Онде тане
Та,
Он тая
Тихоплинна та бліда
Хмара обрію світання.
В ранній днині
В далі
Нині
Сонце коси розпліта.
У життя-буття рослинне
Вітер літа в ліні лине,
Розхвильовує,
Хита
Сон у славі,
Що на слово
Тінню темною спада.
А те слово —
Волі слово! —
Зводить аж в глибінь небес
Невгамовний
Неповторний
Спів, пташиний теревень.
Мов над степом
Біль в тенетах
Тріпотливий ллється тень!…
І туманами оманна
Надить загадкою даль.
Ватри перші запалають,
Віддзеркаляться у став —
Дивовижні та руїнні
Миттю спалахом згорять
Та увійде смутком лунним
В днину таненням зоря………..
