Я торкаюсь до тебе, і ти наче пісок.
Та щоразу ти в іншому агрегатному стані.
Один день ти втікаєш крізь пальці, а в інший ти скло.
Та я вчусь бачити і відчувати всі твої грані.
Риторичні перешкоди — як частина процесу,
як частина прогресу,
та частина шляху.
Це як п'яніти від ковтка коньяку,
одного,
задовго тримаючи його в слизовій рота.
Або розуміння, що ми в різних октавах,
різних виставах,
та різних музичних творах,
і під владою одного або іншого актора.
Пролітаємо в спільні вокальні арки та ворота,
бо, хай як ми різнимося, ми — одна і та ж нота.
