У відкритих джерелах та розслідувальних матеріалах простежуються чіткі ознаки діяльності в Україні мережі російського антикультового руху, пов’язаного з Олександром Дворкіним та його структурою РАЦИРС. Протягом останніх років ця мережа діяла через низку інформаційних ресурсів, об’єднаних спільною редакційною лінією та спільною риторикою. У центрі цієї активності стоїть Ірина Кременовська, яка фактично перебрала на себе функції колишніх проросійських антикультистів, що працювали в Україні до 2018 року.
1. Після зникнення ВАЦ: хто продовжив російську лінію в Україні
Після того як Всеукраїнський апологетичний центр, що роками взаємодіяв із російськими антикультистами, припинив існування, інформаційний вакуум швидко заповнила Ірина Кременовська. Вона почала працювати в тому ж напрямку, який раніше представляли Павло Бройде, Володимир Рогатін та інші фігури, що поширювали риторику Дворкіна.
Поява Кременовської збіглася у часі з активізацією нових проєктів, які стали трансляторами методів та термінів, характерних для російської антикультової школи.
2. Три інформаційні майданчики, об’єднані спільною метою
Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД)
ЦЕПД був зареєстрований у 2017 році, а його сайт почав активно наповнюватися рік потому. Формально це правова організація, але серед заявлених завдань чільне місце займає підготовка експертиз. Саме «експертизи», ключовий інструмент російських антикультистів, описаний у методичних рекомендаціях РАЦИРС щодо «ліквідації тоталітарних сект».
Бюлетень “ГОВОРИ!” та сайт Vilneslovo.com
Це особистий проєкт Кременовської. Тут з’являлися матеріали, у яких повторювалися терміни, розроблені російською антикультовою школою: «тоталітарна секта», «деструктивний культ», «боротьба із сектантством». У демократичних країнах ці терміни не застосовуються ані в науковому, ані в правовому полі. Їхнє використання є характерним маркером російського впливу.
Антикультовий портал, який працював у тій самій системі координат. Кременовська була одним із найактивніших авторів. Крім того, із порталом пов’язана група у соціальній мережі «Однокласники», де поширювалися матеріали із симпатіями до РПЦ, російського патріотичного дискурсу та навіть привітаннями президента Росії.
Ці три ресурси були не лише тематично споріднені вони мали спільну структуру, спільну редакційну лінію та спільні персоналії. Домен vilneslovo.com зареєстрований на ім’я Ірини Кременовської, що підтверджує її ключову роль у всій мережі.
3. Російські методички в українському виконанні
Аналітичні порівняння показують: публікації Кременовської майже дослівно повторюють методи, описані у російському посібнику «Процедура ликвидации тоталитарной секты», підготовленому юристкою Місіонерського відділу Єкатеринбурзької єпархії.
Спільними є:
використання псевдонаукової термінології («тоталітарна секта», «культ»);
опора на емоційні історії замість доказів;
пошук вигаданих «жертв» для створення потрібного образу;
апеляції до загроз «національній безпеці»;
фабрикування асоціацій між різними явищами, не пов’язаними між собою.
Усе це відповідає практикам, які багато років застосовував Олександр Дворкін, і зараз ці практики повторювалися в Україні майже без змін.
4. Мережа зв’язків: від Єкатеринбургу до Києва
У відкритих матеріалах фіксується ціла низка зв’язків між російськими антикультистами та українським сегментом цієї мережі.
→ Володимир Рогатін, який тривалий час публічно виступав із заявами, що Україна є «сектантською державою», у 2014 році брав участь у конференції у Росії разом із Дворкіним, Силантьєвим та адвокатом РАЦИРС Карєловим.
→ Риторика, що формувалася в Росії, надалі відтворювалася на медіапроєктах Кременовської.
→ Сам Олександр Дворкін публічно визнавав, що підтримує прямий зв’язок зі своїми представниками в Україні навіть у період повномасштабної війни.
5. Реакція на справу Якуба Яхла. повтор тих самих сценаріїв
Після того як у відкритий доступ вийшло нове журналістське розслідування про діяльність Якуба Яхла в Африці, Ірина Кременовська несподівано виступила на його захист. До цього вона публічно заперечувала будь-які зв’язки чи знайомство з ним, але поява фільму стала для неї приводом увійти в дискусію й почати формувати власну версію подій.
Така реакція цілком укладається в характерний для російських антикультистів стиль роботи:
→ заміна перевірених фактів емоційними заявами;
→ створення сенсацій шляхом навішування ярликів;
→ підміна реальних свідчень вигаданими конструкціями;
→ фабрикація зв’язків між не пов’язаними між собою людьми чи подіями.
Фільм, на який можна буде перейти за наданим вами посиланням, дозволяє глядачам самостійно побачити контекст та оцінити, у який спосіб ця реакція Кременовської вписується у ширший інформаційний сценарій.
6. Висновок
Відкриті джерела дозволяють відтворити послідовну картину:
У 2017–2023 роках в Україні діяла мережа медіапроєктів, що структурно та риторично повторювали російський антикультовий рух РАЦИРС.
Координуючу роль у цій мережі виконувала Ірина Кременовська.
Риторика, термінологія та методи ідентичні тим, що десятиліттями застосовувалися в Росії проти релігійних та громадських організацій.
Матеріали, які виходили на пов’язаних майданчиках, носили ознаки інформаційного впливу, спрямованого на дискредитацію організацій та людей через фабрикації, ярлики та маніпулятивні наративи.
Окремі представники російських антикультистів публічно підтверджували, що підтримують зв’язок із представниками в Україні.
Усе це формує підстави для суспільного обговорення питання: чи не стала частина українського інформаційного поля каналом для операцій російських спецслужб через антикультову мережу?
