У Бразилії стартував COP30 — головна кліматична подія десятиліття, де вже не говоритимуть про наміри, а вимагатимуть дій. Від 10 до 21 листопада у Белені представники майже всіх країн світу обговорюють, як реально скоротити викиди, адаптувати економіки та перейти на чисту енергетику. Це вже не ритуальні декларації, а перевірка, хто справді виконує свої національно визначені внески (НВВ), а хто досі лише рахує пресрелізи.
Світ увійшов у фазу, коли часу не залишилось. За даними Програми ООН з навколишнього середовища, межа у +1,5°C може бути пройдена вже у наступному десятилітті. Це означає, що ми не встигаємо. COP30 має дати відповідь — хто готовий підняти ставки і діяти, а хто й далі шукатиме виправдань.
Політичний фон складний. США демонстративно не відправили делегацію високого рівня, Китай уникає зобов’язань, попри 30% глобальних викидів. Європейський Союз залишається флагманом, але навіть там довелося пом’якшити план: до 2040 року — мінус 90% від рівня 1990-го, з можливими “знижками” через вуглецеві кредити. Водночас ЄС залишається майже єдиним центром реального екологічного лідерства.
Україна цього року теж оновила свій внесок — мінус 65% до 2035 року. Це непроста, але амбітна мета, і важливо, що позиція бізнесу була врахована. Навіть у час війни ми формуємо політику, що наближає нас до європейських стандартів і зеленого переходу.
Особисто я бачу в COP30 точку неповернення. Якщо зараз не буде конкретики — не буде й шансів.
Настав момент, коли кліматична політика має перестати бути красивою презентацією і стати набором вимірюваних, щоденних дій. Світ чекає на реальні кроки, а не на нові обіцянки. Інакше Белен стане не символом рішучості, а доказом того, що людство здатне домовлятись про все — окрім власного порятунку.
