто неможна пройти рівні нестандартними методами.
Коротше такий собі досить одноманітний пазлер, нічого видатного, а іноді навіть нудно.
Останній «рівень»
Десь 90% гри такі, як написано вище. Але потім РАПТОВО ми починаємо грати за справжнього протагоніста в 3д світі, з можливістю переключатися на пазли в 2д. І отут в нас справді крутий та іноваційний геймплей. Все, що ми робимо на локації в 3д – змінює 2д і навпаки. Тобто тут ми маємо цікаву та круту механіку, де потрібне просторове мислення.
Нажаль, це все реалізовано лише в 1 великому останньому пазлі. І ВСЕ! Якщо б вся гра була побудована на такій механіці – це дійсно був би шедевр та бомбезний пазлер. А так залишається відчуття що нам дали пограти в демку і послали нахуй.
Вердикт
4/10, посередній та не дуже цікавий пазлер. Не прям лайно, пограти можна, особливо якщо ви прям фанат пазл-ігор. Але якщо ви пересічний гравець, то гра вас зовсім не здивує. Рекомендую купувати гривень за 50 по знижці. Максимум за 100, якщо ви пазл-фан.
P.S. В процесі підготування матеріалу мені довелося зайти на сторінку стіму щоб дізнатися ціну на гру. І яке ж було моє здивування від оцінок та відгуків! Всі просто ОБОЖНЮЮТЬ цю гру, і розповідають, яка вона шикарна. Але як на мене – нічого шикарно в ній нема взагалі.
