Частина 1
Ти просила мене описати тебе, але я не міг цього зробити. Ти ображалася, а мені було соромно. Невже я не можу описати те, без чого не можу жити? Без тебе.
Я вже не можу згадати, що було до нашого знайомства. Не памятаю, як дихав та що бачив, що відчував та які запахи були. Ці спогади неначі дитячі, зовсім далекі та неживі. Памятаю лише, що було нестерпно жити. Уночі сум та самотність, а вдень страх та тривоги. Вранці не хочеться вставити з постілі, а ввечері в неї лягати. У якийсь момент захочеться жити, а потім хочеться просто померти. І так день за днем, поки не зустрів тебе.
Зустріч наша була довгою і надзвичайно дивною. Ти постійно мені говориш, що то доля, але я в неї не вірю. Хоча тепер починаю вірити (не смійся, мені дуже важко визнавати це). Я бачив в тобі маленьку дзиґу, яку неможливо було зупити та і не хотілося. Але при нашій першій зустрічі я літав навколо тебе неначе бджола навколо яскравої квітки. Ти була така соромязлива, що перший день взагалі не могла на мене дивитися. Постійно відверталася, ховалася і нервувала. Тоді я побачив не ту дівчину, яка викладала мені англійську онлайн.
Я знайшов тебе на OLX (потім так всім і казав, що знайшов дівчину на OLX, дешево). Мені потрібен був репититор англійської мови і перепробувавши вже трьох репетиторів мені хотілося здатися, але вирішив написати тобі - моєму останньому шансу. Ти мені дала тест на перевірку мого рівня англійського і зникла. На два дні. Мені довелося писати тобі, чи хочеш ти продовжити діалог. Це було вперше, щоб я добивався вчителя. Але ти назначила зустріч і ми зустрілися на першому уроці, онлайн.
Вся така енергічна, багато розмовляє, сміється. Намагалася запихнути знання в мою голову будь-якими спосібами. Ти була така жива, що я аж злякався тебе на першому уроці. Я побачив дівчину, яка молодше мене і знає так багато, що мені було соромно перед тобою. Але уроків було лише два, а потім війна…
Я знав, що ти з Харкові, тож вирішив написати тобі. І ти написала, що виїхала в нікуди, а саме в Чехію. Ти намагалася багато жартувати і розповідала про свою поїздку, як невеличку пригоду. Наша розмова затянулась і в кінці я тобі написав:
Пиши, якщо тобі буде сумно, самотньо або просто засумуєш)
Цього було достатньо, щоб ти написала мені наступного вечора:
Привіт.Ти там говорив про засумую та самотньо,прямо як відчував)
З цього все почалося. Одне повідомлення і моє життя змінилося назавжди.
Перший час ти мене дратувала своїми “зниканнями”. Ти могла відповідати на моє повідомлення не годинами і інколи навіть не днями, а цілими тижнями. Я дивувася, як легко ти потім продовжувала спілкування, неначе і не зникала на два тижні.
З кожним тижнем ти відповідала мені все частіше, а потім і кожного дня. Це було легке спілкування з жартами, про життя та світ. Згодом дійшли і до обговорення тем “особисте”. Хто є хто, чого хочемо від себе та життя, як це побудувати. Я бачив в тобі авантюризм та надзвичайну жагу до життя. Навіть війна в тобі це не злама. Ти неначе затягнула мене своїми невидимим сітями до себе. Але згодом я почав помічати в тобі нотки нещастя, страху та сумнівів. Мабуть так завжди, допоки не пізнаєш людину, ніколи не дізнаєшся наскільки вона щаслива. Так і з тобою.
…
Кінець першої частини
Доброго ранку, кохана)
