Bleach: Sennen Kessen-hen - Ketsubetsu-tan.
Другий сезон другого сезону "Хлорки". Думаю, що розказувати про якийсь там контекст вже немає сенсу, бо ви або вже дивитеся "Хлорку", або ні, тому я тут просто про всяке різне побалакаю.
Опенінг.
По-перше, в ньому гарна музика, що не дивно для "Хлорки". По-друге, опенінг спойлерить весь сезон, але так, що ви ніколи про це не здогадаєтеся. Ну й про Нульовий загін ніц не показали.
Ги. Окей, текст проставляє всі крапки над "і". Ми таки дивимося історію кохання Іцуго та Ісіди. От чому Оріхіме в опенінгу така сумна! А зважаючи на те, що Кубо пильним оком слідкує за аніме й іноді переробляє манґовий канон на новий анімешний канон, то...
Несподівані паралелі.
Початок першої серії, Іцуго, Рукія, Ренджи та Б'якуя прийшли качатися до Нульового загону. На логічне питання Іцуго "Чом ви самі ніц не робите?" лідер Нульового загону відповідає "Бо наша робота це слідкувати та не втручатися". І, мабуть, висловлювати глибоку занепокоєність, а потім ніхуя не роби... А. Ну та.
Ісіда та Юхабаха.
Очевидно, що Ісіда на стороні квінсі та тіко квінсі. Жодних альтернатив. Пацан точняк посвариться із першим кращим другом з яким пройшов все що тільки можна і точняк буде на стороні діда, котрий вбив його мамцю. Жодних сумнівів.
Іцуго.
Пів сезону ходить тілами своїх попередників. Дяка, що це показують уривками в серіях, а не окремими серіями.
Але ходить красиво, так.
А потім Іцуго готує можливість ворожої інтервенції до Нульового загону, бо зробити ліфт може або Юхабаха, або Урахара. Ліфт Урахари навіть працює без Урахари. Зразу видно у кого є мозок. І Нульовий загін заледве робить сходи й дупля не відбиває за ТБ.
Клоуни. Ой, себто квінсі!
Їх лігво показують з такою музикою. Це не злодії, це оперета. Хоча... по "Хлорці" ж був мюзикл. Навіть непоганий. Так, я дивилася мюзикл по "Хлорці".
Так от, клоуни.
Один був красивим. Камон, він блондин, я не можу встояти.
Один виявився втраченим братом Ренджи.
Ще один був красивим.
Один був філіалом Джюнджі Іто.
Ще були махо-шьоджьо.
Інші ж... Здебільшого були просто клоунами.
Апґрейди чардизу.
Пані ткаля видала чотири шапки, шоб вуха не мерзли, і декоративно змінила манатки чотирьох, що качалися на небесах.
А ще, а ще, а ще!
Маюрі тепер сяйлива зірочка.
Поки до нього не приходять секрети минулого.
Рукія може бути дууууже гаааарною, але не дуже довго.
Песик став аж так хот-хот, що може підштовхувати людей на шлях фуррійобства.
У Хіцуґаї була хвилина слави.
А потім ще хвилина слави.
Оріхіме кастанула ульту супротив Ісіди.
Кенпачі.
Good night, sweet princess Ячіру, сподіваюсь тебе спіткає та ж доля, що і реяцу Кенпачі, який ніц не зрозумів і... і... і який все ще не знявши пов'язку з ока троха забив на виконання фізичних законів.
Про всіляке різне.
Спина Б'якуї була гарною.
Урахара був Урахарою. Greatest good Сейретея це вельми цікава ідея, бо, мб Юхабаха таки має рацію... А може й не тільки рацію, а ще й телефон...
Йорка сейв зе дей і схоже, що в наступному сезоні її побільшає. Ура-ура.
Ткаля була дуже гарною. Дуже. Ще б користь від того дуже була, але то таке.
І наостанок.
Тепер чекаємо наступного сезону з несподіваними поворотами сюжету, бо цей закінчили навіть не кліфхенгером.
Lv1 Maou to One Room Yuusha.
Часто-густо спойлери до аніме можна впіймати в опенінгу, а назва, в усій своїй нескінченний довжині буде розказувати суть історії. Так воно сталося й тут, у "Королі демонів першого рівня та Герої в однокімнатній квартирі" історія якого розповідає про Мао, себто короля демонів, котрий переродився трооошечки завчасно й тому виглядає ось так (бо це миленько):
Або ж ось так (бо це аніме):
Отже, так, історія розповідає про Мао та його віковічного супротивника - Героя Макса, який завдяки заначці після своїх геройств має власну квартиру (однокімнатну) у якій й ховається від наслідків секс-скандалів та й узагалі виглядає як... еее... типовий домашній алкоголік:
Якщо ви сподіваєтесь, що я буду це аніме хвалити, то, ну, нє. Точніш як, починалось все непогано. Патосний махач четвірки героїв супроти величного Мао:
І Мао, який у наступній же сцені потрапляє до рученят своєї секретарки, яка починає одягати переродженого Мао у дівчачі костюмчики, бо він же миленький:
Перша зустріч Героя та Повелителя Демонів у сьогоденні:
Десь зо перші три з половиною серії все було чудово. З'ява Зеньї - тої самої секретарки Мао, яка виявилась вельми привабливою, хоч і слабкою до алкоголю дівчиною.
Ще у Зеньї є безумовно прекрасні та беззаперечно привабливі принади.
А її наслідки підживлювали сподівання на класичний троп про ПТСРного Макса, котрий не вписався у звичайний світ, бо надто хороша та максималістична людина.
З'ява Фреда, іншого з компанії героїв, що завалили Мао, який адаптувався то буденності й став гвинтиком у бюрократичній системі.
Згадки про повсталу республіку з покладами місцевої магічної нафти, лідером якої є третій з героїв - Лео.
Спроби Мао заманити Макса до свого Королівства Демонів аргументуючи шлюбом та гарною соціалкою.
Бла, бла, бла. Звучить це все чудово, але починаючи з четвертої серії починають підкидати крінжу. Макс, котрий намагається заробляти через місцевий Ютуб роблячи крінжові огляди, а зрештою змушуючи Мао зробити стрім в кращих традиціях розділу "басейни та щось-то-там" з Твіча.
Спроби підкладання Мао у постіль для розв'язання проблем.
Використання Мао як домогосподарки та ще й дойобування до нього за це.
Одним словом, аніме починає збирати бінго мамуниного сексиста і й розумію, що гарністю Макса аж ніяк не пахне.
Ну добре, думаю я, і вирішую дивитися далі (ноуп, я б дропнула, але чоловік радів цьому аніме як мала дитина і мені було якось ніяково обсирати аніме, до того ж крінж був не прям от безперервний, а в павзах між ними були непогані жарти), сподіваючись на гарну глобальну історію з республікою Гамма. Ну, тою, що з місцевою магічною нафтою.
Ох... Як шось одне не так, то все не так.
Поки справа стосується нагнітання атмосфери все ладно. І якісь політичні капості та інтриги, лицемірні політики, мутки з нафтою. Все гарно, все ладно, все добре. Тільки от чим далі, тим більше стає зрозуміло, що історія закінчиться максимально беззубо. Фінальний героїчний файт, ніби аніме вже й забуло, що почалося то все з деконструкції й проблематики інтеграції героїв/воєнних у звичайний світ (і ні, тут немає навіть об'єднання людей проти спільного ворога, себто демонів). Покарання антагоністів, яке виростає з нізвідки, й нагородження гарних хлопчиків, бо як же без цього? Прямо проговорена закоханість секретарки Фреда у Фреда, хоч, камон, найбільша хімія у неї була із Зеньєю. Але ні. Навіть причини з яких сталися трабли з республікою Гамма будуть просто проговорені. Типу так, ось були причини. Всьо. Чи розрулимо ми якось ці причини? Нєа. Чи покажемо ми хто був винуватцем цих причин? Нєа. Просто в місцевому кабміні є один козел, а всі інші няшки-каваяшки, хоч їх і показували як багатогранних козлів, ой, пробачте, маю на увазі, як політиків.
А, ще в шафі Макса сидить їбака, яка до смерті лякає Фреда, але вся її функція на весь сезон - просто побути.
Власне це функція купи речей в цьому аніме. Вони просто є. Вони не розкриваються, не поєднуються в гармонійний сюжет. Ні. Просто існують. І проблема в тому, що починається-то аніме зі спроби показати як воно гарно поєднує комедію та серйозну тематику, але отримуємо ми... отримуємо... отримуємо бажання передивитися "Jahy-sama wa Kujikenai!", де гнилуватість головної героїні регулярно каралась й вона поступово зростала над собою. Або ж передивитися "Yoru no Yatterman", яке просто краще. Краще в зображенні дуалізму героїв та злодіїв. Краще в розкритті, як не ПТСРу, так дитячої закоханості. Краще в зображенні зогнилої системи. Краще у всьому. Йдіть, коротше, гляньте "Yoru no Yatterman" як шось серйозне, або "Jahy-sama wa Kujikenai!" як щось комедійне. Вони суттєво більш цілісні, аніж "Lv1 Maou to One Room Yuusha", який взагалі не може усвідомити як він хоче спозиціонувати й про що розказати.
Maou Gakuin no Futekigousha S2.
В принципі, це аніме має бути не ок. В автору оригінального ранобе в доробку немає нічого окрім "Мао". Сейю, які... ну... вони є. Просто нормальні другорядні сейю, жодних зірочок. Студія, себто Сільвер Лінки, зазвичай роблять гарні тортослайси, а це класичне фентезі.
Тооож, поговорімо про не ісекай з Марті С'юшним ГГ, котрий буквально може вбивати суперників биттям серця (це не жарт і цей крінж прекрасний); з класичними, й почасти остогидлими, фентезійними тропами (щоправда, замість ельфів, гномів та людей ми маємо демонів, людей, фей та богів. Це японці, вони так бачать фентезійне різноманіття), з Тиранічним Королем Демонів, Героїчним Людським Героєм, Вічним Коханням та всім таким, що мало б бути жахливим, але в результаті я з попкорном чекаю третього сезону.
Отже, є світ де живуть люди, демони, феї та боги, і між всіма сторонами йде безупинна війна. Але десь зо тисячу років тому з'явився Тиранічний Король Демонів (наш ГГ - Анос), який об'єднавшись з Героїчним Людським Героєм (другий ГГ - Рей) зробили Тисячолітню Стіну між усіма царствами, щоб притишити вогонь ненависті й дозволити конфліктам зотліти від древності.
Чи все пішло за планом? Пхпхпхпх. Звісно ж ні, бо тоді й аніме б не було. Проте, про проблеми людей, демонів та розрулювання всього бардака з підробним Аносом Вольдеґордом - Авосом Дильхевією, нам розказували в першому сезоні. Другий же сезон зосереджується на феях, дитяті бога та дуже сімейній історії подвійного кохання.
Наші герої.
Анос Вольдеґорд.
Як і в першому сезоні Анос є термінальним Марті С'ю в аспекті сил, але не можливостей. Зрозумійте правильно, Тиранічний Король Демонів може знищити будь-кого в будь-який момент, але є нюанс. Анос один, суперників багато і бажано, щоб посіпаки Аноса теж прокачалися. Плюс треба понтанутися. Я не жартую, і іноді це головна причина для деяких вчинків Аноса (я буду дуже часто повторяти його ім'я. Воно смішне).
Анос другого сезону нічим особливо не відрізняється від Аноса першого. Треба сонячне затемнення? Зара буде.
Треба приховати свою особистість? Він шотафікує себе. Бо в міні-Аносі ніяк не можна побачити аверадж-Аноса. Аж ніяк.
Йдемо далі, до невіддільної частини Аноса - його гарему.
Саша та Міша.
Сестро-несестри Некрон (тут можна пожартувати про тиранідів), вірні полум'яно-льодяні супутниці Аноса, які завдячують йому можливістю свого щасливого сестринського життя й по різному, та все ж віддячують йому.
Цундериста Саша протягом сезону продовжувала розвивати свої руйнувальні оченята підтверджуючи рівність потенційних можливостей з Аносом.
Кудере Міша... навчилась самонити велику штуку навколо якої, скоріш за все, буде крутитись третій сезон.
Стосовно великої штуки та її першоджерела. Мені відверто подобається достатньо оригінальний сетинг "Мао", де слова богів буквально є непорушними законами світу, але це не дуже заважає Аносу порушувати ці закони й перетворювати богів на власні замки. 10 з 10 за такий політ фантазії.
Ще Міша робила красиво, тож в моєму серці вона однозначно займає важливіше місце.
Міса та Рей.
Героїчний Людський Герой Рей та напівфея незрозумілого походження Міса робили саме те, що ви від них очікуєте. Вони цьомкалися. В кадрі. Уявляєте, так можна!
І самостворювали ауру кохання у вигляді рожевого серця.
І атакували силою кохання. Бук-валь-но.
Взагалі цей сезон в основному був присвячений Місі, але чшшшш, це секрет, сюрпрайз та ОЦЕТАКПОВОРОТ сюжету. Тож я краще скажу, що концепція місцевих фей теж кльова. Вони працюють на силі традицій/вірувань, що були в основі їх створення. І не дуже можуть піти проти своїх традицій, навпаки, мають повністю їм підкорятися, інакше розтануть як мило у ванній.
Шин та Рено.
Жодних підозр, що ж може приховувати історія взаємин першого клинка Аноса, себто Шина, та королеви фей, себто Великого Духа Рено. Ніяких підозр. Ніяких несподіванок. Ще й місцями дуже з вигадкою зроблено. І навіть до консумації доведено (от що справжня несподіванка...).
Правда вони сонечки?
Про все інше.
Група підтримки Аноса.
З ними все окей, тримаю вас в курсі. В кінці сезону відіграють дуже важливу роль.
Антагоніст.
Життя боженьку покарало дуже суворо, поспівчуваємо йому.
Антагоністка.
Сюрпрайз 10 з 10. Чардиз 10500 з 10. В аніме зробити настільки не схожого та настільки впізнаваного перса це треба вміти.
І це я вам далеко не про всіх антагоністів розказала.
Таємнича панна.
От ви думаєте одне, думаєте одне, а потім хоба, і все не так, як здавалося, але ви вгадали, але ні.
Основний сюжет.
Ви давно бачили історію про подорожі у часі, яка б не заплуталась сама у собі хоча б на час перегляду? Я давно.
Зешія.
Тепер у десяти тисяч Зешій є власне місто в підвалах летючого міста-зброї зробленого з тіла мертвої богині каосу. Я такого не чекала.
Опенінг.
Він гарний.
Чим же закінчився другий сезон? Тим же чим і перший. Хоровою пісенькою групи підтримки Аноса. Живіть тепер з цим.
А що фінальний тизер? Фінальний тизер натякає, що третій сезон поставить завершальну крапку в проблемах з богами.
Shinigami Bocchan to Kuro Maid S2.
З першим сезоном пригод Боччана та Аліси ми познайомилися літом 2021 року і це було... цікаво. Повністю тридешне аніме не від Полігонів, а від Джей Сі Стаффа, яке виявилося не просто нормальним, а гарним! Чудо, люди добрі! Чудо! Та ще й шьоджьо в якому відсутність першої бази зумовлена технічними проблемами, а не потребами сценарію. Чудо в квадраті!
В кінці першого сезону був анонсований другий. Але хто ж-то вірить обіцянці з'яви другого сезону до реального підтвердження на екрані? Правильно, ніхто. Тож другий сезон "Shinigami Bocchan to Kuro Maid", що з'явився влітку був приємною несподіванкою.
Чи став він кращим? Гіршим? Та й взагалі про що розказує історія Смертоносного герцога та Покоївки в чорному? Про все це - трошки далі.
Центральними персонажами цієї історії є:
Боччан, той самий Смертоносний герцог, котрого в дитинстві прокляла відьма Шаде, й тепер все живе чого він торкнеться - вмирає.
Аліса, та сама Покоївка в чорному, подруга дитинства Боччана, чия матір зникла/померла/заклята (обирайте варіянт, що влаштує особисто вас, але пам'ятайте, Шаде десь неподалік). Але матір матір'ю, а основний план життя Аліси це завалити Боччана (весілля не обов'язкове, бо мезальянс), а до того завстидати його до червоних щічок.
А разом вони - комедійна пара з встидливого та хтивої!
Та, якщо чесно, до другого сезону Боччан помітно виріс над собою й пристойно витримує навіть жарти про мастурбацію.
І якщо ви думаєте, що ви кращі за Боччана, то ні. Ви б теж виглядали ось так:
Якби вам робили ось це та ось це та не тільки:
Друга пара - Каф та Зайн:
Вони обидвоє відьми, так, Зайн - відьми чоловічої статі. Якщо що, відьми тут це окрема раса/вид/хз що саме точно, але вони, на відміну від чарівників, володіють магією від народження, і кожному/кожній притаманна своя магія. Отже:
Зайн, відьма/відьмак, обирайте який термін вам більше до душі, який володіє магією часу, може обертати його у зворотному напрямку, проте не може ніц подіяти зі смерттю.
Каф, відьма, трохи дурненька, абетку вона так і не здужала, але дуже відповідальна, завжди готова фізично спинити хтиві Зайнові жарти про груди та дупці, та ще й володіє магією вогню.
Третіми у нас буде пара, але не коханців, а сиблінгів:
Це Волтер, або ж другий, молодший брат Боччана, який зможе стати спадкоємцем тільки якщо Боччан не зніме з себе прокляття. В другому сезоні Волтер відкрив для себе радість кросдресингу та знайшов своє кохання. Але кросдресинг, безумовно, важливіший:
Що ж Віола, також молодша, проте сестра Боччана?
Її закоханість в Роба - дворецького Боччана - не зрушилась нікуди. Зате ми мали не дуже приємну серію про те, що Віолі треба струншати. Бо так сказав Волтер. Різниці між гладкою й стрункою Віолою було не знайти. Та й таке. Тому тримайте Роба, хоч будете знати як виглядає кохання Віоли:
Ще однією важливою парою сезону є Шаде (зліва) та Даллес (справа), але розказувати про них більше - це вже спойлера:
З дотичного до цих двох - мама Аліси, Шарон, була знайдена у вельми цікавому місці...
А якщо ви хвилюєтеся за чаклунський місяць, то з ним теж все ок:
Хто ще з'явився у другому сезоні? Цирк "Близнюки", в якому немає близнюків, але в якому приховують свою відьомскість Каф та Зайн:
Пара відьом-лесбійок Кейто та Тейто (так, про це сказали прямим текстом):
Та різновікова пара Ніко та Ічі - ще одних постраждалих від Шаде, й водночас директора та заступницю магічної школи:
Десь тут ви можете усвідомити невелику проблемку. Як на дванадцятисерійний сезон, чи не забагато персонажів та їх ліній? Забагато, і це я ще не про всіх розказувала. Тож тримайте опенінг для перепочинку й будемо говорити про сюжет.
Перший сезон був класичним першим сезоном аніме. У нас є центральна пара - Боччан та Аліса, у нас є дві другорядні пари - Каф та Зайн і Віола та Роб. Всі кружляють один навколо одного. Хтось, бо дурні й не можуть поговорити (Каф та Зайн), хтось бо, мають об'єктивні проблеми, які намагаються вирішити й на це прив'язані дрібки глобального сюжету (Боччан та Аліса), хтось просто комедійна пара для розрядки (Віола та Роб).
Здебільшого всі дуркують, а таємниці таємничаться. Другий сезон зробив гардкорний інфодамп та ще й не зменшив обертів фансервісу. Історія цирку, історія восьминогої відьми, історія Шаде, історія Даллес, історія Каф і Зайна, кілька півсерій мюзиклів (не жартую), історія Гоґвортсян та навчання в Гоґвортсі, півсерія з джином, півсерія з Червоним Капелюшком, дві купальні півсерії, "налагодження" та налагодження стосунків з Даллес, омаж на "Фейрі Тейл", "консумовані", ну, як для шьоджьо, стосунки у двох парах (ага, до першої бази аж стільки дійшло). Це дуже, дуже багато подій, як для одного сезону й це трохи виходить боком.
Тому поговоримо про не менш важливі речі. Фансервіс!
Аліса в костюмі кроленятки:
Аліса під водою:
Аліса в костюмі відьми:
А дві найважливіші події сезону я показувати не буду. Бо перша база - це головна окраса шьоджьо. Так що для цьомок самі дивіться сезон.
На загал, другий сезон виявився більш сумбурним. Постійні перемикання від мюзиклу до омажів. Від фансервісу до налагодження любовних взаємин. Другий сезон так і не зміг вирішити на чому ж буде акцент - чарівності повсякденності чи глобальному сюжеті, й від цієї невизначеності він став дещо... гіршим за перший, хоч і цікавим у своїх експериментах.
Shuumatsu no Walküre II.
Ця історія кінця світу почалась у 2021 році в аніме "Shuumatsu no Walküre". Дванадцять серій першого сезону розповідали про те, як боги (всі-всі-всі, і грецько-римський пантеон, і скандинавський пантеон, і східні божества) вирішили, що експеримент з людьми таки не вдався, треба його згортати. Але, треба ж усьо робити так, як треба! Тож у людей є останній шанс в Раґнарьоку, бо в цій реальності Раґнарьок це тринадцять битв між людськими та божественними чемпіонами. Ну от власне хто виграє в цьому концентраті шьонену, той і молодець.
В першому сезоні нам показали бійки Тора з Люй Бу (переміг Тор), Зевса та Адама (переміг Зевс), Посейдона та Сасакі Коджиро (переміг Сасакі). Отже, людство програє 2-1, і з цього невтішного рахунку починається другий сезон.
Головні героїні/оповідачки.
Як і в першому сезоні, історія показується, здебільшого (як не враховувати флешбеки) очима пари валькірій - Брунгільди та Гьоль. Якщо що, валькірії пішли проти Одіна, та вирішили допомагати людям. Здебільшого їх поміч - це стати магічною зброєю людського чемпіона, щоб він міг повноцінно протистояти богові.
Брунгільда.
Ось це - те, як Брунгільда хоче, щоб ви її бачили.
Вся така загадкова, зверхня, з хитрими планами, завжди попереду на два, ні, на три (!) кроки. Але життя бентежне й несправедливе, тож зазвичай ви бачите Брунгільду такою.
Гьоль.
Як і в першому сезоні, Гьоль залишається головною претенденткою на виживання та головування серед валькірій у майбутньому. Інакше я не знаю нашо ця персонажка потрібна.
Головна принада Гьоль - чудова надмірна емоційність.
Перша арка другого сезону. Геракл проти Джека-Різника.
Ця арка є еталонним прикладом логіки шьоненів - у кого чардиз кращий, той і виграв. В усіх сенсах. Бо якщо у тебе кльовий чардиз, то тобі й трагічну передісторію припасують й взагалі все буде чудово-чудово.
З цікавинок арки - протиставлення гарної людини (в усіх сенсах) на стороні богів, та божественного у своїй відбитості чемпіона людей.
Геракл.
В цій історії Геракл - це неймовірно добре, жертовне, найчудовішо-пречудове сонечко за яке вболівають всі включно з людьми й валькіріями.
Оскільки його озвучує сейю першого ЖоЖи - Кацуюкі Конічі, то... Ой, ви й самі про все можете здогадатися. Наспойлерити тут щось дуже складно.
Джек-Різник.
О, зара буде іронічний момент. Найімовірніше за все - зумисний іронічний момент. Сейю Джека - Томокадзу Сугіта - це голос Субару з "Іксів", Ґінтокі з "Ґінтами" та *барабанний дріб* другого ЖоЖи. Так, в цій арці перший ЖоЖа б'ється із другим. Я більше люблю другого ЖоЖу, тож мій фаворит очевидний.
Як би то не було, в історію Джека й справді вклалися. Драматична, трагічна, стильна, безмірно йобнута історія чудово розкриває найнеприємнішого та найнеоднозначнішого персонажа всього другого сезону.
Друга арка другого сезону. Шива проти Райдена Тамімона.
Якщо перший японець виграв бій, то другий зробить що? Це зовсім не спойлер, навіть не думайте. І все-таки, ця арка, знову ж, гарно ілюструє інший принцип шьоненів. В плюсі той, хто цікавіший автору, як боєць.
Шива.
Сейю Шиви - Тацухіса Сузукі - Макото з "Фрі" (не картоплі, а плавання), та Бан з "Семи смертних гріхів".
Як я вже казала, на Шиву цікаво дивитися, як на бійця. Різноманіття поєднань чотирирукого та дворукого бійців використовуються вигадливо та гарно.
До слова, між першою й другою аркою була цікава стилістична відмінність. Бій Геракла та Джека почасти був тридешним, що покращувало темп, а недоліки триде чудово ховалися у туманних сутінках Лондону. Бій же Шиви з Райденом був таки у дваде, але це було класичне дваде шьоненів - на стоп-кадри гроші є, а от з рухом проблеми...
Проте, історія Шиви дала не тільки гарний ауфний флешбек, а й чудову команду підтримки.
Райден Тамімон.
Найвеличніший сумоїст з кращою статистикою перемог, проте так і не ставший йокодзуною (найвищий ранг в сумо), іменований на честь бога громовиць та блискавиць Райдена. Одним словом, дуже знаковий персонаж.
Хто ж озвучує Райдена... Еееее... Субару Кімура озвучував головного героя "Слем-данка" та Баггі з "Ван піса".
Зате з Райденом та його непомірністю в тілесних розвагах були пов'язані гарні жарти.
Третя арка другого сезону. Будда, ой, ні, Сім богів щастя, ой, ні, Зерофуку, ой, ні, Хаджун проти Будди.
З першої з'яви Будди в кінці арки Шиви/Райдена, ви розумієте в кого буде не те що він, а автовін. А автор навіть намагався якихось оцетакповоротів сюжету та всіляких інтриг накрутити. Ну, наскільки це можливо для історії, що складається з турнірної арки шьонену.
Будда.
Його сейю - Юічі Накамура - це голос ГГ з "Кланнаду", "Макросс Фронтиру", "Ґандам. Тандерболту", "Дріфтерів", крилатика з "Геройської академії", Жадоби з "Алхіміка", Кінтокі з "Ґінтами", Ґрей з "Фейрі Тейлу" та, звісно ж, основної причини для перегляду "Магічної битви", себто пана Годжо.
Якщо у вас є питання, чому його все аніме називали не Будда, а Шак'я, то це тому, що "Будда" - це скоріш звання - "пробудженний", "мудрець", а "Шак'я" - це назва роду, з якого він походить.
До того ж Будда/Шак'я, це людина, що може в секунду вибісити Локі, та ще й так, щоб тому довелося тримати гарне лице.
Може зажлобити нямку перед Зевсом.
І взагалі дуркувати більшу частину бою.
Одним словом - він сонечко, та його складно не любити.
Сім богів щастя/Зерофуку/Хаджун.
Щоб ви розуміли, у суперника Будди/Шак'я, на загал десять чардизів. На диво дофіга, як для аніме.
Сім богів щастя - це дійсно існуючі мітологічні персонажі. Це шість чоловіків та одна жінка (Бентен), які відповідають за різні аспекти вдачі.
З приводу Бентена.
В аніме Бентен це чоловік, хоч, як я вже писала, формально по канону має бути дівка. Чого так? Не знаю, але схоже, що це якесь розповсюджене японське трактування, бо в "Zone-00" Бентен також був хлопчико-дівчинкою.
Зерофуку.
Об'єднана версія семи богів виглядає якось-такось. Так, у нього два чардизи. Один хоче приносити нещастя, а другий приносити щастя, але це один і той же чувак, який дуже ображений на Будду, бо сам дурний.
З нюансів, здається, першоджерел для цього персонажа немає. Ну й ладно.
Сейю Зерофуку (в обох варіянтах, наскільки можна зрозуміти) - це Аюму Мурасе - ГГ "Волейболу", білявий ГГ з "Девілмену", Та Сама Антагоністко з "Кабукічьо Шерлока".
Хаджун.
І тут вайби ЖоЖи стали найсильнішими... Прикольно те, що от хто-хто, а його сейю - Тецу Інада - мав ну дуже другорядну роль у ЖоЖі, а ще був Курогане з "Хроніки крил" та Ґамаґорі з "Кілл ла Кілла".
І коли я кажу про вайби ЖоЖи, то ви отримуєте не тільки це.
А ще й ось це...
Питання Машла "Нащо ви той камінь лизькаєте?" актуальне як ніколи...
Невимовний титул Хаджуна - король демонів шостого неба, таки має під собою підґрунтя, наскільки я можу зрозуміти з японської та китайської Вікі. Ще в нього якісь особисті контри з Буддою, спроби не давати людям дійти до Нірвани, спроби вдавати з себе фейкового Будду, щоб поганити його вчення і все таке інше. Підозрюю, саме це мали на увазі у всій цій арці з Зерофуку.
Інші важливі елементи аніме.
Не хвилюйтесь, Афродіта буде робити те ж, що й робила в першому сезоні.
До мармизок Гьоль додалися ще мармизки Локі.
А опенінг та ендінг все такі ж чудові та продовжують нічого не спойлерити.
Підсумки.
Це концентрат турнірної арки шьонену. Другий сезон трохи неквапніший за перший, все ж тут ми маємо п'ятнадцять серій супротив дванадцяти минулосезонних. З плюсів - додалося трохи глобального сюжету. З мінусів - графічно перший сезон, мабуть, кращий, зате другий цікаво експериментує з триде. Якщо вам сподобалось дуркування першого сезону, то другий не мав би розчарувати.
Ну а спойлери на майбутнє - Вельзебубу (пробачте, але сейю саме так вимовляють бідного Вельзевула), Ши Хуан-ді (той їбанько, котрий збудував Великий китайський мур), Гадес (він же Аїд) - вельми зацікавлюють. Попри те, що я вже знаю яке буде закінчення у двох наступних арок...
Tenpuru.
Еччі в кращих традиціях нульових! Це короткий, а проте ідеальний опис "Tenpuru" - аніме про те, як хлопець маючи батька-блядуна вирішив духом своїм умертвляти тілесні вчинки й ненаситне спадкове лібідо для чого вирушив у монастир. Який виявився жіночим. Незручна ситуаційка вийшла, правда ж?
Зара буде трохи оффтопу, бо так треба. Літом 2018 року побачило світло життя одне з найкращих аніме про студентське буття - "Grand Blue". Мотивом для сюжету там був звичний троп про клуб, дайвінгу, якщо що. Але більшу частину екранного займали занурення в пляшку й спроби побачити денце склянки, а не якісь там морські пригоди.
В манзі дайвінгу було більше, але студентські алкобухачі не перестали бути важливою складовою сюжету.
Нащо я про це пишу? По-перше, мені дуже треба, щоб "Океан бухла" видали українською. По-друге, у "Океану" був автор/ка сюжету - Іноуе Кенджі (ще робила "Бака ту тест") та художник - Йошіока Кімітаке. От власне останній-то нам і потрібен, бо окрім "Океану" з під його пера вийшов також і "Tenpuru", себто "Temple", себто "Храм". І от в "Храмі" Йошіока Кімітаке був і художників і автором сюжету.
А проте, повернімося до "Храму". Все почалося з Акагамі та його спадку, як генетичного (нестримного бажання їбатися), так і фінансового (блядки татуся Акагамі залишили напрочуд багато боргів). А Акагамі хлопчик хороший, тож... він вирішив позбутися спокус минущого світу й піти в монастир.
План був наполовину вдалим. В монастир Акагамі дійшов, але монастир виявився жіночим і його жительки були не зовсім дружньо налаштовані до нового гостя.
Та Юзукі - спадкоємиця храму - сказала, що хлопа треба прийняти в сім'ю, бо шо ж ми інакше за храм такий? От з цього й почався довгий шлях налагодження стосунків з різнохарактерними жительками храму.
Акагамі.
Вдачею хлоп безумовно пішов у татуся. Гарний характер, вміння готувати, руки з потрібного місця й інші... принади, зробили з нього чудесного хлопця. Беззаперечно.
Є тіко один нюанс. Його вміння встрягати в двозначні, еччійні, потенційно сприятливі йоблі ситуації - це щось за межею добра і зла. І Акагамі за це дуже, дуже соромно. Тому він готовий на все. На. Все.
Юзукі.
Юзукі є спадкоємицею храму. Але для цього їй ще треба встигнути стати настоятелькою, бо з загадкових причин матуся Юзукі перехтіла бути настоятелькою і храм ледь не банкрутує.
А що Юзукі?.. Її інтелект зворотньопропорційний її силі. А вона дуууже сильна.
В деяких аспектах вона й узагалі недалеко пішла від Акагамі. Але шшшш, ніхто не знає (знають всі крім Акагамі), що це зовсім не найбільша хтивниця всього храму.
Цукуйо.
Взагалі, вона сонечко і сестричка Юзукі. Але є два але.
Вона щиро вважає, що Юзукі це довершеність у плоті й дусі. І вона не помічає очевидних помилок Юзукі поки Цукуйо в ті помилки всім кагалом не тицьнуть носом.
На ній висить прокляття героїні еччійного гаремника. Якщо ситуація може перейти в горизонтально-еротичний комедійний штамп - вона перейде. Якщо щось можна зрозуміти двозначно - вона зрозуміє. Якщо щось може впасти і відкрити щось, то слони Ганнібала вже штурмують Альпи.
Кураге.
Кудере. Молодша сестра Цукуйо та Юзукі. Місцева Рен-чон. У неї є мозок. Ні, не так. У НЕЇ Є МОЗОК!
Вона перша і єдина, хто зрозуміла одну просту штуку - Акагамі офігезно куховарить, робить все по хаті та, в принципі, нормальний чувак. Отже? Треба брать. Більшість жартів з Кураге пов'язані з тим, що вона хоче одружитися з Акагамі вже й зараз, поки хтось її не випередив. І ні, це не крінж, це завбачливе планування.
А ще вона сонечко.
І саме в її кімнаті буде згадка про "Океан бухла".
Міа.
Цундере. Іноземка. Головний постачальник крінжу. Секс-королева! А, ладно, це вже спойлери. Найімовірніше за все, воліла б бути представленою скріном нижче, але нє-хе-хе.
Оскільки має сірого кардинала, то регулярно потрапляє в такі ситуації.
Споріднена з Акагамі душа. Їх драматична передісторія змусить вас реготати як навіжених. Мабуть. Або фейспалмити. Ну то вже як буде.
Кагура.
Сірий кардинал. Ара-ара яндере. Найстрьомніший перс цього аніме. Друга, проте найголовніша, постачальниця крінжу. Завжди має на вас компромат.
Друга доросла людина в аніме, яка може визнати, що Акагамі готує смачно, тому треба не струншати, а підкрутити ваги.
Кікі.
Єдина справжня монахиня храму. Тут все традиційно. Ви потребуєте фансервісу? У нас тут дещо є...
Правда вона сонечко? Правда? Правда? Виглядає як доросла Кураге. Мозок є. Груди виросли. Розуміння того які очевидні дії треба зробити теж є. Чудова жінка. Беззаперечно чудова жінка.
Тож. Про що, зрештою, розказує "Храм"? Про еччійні та гаремні штампи.
Ночівлю під мостом. Так, це класичний троп, я пам'ятаю "Інукамі".
Ті самі випадковості.
Святкування Нового Року.
Костюми зайчиків.
Новорічні юкати.
Ці самі випадковості.
На загал ви отримаєте теплу й лампову атмосферу класичного старого фансервісу. Без надмірного крінжу та некомфортності, з дещицею нецікавих арок, бо, очевидно, що хтось із дівок вам точно не зайде. Зате буде купа зовсім не награних та не штучних еччійних сцен. Нічого несподіваного. Нічого незвичного. Всього лише гарна, звісно ж незавершена, розвага на один раз.
Undead Girl Murder Farce
Окей. Це він сезону і, можливо, він року. 10 з 10, о боже мій, 10 з 10. Це постмодернова комедія з елементами ракуго, ретелінгом (і так, зважаючи на місцеву еклектику тут доречніше використати слово "ретелінг", а не "переказ") та реінтерпретацією художніх, мітологічних, реальних та персонажів міських легенд. Це "Undead Girl Murder Farce" аніме з яким проблеми починаються все з назви, бо я якось непевна, це "Вбивчий фарс немертвої" чи "Фарс вбивства немертвої".
Тож так, це "Андед гьорл", яка складається з прологу, трьох арок, ГГ, що безупинно штовхає ракугошні монологи й мені дуже цікаво скільки підтекстів я не вловила зважаючи на моє незнання японської.
З чого ж все почалося?
В тридев’ятому царстві, в тридесятому государстві, в країні Японії, в 2015 році друком вийшов роман пера Юуґо Аосакі. Писалися романи дуже швидко - перший у 2015, другий у 2016, третій у 2021, четвертий у 2023.
Та оскільки японці полюбляють мультифраншизні проєкти, то на день пізніше другого роману (20, а не 19 жовтня 2016 року) стартувала ще й манґа. Перший том, як вже сказано, вийшов 2016 року, другий - 2017, третій - 2018, а томи з четвертого по сьомий вийшли 2023 року в електронному форматі. Художником був Харука Томояма. Зважаючи на обкладинки не певна чи манґа зайшла далі другої арки.
І ось ми тут. Літо 2023 року й на екранах з'являється тринадцятисерійне аніме з прологу (перша серія) та трьох арок: вампірської (друга-четверта серії), детективної (п'ята-восьма серії) та вовкулацької (дев'ята-тринадцята серії).
Студія Lapin Track, котра зробила "Андед гьорл" на перший погляд, виглядає вельми сумнівно. В їх доробку робота хлопчиків на побігеньках над "Wotaku ni Koi wa Muzukashii OVA" (разом з A-1 Pictures), "Sarazanmai" та "Uchi Tama?! Uchi no Tama Shirimasen ka?" (разом з MAPPA), "Endride" та "Re:cycle of the Penguindrum" (разом з Brain's Base). Окрім допоміжних робіт вони самі робили аж два аніме - ОВАшку "Onna no Sono no Hoshi" та 24-серійне аніме з трихвилинними серіями в чібі-стилістиці "Atasha Kawashiri Kodama da yo: Dangerous Lifehacker no Tadareta Seikatsu" (якщо що, "Каваширі Кодама" гарне аніме).
Але, є нюанс. Студія Lapin Track створена на базі колишніх членів Brain's Base. А от Brain's Base це люди, що робили "Durarara!!", "Baccano!", "Natsume Yuujinchou", "Kamichu!", "Bokura wa Minna Kawai-sou".
Та й до авторів "Андед гьорл" дуже цікаво придивлятися уважніше. От є, до прикладу, Сугавара Хана, один/а з продюсерів. Усього лише шість аніме в доробку, але є нюанс, одне з них це мувік Юаси, а друге - "Хейке моногатарі". В обидвох аніме Сугавара Хана був/ла асистентом продюсера. Або ж Конака Чіакі, один з авторів скрипту "Андед гьорл", а також автор "Armitage III", робив скрипт для "Serial Experiments Lain", "Gasaraki", "Hellsing", "Texhnolyze", "Kino no Tabi", "Mononoke", "Ghost Hound".
Цікаві сейю в "Андед гьорл" теж є, але про це буду писати при з'яві потрібного персонажа.
Пролог.
В іншому світі, де вампіри живуть поміж людей (і це не "Тру блад"), а перевертні животіють у прихованих селищах (і це я не про "Наруто"), епоха Мейдзі все ще є важким випробуванням для Японії в якій було вирішено геть-чисто винищити всю можливу японську нечисть. Відмова ж-бо від самоізоляції. Та життя іронічне й люди є люди. Тож виявилося, що мало того, що для знищення нечисті потрібна допомога оні, власне такої ж нечисті, але з таланом знищувати іншу нечисть, та ще й знищувати нечисть руками оні особливо весело на сцені влаштовуючи з цього виставу й роблячи ставки.
Саме в такому місці ми й знайомимося з Цуґару - нашим головним героєм, який є напівоні.
А вже увечері Цуґару знайомиться з півтора найважливішими жінками його життя.
Хейанською придворною дамою Ріндо Ая (Фосс з "Houseki no Kuni" та Гьолль з "Shuumatsu no Walküre"), яка є єдиною безсмертною у світі і тіло якої було вкрадене кілька років тому.
Та служницею пані Ріндо - мейдою з рушницею Шізуку, яка затято кохає свою панну й не дуже задоволена домовленістю Аї з Цуґару.
До слова про домовленість. У буття напівоні Цуґару є нюанс. Рано чи пізно кров дасть про себе знати, половина оні зжере людську й Цуґару зануриться в кривавий шал якщо, завжди є таке якщо, отже, якщо якась безсмертна панна не дасть йому своїх соків, котрі можуть стабілізувати гумори в тілі Цуґару. Ну а безсмертна панна за це хоче помочі з пошуками її вкраденого тіла. Тож тепер Цуґару обмінюється соками з пані Ріндо, Шізука ревнує, а в процесі пошуків тіла наші герої знаходять пригоди собі на дупу.
Пригода перша, вампірська.
В лісах Франції, в напіврозваленому замку живе сім'я вампірів - батько, мати, двоє синів, маленька донька, дворецький та служниця. Та їх спокійне життя вампірів, що не п'ють людську кров, розкришує цілковито несподіване й незрозуміле вбивство матері сім'я. Хто ж винен у цьому? Хтось з місцевих поселян? Заїжджий мисливець на вампірів? Хтось із сім'ї? Саме час для з'яви на сцені незрівнянної детективки в клітці - панни Ріндо Аї.
Традиційний герметичний детектив з чітко визначеним місцем злочину та кількістю підозрюваних. Залишається тільки роздумуючи з'ясувати хто ж винен у злочині.
Але, звісно, що наші герої займаються не тільки цією вельми корисною справою. Цуґару треба:
розказати ракугошний кумедійний монолог.
вдавати дурника з дещо фривольними жартами.
відсунути фіраночки показуючи свою яндернуту сторону.
Пригода друга, детективна.
У місті Лондоні, в туманах річки Темзи, в маєтку за водним ровом живе хто? Філеас Фоґґ та Паспарту!
А в глибоких підвалах панського маєтку ховається що? Чорний діамант, котрий може показати шлях до прихованого поселення перевертнів. Але Арсен Люпен (Кіба з "Wolf's Rain", Рін з "Free!", Лайт з "Death Note", Смерть молодший з "Soul Eater", Бенімару з "Enen no Shouboutai") з Привидом Опери (ГГ "Baka to Test to Shoukanjuu", ГГ "Hokuto no Ken", ГГ "ef: A Tale of Memories.", Сумерагі Субару з "Tsubasa: Tokyo Revelations") (Привид тут не зовсім із власної волі) сказав, що вкраде цей діамант до визначеного часу.
Тож пан Фоґґ викликає кавалерію:
трійцю наших героїв.
Шерлока Голмса (один з двох романсів з "Tenkuu no Escaflowne", ГГ "Initial D", Урахара з "Bleach", Локон Стратос з "Kidou Senshi Gundam 00", Мустанг з "Fullmetal Alchemist"), доктора Ватсона (Кусанагі Шию (кращий хлопчик) з "X") та інспектора Лестрейда (на скріні вони зліва направо).
і двійко спеціялістів з європейської агенції зі знищення нечисті. Вони мені не подобаються. Бе.
Ви думаєте на цьому персонажні обновки арки Фоґґа завершуються? Но-но-но... Якщо є Шерлок Голмс, то має бути ще й хто?
Бінго! Моріарті та його компанія!
власне Моріарті.
Джек-Різник (в певному сенсі їх тут два..).
монстр Франкенштейна.
Алістер Кроулі (Сумерагі Субару з "X", Кьон з "Suzumiya Haruhi", Ґінтокі з "Gintama", ГГ "Chobits", "Kanon", "Kagewani" та "Aho Girl", Сан-Жермі з "Drifters", Джек-Різник з "Shuumatsu no Walküre II" (я ж казала, що їх тут двоє)).
Кармілла.
Додатковий бонус Кармілли (окрім того, що це не банальний Дракула про смерть якого побіжно згадали в арці вампірів) - вона дууже красива.
На конфронтації всіх сімнадцяти вищезгаданих персонажів й буде вибудовуватися ця арка. Дивовижно, але арка не хаотична і доволі послідовна. Персонажі вводяться яскраво й запам'ятовуються, є чіткі та цікаво заплутані антагоністичні пари в різних комбінаціях.
Що найкраще в цій арці? Окрім гарного детектива в кращих традиціях Голмса. Найкраще тут - це яойна пара Люпена і Привида. Ніц не довести, але все дуже гарно.
О, о! А ще в перших двох арках є спільний другорядний персонаж - юна журналістка Анні Кербер. Поки не зрозуміло до чого вона глобально, але, одначе, вона є.
Якщо ж вас цікавить що весь цей час робить Цуґару, то ви знаєте. Він дуркує.
Пригода третя, кусюча.
Ви ж розумієте, що якщо макґафіном другої арки був чорний вовкулацький діамант, то в третій арці він буде грати якусь роль. А от яку - не скажу, щоб ви не знали в чиїх він руках.
Тож почнімо третю історію. Десь в горах Німеччини є село, точніш два села. Село людське та село вовкулацьке. І те і те село дещо асоціяльне. І в тому і в тому селі чомусь вмирають дівчата. І в тому і в тому селі є дивні істоти, що не такі як всі. І те і те село ненавидить інше село.
Але одного дня до села приходять зайди. І це не тільки знайомі нам клоуни.
А й люди Агенції.
Проте, якщо я буду казати більше, то заспойлерю більше бажаного, а приємність цієї арки в тому, що ви знаєте менше аніж не знаєте. Тож тримайте дрібку нових чардизів й повернемося до наших дурників.
Бо наші дурники продовжують дуркувати.
Продовжують ж?
І наостанок.
"Андед гьорл" це довершене поєднання зовнішнього та внутрішнього. Це постмодерн, який видрочує підкреслено еклектичну форму й не забуває про зміст.
Це історія в якій поєднується західне і східне, повільність і колажність, триде і дваде (і то постійно), реальні (Кроулі), книжкові (Люпен, Фоґґ, Голмс), узагальнено (вампіри/вовкулаки) та персоналізовані (Джек-Різник) мітичні персонажі.
Це набе, в якому суміщено все й водночас бо часи змінюються, а панна Хейанської епохи в епосі Мейджі це вже кумедія. Це історія про нечисть у світі, який стає все більш і більш людським. Це фарс. Фарс, завершення якого очевидне, але, чом би й не посміятися поки ви падаєте у безодню?
Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.
