Вона танцювала.
Заплітала краплі дощу
У прозорі в безлічі коси.
І ті коси підхоплювали вітри
Та стрімкими потоками їх
Розсіювали у просторі темному,
Ночі війни…
Вітри гасили пожежі цієї війни,
Яка у безглузді розбухла від крові.
А переплетені безліч стрічок одна з одною
Хвилями тихо спадали,
Барвисто вкривали руїни…
І співала вона!
Радісними піснями вела за собою.
Дарувала свята та розваги,
Зрушувала хмари похмурі у небі бурхливої зливи.
У сяянні теплого сонця
Прокладала цвітінням шляхи до кохання!
І світ радів, веселився
У ритмах манливих танців з піснями!
Прикрашались листям та квітами степ та ліси -
Обпалені, зранені вітали її,
Ту, що їм дарувала надію…
А вона ішла далі.
Привітна, усміхнена,
Світла та безтурботна.
Прекрасна, красива, чудова -
Переступала через стогони, болі та крики,
Через вбитих, зранених та закатованих… -
Оминала злочини та катування.
Ронила квіти в степу, у полях та зелених гаях.
У на пів згорілих садах в коханні дзвінкі солов”ї
Прикрашали святковими трелями світ,
Коли місяць освітлював землю,
Коли вона проходила повз мертві оселі,
Села, міста………………………………………..
