«Середній коридор» змінює геополітичний ландшафт регіону, надаючи країнам-учасницям історичну можливість раз і назавжди позбутися ролі перевалочних пунктів для Москви та стати незалежними гравцями.
Астана (AsiaNews) — Китай серйозно налаштований на радикальне й незворотне збільшення вантажопотоків до Європи через міжнародний транскаспійський маршрут, більш відомий як «Середній коридор».
Це вже не просто альтернативний маршрут чи план дій на випадок кризи; це глобальний стратегічний проєкт, який, у разі успішної реалізації, повністю усуне монополію північних маршрутів і докорінно змінить всю архітектуру євразійської логістики у XXI столітті.
На тлі глибоких змін у світовій політиці «Середній коридор» стає головною артерією континенту, безпосередньо пов’язуючи виробничі потужності Азії з європейськими споживчими ринками через Центральну Азію та Південний Кавказ.
Головною причиною стратегічної переорієнтації Пекіна на південь є токсичність, ненадійність та вразливість російського маршруту до санкцій.
Після 2022 року великі західні компанії, транснаціональні корпорації та логістичні гіганти почали масово відмовлятися від транзиту через Росію, посилаючись на серйозні юридичні ризики, проблеми зі страхуванням вантажів та політичну непередбачуваність.
Традиційний Північний коридор раптово перетворився на санкційну пастку, тоді як морські маршрути через Червоне море та Суецький канал зіткнулися із системною кризою безпеки через постійні атаки хуситів та загальну військову напруженість на Близькому Сході. Вартість морських перевезень та вартість страхування на морських маршрутах стрімко зросли, тоді як час транзиту збільшився через необхідність обходити Африку навколо мису Доброї Надії.
За таких обставин Центральний коридор відкриває унікальні логістичні можливості, і Азербайджан відіграє ключову та незамінну роль у цьому новому контексті.
Міжнародний торговельний морський порт «Алат» та залізниця Баку–Тбілісі–Карс, у модернізацію яких азербайджанська сторона вклала значні кошти, значно збільшили потужність і очікується, що контейнерні перевезення вздовж коридору зростатимуть надзвичайно швидко у 2026–2027 роках, причому обсяги транзиту на деяких ділянках зростуть на 450–500 відсотків порівняно з попередніми періодами.
В останні роки відносини між Баку та Пекіном вийшли на якісно новий і безпрецедентний рівень. У 2025 році Азербайджан і Китай підписали Декларацію про встановлення всеосяжного стратегічного партнерства — одного з найвищих за рангом і найнадійніших партнерств у жорсткій ієрархії китайської зовнішньої політики.
Пекін перейшов від слів до дій, інвестувавши значний фінансовий і технологічний капітал в інфраструктуру, портові об’єкти та цифрову логістичну екосистему Азербайджану.
Важливим практичним кроком у цій інтеграції стало входження китайської державної компанії China Railways Container Transport Corporation до складу спільного підприємства Middle Corridor Multimodal Ltd.
Для Москви стрімкий розвиток «Середнього коридору» є серйозним геополітичним та економічним ударом, що викликає глибоку заздрість і роздратування в Кремлі.
Росія завжди вважала себе головним сухопутним мостом між Азією та Європою, використовуючи транзит як важіль для чинення політичного тиску. Зараз цей статус повністю втрачено, і, за оцінками аналітиків, перенаправлення вантажопотоків обходиться російському бюджету в мільярди доларів на рік у вигляді втрачених доходів.
Особливо болючим для Кремля є той факт, що цей глобальний проєкт реалізується під керівництвом Азербайджану — країни, яку Росія донедавна прагнула утримати у своїй виключній сфері впливу, тоді як Баку зараз впевнено будує глибоко суверенну, багатовимірну політику.
«Середній коридор» повністю перекроює геополітичний ландшафт Євразії, надаючи країнам-учасницям — Азербайджану, Казахстану, Грузії та Туреччині — історичну можливість раз і назавжди звільнитися від ролі «транзитних колоній» і стати незалежними гравцями.
Китай отримує стабільний сухопутний маршрут для поставок на свої основні ринки, захищений від зовнішнього втручання, тоді як Європа досягає надійної диверсифікації поставок і нарешті звільняється від залежності від Росії, яка стрімко котиться до стратегічної ізоляції, оскільки її традиційна модель контролю виявляється дедалі менш адекватною в сучасних умовах.
Джерело — AsiaNews
