Перемогти корупційну гідру чи... самому стати нею? Понад рік тому "реформоване" держпідприємство "Державний оператор тилу" на чолі з Арсеном Жумаділовим отримало безпрецедентні повноваження, рекордний бюджет і фактично повний карт-бланш від Міноборони та ЗСУ. Усе – щоб приборкати бізнес-війну в тилу та наповнити армію новими бронежилетами вітчизняного виробництва. Та замість цього армія недоотримала понад 100 тисяч комплектів. А у закупівлях розслідувачі знову виявили сліди сумнівного імпорту.
Хто провалив постачання критично важливої амуніції на фронт при мільярдних бюджетах? І як через тендерні ігри ДОТ Міноборони українські захисники так і не отримали принаймні половину обіцяних "броніків"? Деталі ймовірної схеми та результати багатомісячного журналістського розслідування – у спецпроєкті Ігоря Хмурого для СтопКору.
24 листопада 2023 року Кабмін ухвалив постанову №1232, якою вніс зміни до статуту "Агенції закупівель у сфері оборони". Пізніше гендиректором цієї структури став Арсен Жумаділов, згодом у ній збільшили у 27 разів статутний капітал, а на початку 2024 року агенція отримала й нову назву – ДП "Державний оператор тилу".
"Ми маємо запустити ось цю конкуренцію як механізм зниження закупівельних цін та покращення умов для замовника з тим, щоб кожна витрачена гривня приносила як найбільшу цінність для Збройних Сил України", – заявляв тоді новопризначений очільник.
Але як насправді закінчив перший рік роботи оновлений ДОТ під керівництвом Жумаділова?
Протягом року журналіст Ігор Хмурий досліджував закупівлі життєво важливого товару – бронежилетів для армії – командою цього топменеджера. І зафіксував, як на початку 2025 року вітчизняний ринок, на жаль, дійшов до колапсу, а самі постачання, на які виділили 3 млрд грн, фактично були провалені.
"Перед цим розслідуванням ми робили доволі позитивний матеріал про еволюцію внутрішнього ринку бронежилетів, збалансувавши рівень "зради та перемоги". Але подальші події повністю спалили запобіжники нашого "зрадометру". З початку незалежності виробництво бронежилетів було нішевим бізнесом. Трохи змінила ситуацію АТО, яка народила нові компанії, але здебільшого рівня мануфактур. Тому з початком повномасштабного вторгнення ми спершу побачили хаос та нестачу бронежилетів, а потім великий вибух військових бюджетів і початок жорсткої конкуренції за них", – розповідає Хмурий.
Мастодонтом ринку, з його слів, виявилась компанія "ТЕМП-3000", що була заснована ще на початку 2000-х і давно працювала зокрема з казенними замовленнями. Таким чином, під час великої війни вона мала на кілька голів більше ресурсу. Це давало чималу фору у тендерах, але викликало звинувачення у монополізації з боку менших конкурентів.
"У держави є індикативна ціна, по якій вона вже закуповувала у компанії-монополіста. На сьогоднішній день це 27 500 гривень. І вона стартову ціну ставить цю. А у всіх інших компаній собівартість вища, ніж ця ціна, і їм немає сенсу виходити на торги, бо вони не можуть собі у збиток поставляти", – пояснює керівник компанії "Українська броня" Денис Міліневський.
Своєю чергою, представники "ТЕМП-3000" наголошують, що перевага компанії базується виключно на виробничих потужностях.
"Цей пояс шився, закупався до нашої участі в тендері по 1100 з зайвим гривень. Зараз він закупається по 627 гривень. Тобто практично вдвічі дешевше. І це дуже не подобається деяким виробникам", – зауважує Юрій Євтушенко, засновник компанії "ТЕМП-3000".
Саме вирішенням цієї проблеми на ринку і мав займатися ДОТ. Але чи вдало?
"Війна виробників радше нагадувала полювання натовпом на одного мамонта. Спочатку билися якістю плит та накидували в соцмережі відоси, як їх пробивають ледь не олівцем. Але це питання навесні 2023-го закрило Міноборони, випустивши нові вимоги якості та кілька етапів перевірки – під час закупівель і під час приймання. Тоді в хід пішло питання ергономіки. Виробники хизувались фурнітурою, зручністю і так далі. І це друга проблема, яку ми озвучили ще навесні минулого року, – створення єдиного деталізованого еталону основного масового бронежилету армії. Щоб виробники конкурували суто ціною та не маніпулювали. Чи вирішили її? Ні", – коментує Ігор Хмурий.
Цю ж тезу озвучила й радниця одного із заступників міністра оборони Дана Ярова. Щоправда, коли ситуація вже зайшла в цугцванг.
"Що робити, спитаєте ви мене? Те, що робимо ми зараз: уніфікуємо бронежилет. Уніфікуємо всі його частини. Уніфікуємо всі його кріплення. Щоб купляти треба було не новий бронежилет, а була можливість закуповувати ті частини, які необхідні. Причому система кріплень має бути однакова для всіх бронежилетів", – зазначила вона.
І от на це "минне поле" на початку 2024 року зайшов Арсен Жумаділов та його команда.
Якщо раніше бронежилети купляли окремо різні підрозділи та навіть військові частини, то тепер це ексклюзивно мав робити ДОТ. За задумом, потребу визначало Командування Сил логістики ЗСУ. Бюджет та ціну узгоджували в Міністерстві оборони. А ДОТ мав стати ефективною ланкою менеджерів із закупівель, яка "амортизує інертність армійців та апетити бізнесу", зауважує розслідувач.
Крім того, був ще один важливий момент, який ДОТ мав вже не вирішувати, а просто зберегти та розвинути.
"Міністерство оборони в 2022 році зробило дуже великі передплати тоді, у розмірі до 100% доходило – на мільярди гривень. Але турецькі компанії просто "зникли". Вони або нічого не поставили, або поставили за дуже низької якості, навіть нижчого рівню захисту", – розповідає Денис Міліневський.
Співзасновник ТОВ "ХЗЗІЗ" Максим Плєхов згадує: на початку повномасштабного вторгнення постачання амуніції стало гострим питанням, яке оголило недоліки імпортної залежності.
"Я вам скажу з особистого досвіду. Коли у перші дні після повномасштабного я обривав телефони знайомим по всьому світу з проханням купити хоч щось – матеріали, не готову продукцію – мені деякі країни, не будемо казати які, відмовляли: ми не будемо підтримувати сторону конфлікту", – каже він.
Тож локалізація виробництва "броні" стала питанням номер один.
"Ми орієнтуємося на вітчизняних виробників, намагаємося йти назустріч саме локальному бізнесу. Фактично з шести зразків бронежилетів, які стоять на забезпеченні ЗСУ, п’ять виготовлені українськими виробниками", – заявили у відповіді на запит журналістів в управлінні преси та інформації МОУ.
Розвиток вітчизняних потужностей дійсно став одним із пріоритетів. І для цього крім митних та податкових кроків назустріч бізнесу було конче необхідним рівномірне завантаження роботою, яке б давало можливість фінансового планування. Про це, до речі, казали і в Міністерстві, коли презентували оновлений ДОТ бізнесу.
Але чи впорався бодай із цим завданням ДОТ Жумаділова?
Попри задекларовану прозорість, процес закупівель супроводжувався скандалами, невиконаними контрактами та зміною цінової політики, що зрештою призвело до дефіциту життєво важливого захисту для військових. Ми проаналізували документи, зібрали факти і спробували розібратися, хто відповідальний за провал постачань.
За офіційною відповіддю тилу Командування Сил логістики на запит журналістів, у 2024 році через тендери мали закупити 222 700 комплектів бронежилетів. Це означає, що щомісяця потрібно було поставляти 18,5 тисячі одиниць. Проте реальна ситуація сильно відрізнялася від планової.
На початку 2024 року на ринку залишилося лише три основні виробники:
"ТЕМП-3000" – один із найстаріших гравців, який працює ще з 2001 року.
ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (ХЗІЗ), заснований у 2014 році, що також має власний бренд "Рарог".
"УКРТАК.ЮА" – компанія, що виникла під час повномасштабного вторгнення у травні 2022 року.
Фінансові показники виробників суттєво різнилися. У 2022 році "ТЕМП-3000" отримав державних замовлень на 780 млн гривень, ХЗІЗ – 200 млн, а УКРТАК – лише 9 млн. З початком 2024 року ситуація загострилася, коли Державний оператор тилу (ДОТ) виставив на тендери значні обсяги закупівель.
Перші тендери та несподівані провали
19 січня ДОТ виставив 5 лотів на 80 000 бронежилетів зі стартовою ціною 27 700 грн за одиницю. Єдиним учасником став "ТЕМП-3000", який знизив ціну до 26 500 грн та забрав 20 тисяч комплектів. Решта лотів не отримала пропозицій.
Наступний тендер 9 лютого на 30 000 комплектів не зацікавив "ТЕМП-3000", ХЗІЗ також відмовився, а "УКРТАК" погодився поставити лише 5 000 комплектів.
У проміжку між цими подіями ДОТ уклав прямі угоди з "УКРТАК" та ХЗІЗ, проте умови та ціноутворення викликали запитання. Наприклад, контракт з "УКРТАК" передбачав поставку бронежилетів за 30 780 грн – що значно вище, ніж у попередніх тендерах.
"Тіньові" контракти та корупційні ризики
9 травня тил Командування Сил логістики погодив можливість укладання прямих контрактів на 54,5 тисяч комплектів бронежилетів. Однак серед отримувачів замовлень з'явилася компанія-новачок "Ак-Інвестпром", яка до того не мала жодного досвіду у виробництві бронежилетів. Їй віддали 10 000 комплектів за ціною 30 700 грн.
Після цього тендери продовжили зриватися. "ТЕМП-3000" продовжував працювати за нижчими цінами, але йому доводилося конкурувати не з ринковими умовами, а з прямими контрактами для інших виробників. До кінця травня контракт на 65 тисяч бронежилетів виконаний не був, а ДОТ пояснював це необхідністю "прозорого ціноутворення".
Відсутність контролю та "подвійні стандарти"
До липня 2024 року більшість контрактів залишалася невиконаною. Наприклад, "УКРТАК" мав поставити 11 840 комплектів, але навіть у жовтні їх не було. В цей же час ДОТ продовжив видавати компанії нові замовлення на ще 24 000 комплектів.
Згодом з'ясувалося, що частина товару "УКРТАК" ввозилася з Туреччини через болгарських посередників, що підтвердили документи Бюро економічної безпеки. Проти компанії відкрили кримінальне провадження за контрабанду.
Грудневе "шоу" та спроба реабілітації
З 12 по 18 грудня ДОТ провів тендери на понад 2 млрд грн, але серед учасників з'явилися маловідомі компанії, які різко обвалили ціни. Наприклад, "Фортеця захисту" (статутний капітал 500 грн, раніше займалася кейтерингом) отримала контракт на 74 000 бронежилетів.
У січні 2025 року ДОТ скасував усі ці договори, звинувативши у зриві виробників. Однак замість виправлення ситуації ухвалив нові правила, які полегшували доступ до ринку імпортерам і дистриб’юторам, водночас ускладнюючи життя українським виробникам.
Та повернемось до бронежилетів. На жаль, наш останній запит ДОТ залишив без відповіді: мовляв, треба порадитись з Міністерством оборони.
"Тому мені довелось самостійно вручну перераховувати договори в ProZorro, щоб підбити підсумок 2024 року. Нагадаю, за даними Командування Сил логістики, Жумаділову довірили закупівлю 222 700 бронежилетів для ЗСУ. І це, до речі, далеко не повний обсяг потреби, а лише те, на що в бюджеті готові були дали гроші. Так от, минулого року ЗСУ отримали через ДОТ 116 861 бронежилет. З них ХЗЗІЗ поставив лише ті 20 багатостраждальних тисяч з травневої прямої угоди, а "УКРТАК" лише 5 тисяч, які виграв ще взимку і відпрацьовував до самої осені. Ну і плюс один засекречений. Решту, тобто 91 860 бронежилетів, поставив ТЕМП, якого цькували натовпом і таврували монополістом. А це – майже 80% того, що отримала армія за рік", – коментує Ігор Хмурий.
Замість висновків наведемо лише декілька фактів:
Факт 1: у 2024 році було законтрактовано 222 700 бронежилетів, але поставлено лише 116 861. 91 860 із них поставив "ТЕМП-3000", попри інформаційний тиск.
Факт 2: більшість "нових" гравців ринку не виконали свої контракти, проте отримували нові замовлення від ДОТу.
Факт 3: замість покращення умов для українських виробників, ДОТ фактично стимулював імпортні схеми, що затримувало постачання.
А як щодо якості "броні"?
Команда розслідувачів СтопКору попросила трьох гравців ринку надати або продати зразки їхніх бронежилетів для армії. Проте відгукнувся лише "ТЕМП-3000".
"Але не біда. Бо увесь цей час, поки фронт чекав через ігри ДОТу і його фаворитів, онлайн-магазини цих фаворитів спокійно продавали бронежилети у приватному порядку. Щоправда, за інші гроші", – зазначає Хмурий.
Отже, ще один екземпляр журналісти купили на сайті УКРТАКу. А третій – на сайті "Рарог", який продає товар ХЗІЗу. Всі броніки позиціонуються як шостий клас для військових.
"Водночас нам треба було вибрати лабораторію, яка випробовує броню для тендерів. Акредитації від МОУ мали три: МВС, університету оборони та приватна. Приватну ми одразу відкинули, щоб зменшити хейт у коментарях. В лабораторії ж МВС відповіли, що не можуть через реорганізацію. Тому врятували нас самі військові – з лабораторії при Національному університеті оборони. Щоправда, сам процес попросили не фільмувати, бо й так занадто пішли назустріч цивільним", – каже розслідувач.
До рук редакції потрапив офіційний протокол відстрілу за новими стандартами Міноборони, про який я казав на початку. Всі три бронежилети однаково витримали випробування.
"Ось такий вигляд після відстрілу мають плити. Ось це вітчизняна, це – імпортні. Тому тік-ток експертам – велике вітання від офіційної лабораторії армійців", – резюмує Хмурий.
Що ж відбувається на ринку бронежилетів сьогодні і чи задоволені потреби бійців?
Станом на початок 2025 року військові все ще чекали на 144 тисяч бронежилетів, які могли б врятувати життя на передовій. Відповідальні за ці зриви не тільки не понесли відповідальності, але й отримали нові посади. Чи зміниться щось у майбутньому, покаже час. Але поки що реформи в тилових закупівлях виглядають радше як саботаж, аніж як спроба допомогти армії.
"На момент створення цього матеріалу не було укладено жодної нової угоди. Тож коли він вийде – цифра потреби ще зросте. І наразі незрозуміло, що планує робити ДОТ. Після такого провалу, мабуть, ви подумали, що хтось отримав по шапці? Помиляєтесь.Голова ДОТу пан Жумаділов, наприклад, отримав нову посаду. Тепер він відповідатиме не лише за тилові закупівлі, а й за зброю", – зазначає автор розслідування.
Питання дійсно залишаються до всіх виробників. Як у минулому, так і сьогодні. Та й загалом ситуація комерційної різанини в тилу через бронежилети, яких потребує фронт, – це щось за межами здорового глузду. Проте цифри виконання замовлень кажуть самі за себе. ДОТ отримав колосальні важелі, щоб бути над ситуацією. Але, схоже, сам свідомо обрав шлях підігравання одній зі сторін конфлікту.
Та головне запитання: що далі? Ринок стоїть, а на фронті все ще чекають 150 тисяч бронежилетів, які і без того є лише частиною реальної потреби. Тож – знову збори, волонтери, кредити та борги родин бійців?
Нагадаємо, торік ми вже писали, що повномасштабне вторгнення, на жаль, виявило прогалини вітчизняного оборонпрому у виготовленні бронежилетів. І хоча такі проблеми, як дефіцит і "чорна" спекуляція, з 2022 року вдалося подолати, їм на зміну прийшли бюрократія, нові стандарти якості та загострення конкуренції. Тоді команда СтопКору дослідила, як розвивається національне виробництво та що заважає Україні остаточно позбутися імпортозалежності.
