“Навіть сто крон можуть врятувати життя”, з таким гаслом чесько-словацький волонтер Якуб Яхл закликав жертвувати на дітей Африки. Але врятованих життів так і не з’явилось. Натомість десятки постраждалих, ін’єкції дітям, сцени насильства, наркотики.
Ця історія яскравий приклад того, як фейкова благодійність стала прикриттям для злочинів. Але вона не виняток. Вона наслідок системного вакууму контролю.
Реєстрація фонду: 10 хвилин і 50 євро
У багатьох європейських країнах зареєструвати громадську організацію чи благодійний фонд надзвичайно просто. Не потрібно ні складної перевірки бекграунду, ні пояснення джерел фінансування, ні доказу того, куди підуть зібрані кошти.
Так з’являються сотні проєктів із назвами на кшталт:
"Допомога Африці"
"Їжа для Танзанії"
"Шанс дітям"
І серед них організація Якуба Яхла, яка діяла офіційно, мала банківський рахунок, приймала перекази.
Немає перевірки немає гарантії
В Європі вважається, що громадянське суспільство має право на ініціативу. Але в цій свободі немає жодних обов’язкових механізмів аудиту, моніторингу, незалежної перевірки витрат.
Яхл збирав гроші через публікації в соцмережах, відео з африканськими дітьми, фальшиві історії про “термінову допомогу”.
“Він показував мого сина, писав, що в нього малярія. Але він був здоровий. Він просив, щоб я сказав, що ми дуже бідні. Я погодився, бо ми справді не мали грошей,” — згадує батько з Танзанії.
Ці відео збирали лайки — і перекази. Але що потім?
На що насправді йшли пожертви?
Згідно зі свідченнями з розслідування:
Частина коштів пішла на наркотики (міраа, марихуана);
Частина на оплату непідконтрольних послуг (сексуальні контакти з підлітками);
Частина на розваги, алкоголь, логістику для зйомок фейкових роликів.
Жодного підтвердженого закупівлі медикаментів чи забезпечення стабільної підтримки дитячих центрів не виявлено.
“Я не знайшов жодного звіту. Він просто зник із грошима,” говорить чеський волонтер, який спершу підтримував ініціативу.
Чому Європа не реагує?
Бо таких ініціатив десятки тисяч. У ЄС немає централізованого механізму перевірки “доброчинних проєктів за кордоном”. Якщо ви вирішили пожертвувати через приватну кампанію відповідальність лежить на вас, не на системі.
І якщо злочин відбувається не на території ЄС поліція не поспішає розслідувати.
Нова тенденція: псевдоволонтерство як прикриття
Справу Яхла потрібно називати не винятком, а тривожним сигналом. Бо з кожним роком зростає:
кількість “волонтерських” поїздок до країн Африки та Південної Азії;
кількість YouTube/Instagram-кампаній “зі сльозами на очах”;
рівень доходу таких “фондів” інколи до 100 000 євро на рік.
І серед добросовісних завжди знайдуться ті, хто прийшов за зовсім іншим.
Як це зупинити?
Законодавчо зобов’язати звітування про цільове використання коштів, якщо організація працює за кордоном.
Створити відкриту міжнародну базу перевірених ініціатив.
Обмежити доступ до дітей волонтерам без ліцензії, перевіреного бекграунду та супроводу.
Впровадити міжнародні інструменти реагування на фіктивну благодійність, особливо в контексті прав дітей.
Ми не можемо дозволити, щоб “допомога” ставала зброєю
Кожна гривня, кожне євро, яке ми надсилаємо в надії допомогти, має бути вкладом у життя не в травму. Ім’я Якуба Яхла має стати символом того, чого більше не можна допустити.
