Як відомо протягом життя ми проживаємо безліч травмуючих подій. Але їх наслідки досить різні для психічного здоров’я . Та для кожної людини індивідуальні. У наслідках переживання можна виділити два аспекти.
1-Руйнівний-той що знаходиться на поверхні, він виражається ,як правило ,у вигляді розладів у наслідок травмою стресором. Найпоширеніші- ГСР( гострий стресовий розлад), ПТСР, якими страждають 40 процентів травмованих людей. До таких розладів можна віднести і такі ,як-травматичне горе( а саме втрата близької людини, втрата житла, панічний розлад, дисоційований розлад ,депресії ,розлади із симптоматичними симптомами ,та зловживання психоактивними речовинами). Зараз ,на відміну від початку війни, деякі фахівці досліджуючи травми бачать ,що не обов’язково всі травмовані люди мають ПТСР ,чи ГСР і такі наслідки є довготривалими .Але так чи інакше ,такі наслідки можуть суттєво впливати на якість життя- це і стосунки із близькими, що часто призводять до соціальної ізоляції, інколи призводять до інвалідності . З власного досвіду ,тобто коли працюю із військовими-втратившими кінцівки, я стала спостерігати, що в плані психопатологічних змін особистості мають відстрочені реакції на бойовий стрес. А саме ,коли військовий втрачає кінцівку руки ,чи ноги він спочатку переживає шок, та не зовсім підготовлений до цивільного життя. Наведу такий реальний приклад :Одним із перших моїх таких клієнтів ,що втратив обидві кінцівки став хлопчина 25 років , який родом із Волновахи та з перших днів став до захисту України. А оскільки мама переїхала до Коломиї в 2022 році , після поранення забрала його з госпіталю, побачивши що Єгор повністю втратив сенс життя , подзвонила мені. Так перше ,що я замітила він із за своєї інвалідності перестав спілкуватися із навколишніми, закрився в своїй кімнаті і відвернувшись до стіни перебував в такому стані ,як немов із втратою ніг- мертвий. Цей стан тягнувся у нього майже 1 місяць. На початку він взагалі не реагував на мене, але коли я зрозуміла ,що по доброму не вдається витягнути із такого стану , я звернулася до техніки роботи ,,Командир-підлеглий”. Тобто я почала наказувати йому, давати команди , а також за допомогою Еріксоновського гіпнозу , ми вийшли із такого стану. Тобто військові це особливі люди, для мене! Це мої сини, брати ,а іще воїни і їм не завжди потрібна жалість. З ними потрібно працювати жорстко за допомогою команд. Лише таким методом можна досягти успіху, та доказати їм ,що вони нічим не виділяються від інших ,вони не є ,,ущербними”. Цим прикладом я привела перший аспект впливу трави на психічне здоров’я.
2-Другим аспектом впливу травми - це те, що ймовірне ,,зростання” .Це коли людина, а саме травмований військовий, починає усвідомлювати, що нічого уже не можливо змінити, так уже сталося, що він втратив ноги. Але життя на цьому не зупиняється, і потрібно уже змінювати звички, здобувати нові навички,( соціалізуватися). І що я всім рекомендувала б ,у кого є такі травмовані війною хлопці, уважно придивлятися до реакцій такої людини, фіксувати їх ( реакціями тіла, позами, поглядами). І не дати жалю калічити ще більше людину.
Чому я говорю всім військовим перед консультаціями, щоб сприймали мене не лише як психолога( який намагається вправити їм мізки ,одними лише розмовами) а як їхнього,, командира на даний момент” і виконувати мої рекомендації ,як накази. І вірити і собі і мені. Бо вважаю так період адаптації до соціуму проходить швидше. І ті травми, які вони отримали в наслідок війни, потрібно вирішувати одразу, а не затягувати процес із якого буде дуже складно вийти.
